05 липня 2016 року м. Київ К/800/8469/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В., Заїки М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року
у справі № 817/3188/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
третя особа: начальник відділу з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Левицька Наталія Валеріївна
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до ГТУ юстиції у Рівненській області, третя особа: начальник відділу з питань нотаріату ГТУ юстиції у Рівненській області Левицька Н.В., в якому позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ ГТУ юстиції у Рівненській області №554/04/к від 07 вересня 2015, поновити її на посаді начальника відділу нотаріату ГУ юстиції у Рівненській області; стягнути на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ ГТУ юстиції у Рівненській області №554/04/к від 07 вересня 2015 року, поновлено позивача на посаді начальника відділу нотаріату ГУ юстиції у Рівненській області з 07 вересня 2015 року та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 915,84 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 2697,60 грн. допущено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ГТУ юстиції у Рівненській області посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу №421/04 від 12 липня 2013 року ОСОБА_1 була переведена на посаду начальника відділу нотаріату Головного управління юстиції, як така, що успішно пройшла стажування на цю посаду.
28 квітня 2015 року позивач отримала попередження у формі листа, за змістом якого відповідно до частин 3, 4 статті 32, частин 2, 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, наказу Міністерства юстиції України №115/5 від 30.01.2015 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», наказу Міністерства юстиції України № 139/5 від 02.02.2015 «Про затвердження переліку головних територіальних управлінь юстиції», наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №31/08 від 11.02.2015 «Про введення в дію штатного розпису, структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Рівненській області», у зв'язку із змінами в організації праці у Головному територіальному управлінні юстиції у Рівненській області, її було попереджено про зміну істотних умов праці та запропоновано продовжити роботу на посаді головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області або на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції.
У попередженні зазначено, що у разі відмови від продовження роботи, позивача буде звільнений з 29 червня 2015 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Зазначене попередження ОСОБА_1 отримала та ознайомилася із ним 28 квітня 2015 року, про що свідчить її підпис та запис «Не погоджуюсь».
Наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №554/04/к від 07 вересня 2015 року позивача звільнено з роботи у зв'язку з скороченням посади, згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Підстава звільнення: попередження від 28 квітня 2015 року, штатний розпис ГТУ юстиції у Рівненській області від 06 лютого 2015 року.
З наказом №554/04/к ОСОБА_1 ознайомлена 07 вересня 2015 року, про що свідчить її особистий підпис на примірнику.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку відбулось скорочення штату, зокрема, штатної посади начальника відділу нотаріату ГУ юстиції у Рівненській області, а тому звільнення позивача правомірне та обґрунтоване.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що посада начальника відділу нотаріату не була скорочена, а лише перейменована, оскільки відповідно до Посадової інструкції начальника відділу завдання і обов'язки, які покладені на позивача, повністю відповідають тим, що передбачені для начальника відділу з питань нотаріату. Крім того, відповідно до аналізу досліджених штатних розписів будь-якого скорочення штату працівників відділу нотаріату не відбулось, а тому наказ ГТУ юстиції у Рівненській області про звільнення позивача з роботи у зв'язку з скороченням посади, є протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання.
Частинами 1-3 статті 492 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Порівнявши та проаналізувавши штатні розписи на 2015 рік ГУ юстиції у Рівненській області та ГТУ юстиції у Рівненській області станом на 01 січня 2015 року та 06 лютого 2015 року було встановлено, що обидва містять посилання на затверджений штат у кількості 7 штатних одиниць, що свідчить про відсутність жодного скорочення чисельності працівників відділу.
Так, посада начальника відділу нотаріату не була скорочена, а лише перейменована, оскільки відповідно до Посадової інструкції начальника відділу завдання і обов'язки, які покладені на нього, повністю відповідають тим, що передбачені для начальника відділу з питань нотаріату.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що будь-якого скорочення штату працівників відділу нотаріату не було, організація праці відділу нотаріату, структура, штатний розпис та чисельність працівників цього підрозділу не змінились, посада начальника відділу нотаріату, яку обіймала ОСОБА_1, не скорочувалась, в структурному підрозділі не відбулися жодні зміни у його складі за спеціальністю, кваліфікацією чи професіями.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції жодного з працівників відділу нотаріату Головне управління юстиції у Рівненській області, окрім ОСОБА_1, не попереджали про наступне вивільнення у зв'язку зі зміною організації праці, зміною структури та штатного розпису та не звільняли на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що спірний наказ ГТУ юстиції у Рівненській області №554/04/к від 07 вересня 2015 року прийнятий з порушенням норм Кодексу законів про працю України, а тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування оскаржуваного наказу та поновлення її на займаній посаді.
За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів, працівник який поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи, має право на середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України.
Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Судом апеляційної інстанції було правильно вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статей 1167, 1187 Цивільного кодексу України, що визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Разом з цим, позивачем не надано доказів перенесених нею душевних страждань, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, пов'язаних з неправомірними діями відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо стягнення моральної шкоди.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відхилити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
М.М. Заїка