8 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І.,
Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення заборгованості із заробітної плати,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь ОСОБА_4 суму заробітної плати в розмірі 48 тис. 665 грн. 19 коп. та компенсацію моральної шкоди в сумі 800 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.
У червні 2016 року ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 116 КЗпП України та частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, додала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2013 року, 29 січня 2014 року, 25 лютого, 3 і 10 червня, 29 липня 2015 року, 13 і 25 квітня 2016 року.
Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції зазначив, що наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, встановив, що при звільненні ОСОБА_4 із займаної посади за власним бажанням з нею було проведено розрахунок, доводи позивачки щодо не проведення з нею розрахунку в повному обсязі не підтверджені належними та допустимими доказами.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2013 року, 29 січня 2014 року, 25 лютого і 10 червня 2015 року та 13 квітня 2016 року зазначено, що відповідно до статті 116 КЗпП України доведення відсутності заборгованості перед позивачем із заробітної плати покладається на роботодавця, а не на позивача. Встановивши, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ, суд касаційної інстанції на підставі статті 338 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справи направив на новий розгляд.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 3 червня 2015 року погодився із висновком суду апеляційної інстанції, який встановивши, що відповідачем не надано доказів про отримання працівником належних йому при звільненні сум, стягнув з відповідача на користь працівника заборгованість по заробітній платі.
Ухвалою від 25 квітня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості по заробітній платі. При цьому судом встановлено, що з вини відповідача працівнику не виплачено належні йому кошти.
У судових рішеннях, наданих заявницею на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року постановлено у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто у справі з іншим предметом, підставами позову, ніж у справі, яку просить переглянути заявниця.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення заборгованості із заробітної плати за заявою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема