29 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6784/15
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,
секретар - Ханділян Г.В.,
за участю:
представника Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області - Коритова О.А., представника Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області - Матвейчука М.І., представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області про скасування розпорядження від 22.07.2015 року № 355/А-2015, -
У листопаді 2015 року ФОП ОСОБА_4 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 22 липня 2015 року винесено розпорядження № 355/А-2015 «Про затвердження акту комісії по визначенню розмірів збитків, спричинених в результаті використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки без правовстановлюючих документів в с. Крижанівка на території Комінтернівського району Одеської області».
Даним розпорядження зобов'язано ФОП ОСОБА_4 сплатити загальну суму збитків - недоотриману орендну плату за період з 2012 року по 2015 рік у розмірі 1109 077,4 грн. протягом місяця з дня отримання цього розпорядження.
ФОП ОСОБА_4 із висновками, викладеними в Акті та розпорядженні, яким його затверджено, не погоджується та вважає розпорядження Комінтернівської РДА таким, що має бути скасоване, оскільки, ФОП ОСОБА_4 має право користування земельною ділянкою та намагався належним чином оформити правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, проте Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області не було оформлено з позивачем договору оренди спірної земельної ділянки, відтак позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено.
Скасовано розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 22.07.2015 року № 355/А-2015.
Стягнуто з Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 6090 грн.
Не погоджуючись з даною постановою суду Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 83/100 частини нерухомого майна центральної садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належали ФОП ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.02.2006 року.
Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно - центральна садиба АДРЕСА_2, не приватизована, має загальну площу 0,7724 га та кадастровий номер НОМЕР_1, знаходилася в користуванні на умовах оренди у ФОП ОСОБА_5 на підставі рішення Крижанівської сільської ради №541-IV від 13.10.2004 про передачу ОСОБА_5 в користування зазначеної земельної ділянки для експлуатації об'єктів нерухомого майна та договору оренди, укладеного між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_5 28.02.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації за №040552400008 від 30.03.2005 року.
07.03.2012 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування частини нерухомого майна, посвідчений нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №172, відповідно до умов якого позивач набув право власності на 83/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з майна, вказаного в п.1 договору дарування.
05.06.2012 року та 13.07.2015 року ОСОБА_4 звертався до Крижанівської сільської ради із заявою про надання йому в довгострокову оренду терміном на 49 років земельної ділянки загальною площею 0,7724 га для експлуатації об'єктів нерухомого майна, яка знаходиться в АДРЕСА_2 з посиланням на договір дарування частини нерухомого майна від 07.03.2012, у відповідності із ч.2 ст.120 Земельного кодексу України - на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього земелекористувача, в зв'язку з чим просив укласти з ним договір оренди землі на умовах договору оренди землі від 28.02.2005 із ФОП ОСОБА_5
Листом від 27.11.12 №02-18/1723 Крижанівська сільська рада проінформувала ОСОБА_4 про те, що 29.02.2012 року виконком Крижанівської сільської ради ухвалив рішення №15, яким визначив оформити право комунальної власності на 17/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, які складаються з літ.Д - будинок культури, літ.ДЗ - прибудова, літ. Д4 - прибудова, загальною площею 786,8 кв.м, по АДРЕСА_1 - за територіальною громадою села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та видав свідоцтво про право комунальної власності на це нерухоме майно від 06.04.2012 року, зареєстроване 27.04.2012 Комінтернівським БТІ. У зв'язку з набуттям сільською радою права власності на 17/100 частин центральної садиби запропоновано ОСОБА_4 звернутися до Комінтернівського БТІ з заявою про виділення 83/100 частин об'єкту нерухомого майна - центральної садиби, яка належить йому, в окрему одиницю для подальшого оформлення земельної ділянки в оренду для обслуговування об'єктів нерухомого майна, які належать йому.
14 серпня 2015 року Крижанівська сільська рада прийняла рішення за №1211-VI про відмову укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року, наданої в користування ФОП ОСОБА_5 для експлуатації об'єктів нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2.
22 липня 2015 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області винесено розпорядження № 355/А-2015 «Про затвердження акту комісії по визначенню розмірів збитків, спричинених в результаті використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки без правовстановлюючих документів в с. Крижанівка на території Комінтернівського району Одеської області». Даним розпорядження зобов'язано ФОП ОСОБА_4 сплатити загальну суму збитків - недоотриману орендну плату за період з 2012 року по 2015 рік у розмірі 1109077,4 грн. протягом місяця з дня отримання цього розпорядження.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.
З урахуванням викладеного, не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті та розпорядженні, яким його затверджено, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом та просив суд скасувати розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 22.07.2015 року № 355/А-2015.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив із того, що до ФОП ОСОБА_4 перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для експлуатації об'єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 на умовах і в обсязі, встановленого договором оренди землі, укладеного 28 лютого 2005 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівского району Одеської області та ФОП ОСОБА_5 та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040552400008 від 30 березня 2005 року.
Окрім того, суд першої інстанції при прийнятті рішення врахував факт сплати орендної плати за вказану земельну ділянку ФОП ОСОБА_5, а також те, що жодна з заяв ФОП ОСОБА_4 про оформлення оренди земельної ділянки на нього Крижанівською сільською радою не була розглянута в установленому законом порядку (шляхом прийняття відповідного рішення).
Враховуюче вищевикладене, суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними по суті та такими, що узгоджуються із вимогами статей 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.
Так, предметом спору у справі, що розглядається є питання щодо правомірності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при винесенні рішення щодо затвердження розміру визначених збитків та акта про визначення обсягу збитків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони обґрунтовано.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 13.01.2015 року , справа №21-364а14, номер судового рішення в ЄДРСРУ 42576399
Отже, враховуючи принципи, визначені у статті 2 КАС України та правову позицію Пленуму Вищого адміністративного суду, яка викладена у пункті 37 відповідної Постанови від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" перевірці підлягають наступні питання, а саме: правильність утворення комісії, яка визначає розмір збитків, дотримання процедури встановлення та визначення розміру збитків, чи всі враховані обставини при визначені збитків та інші.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить із такого.
Предметом правового регулювання норм статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом частини 2 статі 6 Закону України від 09.04.1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
За правилами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України - порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 року «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» ( надалі - Постанова №284) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
За змістом пунктів 2, 3 вказаної Постанови №284 визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Відповідно до п.4 Постанови №284 розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).
При цьому пункт 5 вказаної Постанови містить імперативний припис, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Аналіз зазначених нормативних актів свідчить, що відповідач, вважаючи, що позивачем завдано збитків у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження прийняти рішення про затвердження акту комісії щодо визначення розміру збитків.
Водночас фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не дотримався вищенаведених вимог чинного законодавства, внаслідок чого оскаржуване рішення правильно визнано судом першої інстанції протиправним та скасоване виходячи із наступного.
Так, у пункті 9 частини третьої статті 2 КАС України закріплено один з основних принципів адміністративної процедури - право особи на участь у процесі прийняття рішення.
Цей принцип деталізовано у положенні пункту 3 Постанови №284, яка передбачає обов'язкову участь у складі роботи комісії по визначенню розміру збитків представника підприємства, яке буде відшкодовувати збитки.
Наведені положення узгоджуються з Резолюцією (77) 31 про захист прав особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року. Щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи та інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом. У відповідних випадках особу, якої це стосується, повідомляють у належний час і спосіб, прийнятний для справи, про ці права (принцип 1 цієї Резолюції).
Як вбачається із матеріалів справи позивач розпорядженням Комінтернівської РДА № 236/А-2015 року від 15.05.2015 року був включений до складу комісії, проте у відповідних засіданнях участі не приймав.
При цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо запрошення позивача на засідання комісії та при прийнятті спірного рішення.
Окрім того, відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Затверджуючи акт про визначення розміру збитків (а.с.14), відповідачем не враховано та не надана належна оцінка тим обставинам, що ФОП ОСОБА_4 на протязі всього часу заперечував факт користування земельною ділянкою саме у розмірі 0,7724 га.
Обґрунтованість сумнівів щодо розміру спірної земельної ділянки за користування якої без правовстановлюючих документів позивачу нараховані відповідні збитки містяться у відповідній інформації щодо права власності із якої вбачається, що власником 17/100 частин нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1 є Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області.
Проте ані актом, ані спірним рішенням відповідача вищенаведені сумніви щодо площі земельної ділянки, яку начебто використовує позивач, не усунуті, хоча вони мають істотне значення для вирішення спірного питання.
З приводу показника нормативно-грошової оцінки, який зазначений в Акті про визначення обсягу збитків від 30.07.2014 року № 325 (а.с. 155-159), Витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку (а.с.160-161), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Нормами статті 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Відповідно до положень статей 20 та 23 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
За таких обставин показник при розрахунку суми витрат нормативно-грошової оціни земельної ділянки (нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки ) слід використовувати із показників відповідної технічної документації, яка повинна бути затверджена Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області .
Відповідно розрахунку комісії нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,7724 га., що знаходиться у користуванні позивача склала 10318955,04 грн. у 2012 році.
В подальшому нормативно грошова оцінка була проіндексована на коефіцієнт індексації.
Отже, для правильного розрахунку вимагається наявність факту затвердження сільською радою нормативно-грошової оцінки за 2012 рік.
Дані про відповідне затвердження Сільською радою технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки саме за 2012 рік і, як наслідок, застосування показника нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідно до даних технічної документації в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, застосування показника - нормативно-грошова оцінка в Акті визначенні обсягу збитків розмірі 10318955,04 грн. є незаконним.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що підставою для визначення та затвердження відповідачем розміру збитків слугував факт самовільного зайняття позивачем спірної земельної ділянки з метою експлуатації та обслуговування відповідної частини нерухомого майна, право користування якою належним чином не оформлено, чим порушено вимоги статей 125, 126 ЗК України.
Відповідно до статті 1 Закону України № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Власником відповідної частини об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 згідно Витягу про державну реєстрацію прав №33464507 від 14.03.2012 року є ОСОБА_4(а.с.15).
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного Кодексу України і статтею 377 Цивільного Кодексу України.
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід застосовувати положення частини 4 статті 120 ЗК України з огляду на таке.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких ця ділянка належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно із правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 07 липня 2015, справа № 826/12388/13-а та від 11 лютого 2015 року, справа № 6-2цс15.
Тобто, починаючи з 14.03.2012 року позивач набув право користування на земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку.
За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції, який не погодився із доводами відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки на площі під якою розміщені об'єкти нерухомого майна в розумінні статті 1 Закону України № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель", оскільки правомірність використання земельною ділянкою, під якою розміщене нерухоме майно прямо визначено чинним законодавством.
Помилкове посилання суду першої інстанції на відповідні рішення Господарського суду Одеської області та Одеського апеляційного господарського суду у справі 916/3085/13 (вказані рішення були скасовані Вищим господарським судом України 23 вересня 2015 року) не впливає на правильність висновків оскаржуваного рішення.
Приписами пункту 2 частини 3 статті 2 КАС України суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення зобов'язаний використовувати повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Повноваження надаються суб'єкту владних повноважень для досягнення певної мети. Тому їх використання повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє.
Матеріалами справи підтверджено факт сплати ФОП ОСОБА_5 орендної плати за період з 01.03.2012 року по 11.06.2013 рік, 01.02.2015 року по 01.09.2015 рік та податок на землю за період з 04.09.2013 року по 22.12.2014 рік до місцевого бюджету Крижанівської сільської ради, як зареєстрованого користувача вищеозначеної земельної ділянки ( а.с. 51-64).
Проте належної правової оцінки факту відповідної оплати за користування земельною ділянкою з відповідною сплатою земельного податку відповідачем при прийнятті рішення не надано.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказані платіжні доручення не підтверджують факт сплати саме позивачем у справі, а тому не мають відношення до спірних правовідносин.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 договору дарування частини нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_5 та позивачем, земельна ділянка , на якій розташоване нерухоме майно - центральна садиба ( АДРЕСА_1) не приватизована, має загальну площу 7724 кв.м. та кадастровий номер НОМЕР_1, знаходиться у користуванні дарувальниці (ОСОБА_5.) на підставі рішення Крижанівської сільської ради №541- ІV від 13.10.2004 року про передачу ОСОБА_5 в користування зазначеної земельної ділянки для експлуатації об'єктів нерухомого майна та договору оренди, укладеного між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_5 28.02.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації за № 04552400008 від 30.03.2005 року( а.с. 46-47).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
У пунктах 1, 2 частини 1 статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, законом передбачено, що моментом виникнення та припинення права користування земельною ділянкою є державна реєстрації зазначених юридичних фактів органом реєстрації.
Таким чином, наявність інформації про Держану реєстрацію договору оренди укладеного між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_5 та відсутність інформації про скасування реєстрації такого договору свідчить, що факт сплати ФОП ОСОБА_5 орендної плати та земельного податку має істотне правове значення для вирішення спору .
З огляду на викладене, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, не дотримано процедуру встановлення та визначення збитків, яку передбачено чинним законодавством та вищевказаним Порядком, а отже наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
За таких обставин розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 22 липня 2015 року № 355/А-2015 «Про затвердження акту комісії по визначенню розмірів збитків, спричинених в результаті використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки без правовстановлюючих документів в с. Крижанівка на території Комінтернівського району Одеської області є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що відповідач діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
Доводи апелянта з приводу обов'язковості сплати орендної плати у відповідності до приписів Податкового Кодексу України незалежно від наявності чи відсутності волевиявлення орендаря земельної ділянки з відповідним посиланням на правову позицію, викладену у Постанові Верховного суду України від 02.12.2014 року, справа № 21-274а14 колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що предметом спору у справі, що розглядається, є рішення відповідача про затвердження розміру збитків, спричинених внаслідок користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а не вирішення спірного питання щодо розміру орендної плати, яке не є предметом спору та визначається в іншому порядку.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі № 815/6784/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 04 липня 2016 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: В.Л. Романішин