Справа № 727/832/16-ц
Провадження № 2/727/605/16
30 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Чебуришкіній Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Метлайф» про визнання договору страхування недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди, збитків, -
встановив:
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання договору страхування недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди, збитків, посилаючись на те, що 13.01.2009 р. між нею та відповідачем - Закритим акціонерним товариством «Американська Компанія Страхування Життя АІГ Життя», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «МетЛайф» укладено Договір добровільного страхування життя, який відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про страхування» посвідчений Заявою на укладення договору добровільного страхування життя № 96059994 від 13.01.2009 р., та страховим полісом № 100113586 випущеного 21.01.2009 р.
Вказаний Договір страхування укладався за програмою страхування на випадок дожиття до певного віку або на певний строк, та страхування на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку строком на 10 років, тобто до 13.01.2019 р., про що було зроблено запис в розділі 3 Заяви, яка після підписання нею та внесення першого платежу була передана представнику відповідача, та в подальшому другий екземпляр якої був їй повернутий разом з страховим полісом.
На виконання умов договору страхування, вона добросовісно виконувала взяті на себе обов'язки, та починаючи з 2009 р., щорічно перераховувала на рахунок відповідача страхові внески в розмірі 5000 грн. на рік, а загалом за весь час 35000 грн.
Однак, на початку лютого 2015 р., перед тим як здійснити черговий страховий платіж, вона вирішила ще раз прочитати умови Договору, так-як через високий рівень інфляції, її цікавила можливість індексації страхової суми. Повторно ознайомившись з заявою на укладання договору добровільного страхування життя, Правилами добровільного страхування життя, Програмою страхування на випадок дожиття до певного віку або на певний строк та Страховим полісом, вона звернула увагу на те, що в розділі З Заяви, вказаний строк страхування - 15 років, а в Страховому полісі - закінчення дії програми страхування 13.01.2024 р.
Даний факт для неї став несподіванкою, так як вона точно знала, що укладає Договір страхування строком на 10 років, про що був зроблений запис в самій Заяві. Але з незрозумілих для неї причин, в розділі 3 Заяви здійснено виправлення строку дії договору з 10 на 15 років, що можна визначити навіть візуально.
Після виявлення вказаного факту 06.04.2015 р. вона звернулась до відповідача з листом, в якому ставила питання про визнання недійсним Страхового полісу № 100113586 випущеного 21.01.2009 р., як такого що не відповідає її волевиявленню вираженому в Заяві на укладення договору страхування, та випуск нового Страхового полісу з строком дії -10 років з моменту укладення Договору.
Однак, не зважаючи на її доводи щодо необхідності усунення порушеного права, відповідач безпідставно відмовив в задоволенні її вимог, мотивуючи це тим, що калькуляція в Заяві до договору страхування складена коректно та відповідала строку страхування на 15 років, а сама Заява нею прочитана та підписана і вона погодилась з нею так-як протягом 7 років сплачувала страхові платежі.
Вважала вказані дії відповідача незаконними, а Договір добровільного страхування життя таким, що повинен бути визнаний недійсним у зв'язку з наступним.
У верхній частині першого аркушу Заяви на укладення договору добровільного страхування життя, присутній наступний текст «Заповнювати кульковою ручкою, друкованими літерами, акуратно та розбірливо. Не використовувати коректор. Не виправляти поверх написаного: помилково вказані дані необхідно закреслити, нові - написати поруч та завірити датою виправлення і підписами заявленого Страхувальника та Консультанта». Тобто сам Страховик, який є відповідачем по справі і являється автором тексту Заяви, передбачає можливість внесення несанкціонованих виправлень та приписок в її текст і з метою унеможливлення двоякого трактування відомостей, що вносяться в Заяву, чітко встановлює порядок внесення цих змін та виправлення помилок. Таким чином Позивач не міг самостійно здійснити виправлення строку дії договору, або знати про них, так як особа яка заповнювала Заяву вимагала б завірити підписом Страхувальника внесені виправлення.
Вважає також, що не відповідає дійсності і твердження відповідача щодо того, що калькуляція в Заяві на укладення договору страхування, здійснена з розрахунку дії договору строком на 15 років і, що Позивач з цим погодився.
