ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
Іменем України
21.06.2016 № К/800/10627/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод»
на постанову та ухвалуДонецького окружного адміністративного суду від 03.02.2016 Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016
у справі№805/5194/15-а
за позовомПублічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод»
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 30.04.2015 №0000334000/9399/10/28-03-40.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до декларації з податку на прибуток за 2012 рік позивачем визначено щомісячний авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 2079632,00 грн., який підлягав сплаті з березня 2013 р. по лютий 2014 р. В уточнюючій податковій декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік від 26.03.2014 позивачем самостійно задекларовано зменшення нарахованої суми податку в розмірі 25482252 грн. і переплата податку на прибуток в сумі 18927291 грн.
У відповідь на заяву позивача №1400/01 від 28.02.2014 про надання розстрочки з авансового внеску з податку на прибуток в сумі 2079632,00 грн. на строк десять місяців, контролюючий орган відмовив в її наданні листом №4766/10/28-03-25-13-6 від 04.03.2014.
04.03.2014 позивач подав до податкового органу заяву № 1453/01 про залік авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2014 року за рахунок надміру сплачених сум податку на прибуток.
Посадовими особами контролюючого органу була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати авансового внеску Публічним акціонерним товариством «Ясинівський коксохімічний завод» з податку на прибуток за лютий 2014 року, про що був складений акт перевірки № 200/10/28-03-40 від 09.04.2014, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України через несвоєчасну сплату у лютому 2014 року узгодженої суми авансового внеску з податку на прибуток в сумі 2079632,00 грн. на 11 днів.
На підставі вищевказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 30.04.2014 №0000334000/9399/10/28-03-40, яким відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% платежу, який прострочено, у сумі 207963,00 грн.
Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції підтримав позицію податкового органу щодо порушення позивачем статті 126 Податкового кодексу України та дійшов висновку, що кошти позивачем були сплачені поза межами граничного строку, тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу четвертого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Згідно з абзацом одинадцятим п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Абзацом дванадцятим п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Податкове зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, а також підтверджується матеріалами справи, - відповідно до звітної податкової декларації за 2012 рік, яка була подана позивачем 08.02.2013 №9087041707, податкове зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток складало 2079632 грн., граничний термін сплати якого спливав 28.02.2014. Вказане податкове зобов'язання було зараховано в рахунок переплати, яка утворилась згідно зі зменшенням нарахування 11.03.2014 за декларацією від 03.03.2014 №9091097929. Заява про залік авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2014 року за рахунок надміру сплачених сум податку на прибуток була подана позивачем 04.03.2014, тобто після спливу граничного терміну сплати грошового зобов'язання.
Отже, з огляду на вимоги наведених норм та встановлені судами обставини, правильним є їх висновок про обґрунтованість нарахування позивачу штрафних санкцій у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженої суми авансового внеску з податку на прибуток.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови в задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права. Суди попередніх інстанцій досить ретельно перевірили всі доводи позивача, які аналогічні доводам касаційної скарги, в тому числі щодо процедури проведення перевірки і дали їм відповідно правильну юридичну оцінку.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» - залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
М.В.Сірош