22 червня 2016 року м. Київ К/800/53023/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,
при секретарі Загородньому А.А.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - Михалко Н.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Інспекція)
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2015
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015
у справі № 803/1414/15-а (876/8683/15)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Світ" (далі - Товариство)
до Інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 № 0004991501.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що спірну камеральну перевірку податкової звітності Товариства було проведено контролюючим органом з порушенням заборони, установленої у пункті 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VII); незаконність цієї перевірки виключає правомірність прийнятого за наслідками її проведення податкового повідомлення-рішення.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлене вказаною нормою Закону обмеження не поширюється на порядок проведення камеральних перевірок, які є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства та не потребують окремого рішення для їх проведення. Також Інспекція посилається на порушення платником вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку Товариства з питань повноти нарахування ПДВ за червень 2014 року, оформлену актом від 09.02.2015 № 359/15-01/32313299. Перевіркою встановлено невиконання платником обов'язку з визнання умовного постачання товарних залишків та основних фондів з нарахуванням відповідної суми податкового зобов'язання з ПДВ в останньому податковому періоді перебування на обліку, як того вимагає пункт 184.7 статті 184 ПК.
Наведена обставина слугувала підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1 795 200 грн. за основним платежем із застосуванням 448 800 грн. штрафних санкцій.
Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди цілком обґрунтовано послалися на положення пункту 3 розділу ІІ Закону № 71-VII, яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, як вірно зазначили суди, запроваджений аналізованою нормою мораторій поширюється на усі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.
На підставі цього суди дійшли об'єктивного висновку про незаконність проведення Інспекцією спірної камеральної перевірки.
У разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.
За таких обставин суди правомірно задовольнили даний позов.
Норми матеріального права було правильно застосовано судами, їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 у справі № 803/1414/15-а (876/8683/15) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Г.К. Голубєва