Так в п. 3.1 Заяви вказана страхова сума Застрахованої особи - 74642 грн. 00 коп., та Страхувальника - 149284 грн. 00 коп. (хоча Застрахована особа і Страхувальник являються однією і тією ж особою, але як їй пояснив представник Відповідача, перша сума - сума страхової виплати в разі дожиття до певного віку, друга - в разі смерті, що і підтверджується Страховим полісом, де відображені відповідні страхові виплати). Ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, відповідно до п. 7.6 Правил добровільного страхування життя, страхова сума включає суму інвестиційного доходу. Крім цього, страхова сума збільшується на суму негарантованого бонусу, якщо такий є, та інші суми (бонуси), якщо це передбачено відповідною програмою страхування та законодавством України. Якщо припустити те, що Договір укладався на 15 років, то за весь строк його дії, повинно бути сплачено 75000 грн. страхових платежів (що вже більше ніж вказана в заяві страхова сума), а з додаванням 4 % інвестиційного доходу та негарантованого бонусу, страхова сума за 15 років повинна бути значно вищою, аніж вказано в заяві. Тобто позивач чітко розуміла, що страхова сума в розмірі 74642 грн. складається з суми страхових премій за 10 років (50000 грн. ) з урахуванням 4% річних та негарантованого бонусу, отже ніколи б не погодилась на умови за яких страхова сума була б меншою, ніж розмір сплачених нею страхових платежів, так як це суперечить її інтересам та самій суті накопичування і зберігання коштів та отримання інвестиційного доходу від їх залучення.
Також їй є незрозумілим чому в Страховому полісі вказано, що страхування на випадок смерті від нещасного випадку діє до 13.01.2018 р., тобто 9 років, хоча вона укладала договір на 10 років, а підпунктом «В» п. 1 Програми страхування на випадок дожиття до певного віку або певний строк передбачено, що дія страхування на випадок смерті в результаті нещасного випадку припиняється не пізніше, ніж після досягнення особою, застрахованою за цією програмою 65-річного віку, або раніше, якщо це передбачено в Договорі Страхування, тобто 10.09.2017 р., що також може свідчити про небажання відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання по Договору страхування.
Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про страхування», договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. V разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування. Таким чином відповідач самовільно в односторонньому порядку змінив текст поданої нею Заяви на укладення договору страхування і на її підставі випустив Страховий поліс, який в дійсності не відповідає умовам Договору.
Вважає, що при укладенні Договору страхування, зі сторони відповідача мало місце застосування обману, що виразився в приховуванні обставин які мають істотне значення, а саме реальних строків дії Договору страхування на які вона справді бажала укласти Договір, шляхом неповідомлення її про них, а в подальшому самовільним внесенням виправлення в розділ тексту Заяви на укладення добровільного договору страхування життя, де був вказаний строк дії Договору першопочатково погоджений сторонами.
А тому вважає, що своїми незаконними діями відповідач завдав їй матеріальну шкоду та збитки в розмірі 65298 гри. 92 коп., з яких:
- 35000 грн. - шкода в розмірі страхових платежів сплачених нею за період 2009-2015 років;
- 30298 грн. 96 коп. - збитки, які вона зазнала внаслідок інфляції та знецінення української гривні і яких вона уникнула б, якби її право не було порушено незаконними діями відповідача.
Також діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою проти неї і яку вона оцінює в 1 грн.
Вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдана у зв'язку з оспорюванням правочину що, а тому загальна сума завданої їй шкоди складає 95598,92 грн.
Просила суд визнати недійсним Договір добровільного страхування життя від 13.01.2009 р., укладений між нею та ПАТ «МетЛайф» посвідчений страховим полісом № 100113586 випущеним 21.01.2009 р., з моменту його укладення та стягнути з відповідача на її користь: 35000 грн. завданої майнової шкоди: 60597 грн. 92 коп. подвійний розмір завданих збитків, 1 грн. завданої моральної шкоди.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити. Також уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 32159 грн. завданої майнової шкоди: 57233,78 грн. подвійний розмір завданих збитків, 1 грн. завданої моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і в своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені у власних запереченнях, просив в задоволенні позову відмовити. Також вважав, що позивачем пропущено трьохрічний строк звернення до суду з цим позовом.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази суд вважає що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем 13.01.2009 р. був укладений Договір добровільного страхування життя, який відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про страхування» посвідчений Заявою на укладення договору добровільного страхування життя № 96059994 від 13.01.2009 р., та страховим полісом № 100113586 випущеного 21.01.2009 р. (а.с.9, 10, 13).
Договір страхування укладався за програмою страхування на випадок дожиття до певного віку або на певний строк, та страхування на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку строком на 10 років, тобто до 13.01.2019 р., про що було зроблено запис в розділі 3 Заяви, яка після підписання позивачкою та внесення першого платежу була передана представнику відповідача, та в подальшому другий екземпляр якої був повернутий разом з страховим полісом позивачці.
На виконання умов договору страхування, позивачка добросовісно виконувала взяті на себе обов'язки, та починаючи з 2009 р., щорічно перераховувала на рахунок відповідача страхові внески в розмірі 5000 грн. на рік, а загалом за весь час 35000 грн., що підтверджується платіжними квитанціями доданими до позовної заяви (а.с. 21-27).
У верхній частині першого аркушу Заяви на укладення договору добровільного страхування життя ( а.с. 13 ), присутній наступний текст «Заповнювати кульковою ручкою, друкованими літерами, акуратно та розбірливо. Не використовувати коректор. Не виправляти поверх написаного: помилково вказані дані необхідно закреслити, нові - написати поруч та завірити датою виправлення і підписами заявленого Страхувальника та Консультанта». Тобто сам Страховик, який є відповідачем по справі і являється автором тексту Заяви, передбачає можливість внесення несанкціонованих виправлень та приписок в її текст і з метою унеможливлення двоякого трактування відомостей, що вносяться в Заяву, чітко встановлює порядок внесення цих змін та виправлення помилок.
Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про страхування», договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. V разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування. Таким чином відповідач самовільно в односторонньому порядку змінив текст поданої нею Заяви на укладення договору страхування і на її підставі випустив Страховий поліс, який в дійсності не відповідає умовам Договору.
Згідно з висновком експерта від 26.05.2016р. ( а.с. 155 ) у заяві на укладення договору добровільного страхування життя від 13.01.2009р. у рукописному цифровому записі «15» в розділі 3 між словами «Строк страхування надо» та «років» наявні зміни первинного тексту. Зміни первинного тексту виконані шляхом дописки рукописного цифрового запису «15». Первинний зміст запису в розділі 3 між словами «Строк страхування надо» та «років» - рукописний цифровий запис «10».
За таких обставин суд вважає, що при укладенні Договору страхування, зі сторони відповідача мало місце застосування обману, що виразився в приховуванні обставин які мають істотне значення, а саме реальних строків дії Договору страхування, на які вона справді бажала укласти Договір, шляхом неповідомлення її про них, а в подальшому самовільним внесенням виправлення в розділ тексту Заяви на укладення добровільного договору страхування життя, де був вказаний строк дії Договору першопочатково погоджений сторонами.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач приблизно через місяць після підписання заяви в січні 2009р. отримала від відповідача всі документи, в тому числі і заяву на укладення договору добровільного страхування життя ( а.с. 13 ). Факт отримання цих документів підтверджується також повідомленням про вручення поштового повідомлення позивачем від 03.02.2009р. ( а.с. 68 ).
Суд вважає, що позивач мала реальну можливість набагато раніше, тобто ще в 2009 році ознайомитись з страховим полісом ( а.с. 9 ), в якому зазначено час закінчення дії програми страхування - 13.01.2024р., а також ще раз ознайомитись з заявою на укладення договору добровільного страхування життя і встановити, що в графі строк страхування заяви цифра «10» виправлена на цифру «15» і відповідно вчасно звернутись до відповідача або суду за захистом своїх порушених прав, але це не зробила і звернулась до суду з позовом тільки через 7 років після укладення договору страхування.
Отже, відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позивач з власної вини пропустила строк звернення до суду з цим позовом, відповідно з цих підстав необхідно відмовити в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 18 Закону України «Про страхування», ст.ст. 256, 257, 267 ч. 4 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212 - 215, 226 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Метлайф» про визнання договору страхування недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди, збитків відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 05.07.2016 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: