08 червня 2016 року м. Київ К/800/29152/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Бурі Я.В.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015
у справі № 804/1710/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтальянс" (далі - Товариство)
до Інспекції
та Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправним рішення від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, а також про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 21.02.2011 № 0000622305, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2009 року в розмірі 937 662 грн. із застосуванням 40396,75 грн. штрафу.
Справа розглядалася неодноразово. Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2014 ухвалені у справі судові акти скасовано в частині позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 21.02.2011 № 0000622305 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині. При цьому касаційний суд зазначив, що, аналізуючи оспорюваний акт індивідуальної дії, суди не встановили підстави його прийняття, обставин, якими податковий орган обґрунтовує наявність у діях платника податкового правопорушення, та не перевірили відповідність поведінки Товариства вимогам податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.
За наслідками нового розгляду справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015, позов задоволено; податкове повідомлення-рішення Інспекції від 21.02.2011 № 0000622305 визнано нечинним та скасовано.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що у випадку несвоєчасного одержання податкових накладних від постачальника платник не втрачає право на віднесення сум ПДВ за такими накладними до податкового кредиту з подальшим їх включенням до розрахунку суми бюджетного відшкодування.
Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що платник відобразив у податковій декларації з ПДВ за лютий 2009 року суми податкового кредиту за грудень 2008 року з порушенням Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, та наголошує на тому, що платник не вправі на власний розсуд визначати податковий період для реалізації свого права на податковий кредит.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питання правильності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів по уточнюючому розрахунку до декларації за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з 01.02.2009 по 28.02.2009 (оформленої актом від 20.10.2010 № 8098/23-5/35863818), та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження.
Перевіркою встановлено, що за договорами купівлі-продажу від 23.12.2008, від 24.12.2008 та від 26.12.2008, укладеними Товариством (покупець) та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (продавець), позивач придбав нерухомі об'єкти; виконання операцій оформлено актами приймання-передачі об'єктів нерухомості; оплата позивачем придбаних приміщень підтверджується платіжними дорученнями
Суми ПДВ, сплачені продавцеві у ціні придбаних приміщень, були включені платником до податкового кредиту у лютому 2009 року за фактом одержання податкових накладних від продавця.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, наведена норма Закону лише містить вказівку на період, в якому у платника виникає право на податковий кредит. У той же час зі змісту положень пункту 7.4 статті 7 названого Закону вбачається, що оскільки формування податкового кредиту з ПДВ є правом платника, то використати таке право він може у будь-якому із звітних періодів за умови дотримання умов такого формування.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В силу вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.
При цьому, як вірно зазначили суди, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від збігу в одному звітному періоді моменту виникнення у платника права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та часу фактичної реалізації такого права.
Перевіркою не встановлено обставин щодо включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, а також заявлення цих сум до відшкодування поза межами 1095-денного строку з дня виникнення відповідного права. Інспекцією не було виявлено будь-яких порушень з боку позивача у формуванні від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі; реальність операцій Товариства з придбання об'єктів нерухомості у рамках господарських правовідносин із закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» під сумнів не ставилася; факт оплати придбаних об'єктів не заперечувався.
А відтак відмова у підтвердженні обґрунтованості податкового кредиту та у визнанні права платника на одержання належних йому сум бюджетного відшкодування лише на тій підставі, що податковий кредит було сформовано не у належному податковому періоді, не може бути визнана правомірною, у зв'язку з чим суди цілком законно скасували податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011 № 0000622305.
Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень вимог процесуального законодавства, що тягнуть зміну або скасуванн судових актів зі спору, не виявлено; висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам на наявним у ній доказам; відтак підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
З огляду на реорганізацію позивача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне за клопотанням Товариства замінити останнє його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис».
За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Замінити товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтальянс" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис».
2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі № 804/1710/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько