"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/49293/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «ПромСтандарт»
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015
у справі № 804/16759/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «ПромСтандарт»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000832202 та № 0000842202 від 22.05.2013.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 у справі № 804/16759/13-а скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «ПромСтандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «АТМ» за період квітень-листопад 2012 року, з ТОВ «ВК Віконні системи» за період лютий, березень 2012 року, з ТОВ «Ліга» за період грудень 2011 року, січень-березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2013 № 839/225/36728608, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.1, п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 991227,93 грн. та пп. 138.1. п.138.1 ст.138, пп139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 997950,49 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 22.05.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000832202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 148 499,81 грн. (у тому числі 923592,01 грн. за основним платежем та 224907,80 грн. штрафних санкцій);
- №0000842202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 239 034,91 грн. (у тому числі 991227,93 грн. за основним платежем та 247806,98 грн. штрафних санкцій).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем акти виконаних послуг не деталізовані, фактично містять перелік складених звітів без наявності даних про обсяг, характер, строк виконання маркетингових досліджень. Будь-яких документів, що свідчать про спрямованість маркетингових послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності Товариства, на представлено. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані первинні документи не підтверджують надання позивачу послуг, передбачених договорами, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.
Згідно із пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Матеріали справи свідчать, що позивачем були укладені з ТОВ «Ліга», ТОВ «ВК Віконні системи», ПП «АТМ» договори підряду про надання маркетингових послуг, в межах яких позивачем отримані послуги щодо організації системи сертифікації та оцінки продукції з метою сприяння подальшому розвитку діяльності замовника.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, на виконання умов договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами виконаних робіт та податковими накладними.
На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.
Також судом першої інстанції враховано, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи №2438/2439-14 від 19.06.2015 за матеріалами адміністративної справи №804/16759/13-а висновки акту перевірки від 26.04.2013 №839/225/36728608 про встановлені порушення ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт», в результаті чого занижено податок на додану та податок на прибуток документально не підтверджуються; наданими матеріалами адміністративної справи документально підтверджуються фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт» з ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Ліга» за період з 01.12.2011 по 30.11.2012 та правомірність декларування ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по податку на прибуток.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2015.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «ПромСтандарт» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль