06 липня 2016 року м. Київ К/800/15300/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Славутицького міського суду Київської області від 23 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування облікового рішення № 49916363 про внесення постанови Славутицького міського суду Київської області від 10 листопада 2011 року та виконавчого листа по справі № 2-а-7426/11/1023 до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантується державою, в частині застосування календарної дати 22 січня 2016 року для визначення порядкового номеру в першій категорії черги за № 195526; зобов'язати відповідача внести зміни в реєстрі з визначенням меншого порядкового номеру в категорії першої черги за фактичною датою надходження рішень 28 березня 2012 року; для врахування заборгованості Державною казначейською службою України в Державний бюджет України 2017 року (з перерахуванням для кожних наступних Державних бюджетах після 2017 року при не виконанні рішення в поточному році) зобовязати УДВС ГУЮ у Київській області витребувати в поточному році від боржника належним чином оформленого розрахунку грошової суми, яка підлягає до виплати за рішенням суду за період з 10 листопада 2011 року по 31 грудня 2016 року (з перерахунком по 31 грудня перед кожним наступним бюджетним роком при невиконанні рішення в поточному році), а також розрахунок грошової суми її індексації, підписаних уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою; Зобов'язати УДВС ГУЮ у Київській області надати звіт в місячний строк після виконання рішення суду, відповідно до статті 267 КАС України.
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 23 березня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 «Про затвердження Порядку погавшення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою» (далі - Порядок). Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та неправильно визначили предмет доказування (спору).
Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суди виходили з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Частиною 2 статті 3 цього Закону передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI).
Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI, інвентаризації та погашення заборгованості за ними визначено Порядком, відповідно до пункту 3 якого рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби (пункт 5 Порядку) і, за правилами пункту 6 Порядку відповідальна особа визначається керівником органу державної виконавчої служби, яка не пізніше семи робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (пункт 7).
Пунктом 8 Порядку визначена черговість погашення заборгованості за рішеннями, зокрема: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.
Як зазначено у пункті 9 Порядку, відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов'язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено.
Як встановлено судами, постанову Славутицького міського суду Київської області від 10 листопада 2011 року у справі № 2-а-7426/11/1023, подану позивачем до Головного територіального управління юстиції у Київській області, 22 січня 2016 року внесено відповідачем до першої черги Реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою за №49916363. В подальшому, 26 лютого 2015 року від позивача надійшла заява про внесення судового рішення до цього Реєстру іншою датою, оскільки, вперше із заявою про примусове виконання зазначеного рішення суду позивач звернувся 28 березня 2012 року. За цією заявою у березні 2012 року було відкрито виконавче провадження, яке закінчено 14 червня 2012 року, згідно з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 14 червня 2012 року.
Водночас, судами встановлено, що у зв'язку з масовим надходженням від громадян Київської області заяв про внесення рішень до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою у період з грудня 2014 року по травень 2015 року, працівники відділу організаційної роботи, документування та контролю не мали можливості реєструвати зазначені заяви в день їх надходження, а тому ці заяви реєструвались в порядку їх надходження і вносились до Реєстру уповноваженими особами управління в порядку черговості їх надходження, через що постанова суду у справі № 2-а-7426/11/1023 внесена до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою за номером 49916363. Вищезазначений номер присвоюється автоматично і не може бути змінений уповноваженою особою управління. В подальшому, по мірі виконання судових рішень, порядковий номер в категорії черги змінюється в сторону зменшення, а тому доводи позивача про те, що відповідач самостійно виправив помилку, зменшивши порядковий номер в категорії першої черги і тим самим визнав, що діяв неправомірно, є необґрунтованими.
Крім того, норми Порядку набрали чинності у 2014 року і у березні 2012 року не діяли, а тому суди дійшли висновку, що дата 28 березня 2012 року не може вважатися фактичною датою надходження заяви позивача для внесення постанови суду у справі №2-а-7426/11/1023 до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою.
За таких обставин, доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку черговості внесення рішень до Реєстру не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими доказами.
Крім того, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача витребувати від УПСЗН виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області розрахунку грошової суми, яка підлягає до виплати за рішенням суду за період з 10 листопада 2011 року по 31 грудня 2016 року з урахуванням її індексації, оскільки відповідно до вимог Порядку відповідач направив повідомлення боржнику - УПСЗН виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про внесення судового рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою та копію рішення, за яким він є боржником, а боржник в свою чергу був зобов'язаний здійснити нарахування за судовим рішенням та направити відповідне повідомлення разом з відповідними документами про здійснені нарахування до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області.
У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.
Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Славутицького міського суду Київської області від 23 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Головчук