"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/17979/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2014
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015
у справі № 805/5626/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Г.М.»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «ВГМ» в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «В.Г.М.» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями - постачальниками від 28.03.2014 № 205/05-64-15-01/38355533 за січень та лютий 2014 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «ВГМ» за січень та лютий 2014 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість та були відкориговані на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «В.Г.М.» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями - постачальниками від 28.03.2014 № 205/05-64-15-01/38355533.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складений Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Г.М.» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками, контрагентами-покупцями за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року» від 28 березня 2014 року № 205/05-64-15-01/38355533, в якому встановлені наступні порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Г.М.»:
- документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки;
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Г.М.» завищено суму податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками всього на суму ПДВ 1 867 649 грн., у тому числі за січень 2014 року - 1 867 649 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Г.М.» завищено податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами - покупцями всього на суму 2 020 085 грн., в тому числі за січень 2014 року - 2 019 080 грн., за лютий 2014 року - 1 005 грн.
На підставі вказаного акту, податковим органом були внесені зміни до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» щодо показників податкової звітності ТОВ «В.Г.М.» за січень та лютий 2014 року шляхом зменшення суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з постачальниками за січень 2014 року на суму 1 867 649 грн., зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з покупцями всього на суму 2 020 085 грн., у т.ч. за січень 2014 року на суму 2 019 080 грн., за лютий 2014 року - 1 005 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом не було виявлено розбіжності у податковій звітності позивача та його контрагентів за перевірені податкові періоди; підставою для внесення оспорюваної інформації до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України стали висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами та, відповідно, про недостовірність сформованих за наслідками виконання цих правочинів даних податкового обліку. Однак, сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.
Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Крім того, відповідно до положень ст. 2, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).
Згідно зі ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 ПК України).
В даному випадку, судами не враховано, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.
Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме внесенням податковим органом до бази даних інформації на підставі відповідного акта про неможливість проведення зустрічної звірки.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.
При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль