04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" травня 2016 р. Справа№ 910/29576/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Власова Ю.Л.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засіданні Ляховенко М.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Симбірцев Є.В. - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київхліб" на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 (повний текст складено 14.12.2015)
у справі №910/29576/15 (суддя Комарова О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг"
до Публічного акціонерного товариства "Київхліб"
про стягнення 359 535,73 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київхліб" про стягнення 359 535,73 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/29576/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київхліб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" грошові кошти: пені - 359 535,73 грн. та судові витрати - 5 939,72 грн. Повернуто зайво сплачений судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" в розмірі 546,68 грн. з Державного бюджету України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київхліб" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/29576/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що в свою чергу призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
В апеляційній скарзі скаржником також заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №910/29576/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Власов Ю.Л. поновлено Приватному акціонерному товариству "Київхліб" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/29576/15, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 23.02.2016.
В судовому засіданні 23.02.2016 представник відповідача подав суду клопотання про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 розгляд справи №910/29576/15 відкладено на 16.03.2016.
В судовому засіданні 16.03.2016 представник позивача подала суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 продовжено строк розгляду спору у справі №910/29576/15 на п'ятнадцять днів.
В судовому засіданні 16.03.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.03.2016.
24.03.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд прийняти нове рішення, згідно з яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість в наступному розмірі: сума пені 97 293,45 грн., сума судового збору в розмірі 1 459,40 грн. та повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 480,32 грн.
Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/594/16 від 30.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/29576/15.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Власова Ю.Л., Хрипуна О.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 прийнято справу №910/29576/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київхліб" на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/29576/15 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.
В судовому засіданні 30.03.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.05.2016.
20.04.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
В судовому засіданні 17.05.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.05.2016.
26.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд прийняти нове рішення згідно з яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість в наступному розмірі: сума пені 96 799,40 грн., сума судового збору в розмірі 1 451,99 грн. та повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 487,73 грн.
В судове засідання 31.05.2016 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" (надалі -постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (надалі -покупець) було укладено договір поставки № 14 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити у власність відповідача товар (гофротару), а останній зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Згідно п. 2.3 Договору товар передається позивачем та приймається відповідачем відповідно до видаткових накладних.
Ціна товару зазначається у специфікації і може змінюватись шляхом підписання уточненої специфікації до цього договору ( п. 4.1 Договору ).
В ціну товару включається вартість доставки товару до пункту, зазначеному в графіку поставки, а також вартість тари та маркування ( п. 4.3 Договору ).
Відповідно до п.п. 4.3, 4.4 Договору оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється відповідачем протягом 25 - ти банківських днів з моменту поставки товару на підставі рахунку - фактури, виставленого постачальником.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець ( відповідач ) сплачує постачальнику ( позивачу ) пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості поставленого позивачем товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНВІТ - ХОЛДІНГ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київхліб» 1 229 602 грн. 42 коп. основного боргу, 475 грн. 25 коп. - 3% річних, 9 390 грн. 57 коп. - пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2015 року у справі № 910/9063/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІТ - ХОЛДІНГ» задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київхліб» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ - ХОЛДІНГ" 1 229 602 грн. 42 коп. основного боргу, 475 грн. 25 коп. - 3% річних, 9 390 грн. 57 коп. - пені, 24789 грн. 36 коп. судового збору.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 359 535,73 грн., відповідно до п.6.5. Договору, за період з 30.03.2015 по 27.09.2015, яка нарахована на суму заборгованості в розмірі 1 229 602 грн. 42 коп., у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином свого зобов'язання за Договором та рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2015 року у справі № 910/9063/15 в частині оплати вартості поставленого товару.
Обставини щодо виконання сторонами Договору, наявності боргу відповідача перед позивачем, його розміру, періоду прострочення боржника, що встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2015 року у справі № 910/9063/15 в силу норм ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування при розгляді даного спору.
Відповідно до 1 ч. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом п. 6.5 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.
Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись як установлення цим договором іншого, ніж передбачено частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 « Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Таким чином, виходячи зі змісту п. 6.5. Договору сторонами не встановлено іншого, ніж передбачено частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України перебіг періоду часу за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2015 року у справі № 910/9063/15 поставка товару відповідачу була здійснена позивачем згідно видаткових накладних № РН - 0001388 від 29.12.2014 р., № РН - 0050, № РН - 0052, № РН - 0056 від 27.01.2015 р., № РН - 0070 від 30.01.2015 р., № РН - 0076 від 02.02.2015 р., № РН - 0080 від 03.02.2015 р., № РН - 0083 від 05.02.2015 р., № РН - 0092 від 10.02.2015 р., № РН - 0100 від 11.02.2015 р., № РН - 0120, № РН - 0124 від 17.02.2015 р., № РН - 0131 від 19.02.2015 р., № РН - 0138 від 20.02.2015 р., № РН - 0150 від 24.02.2015 р., № РН - 0169 від 26.02.2015 р., № РН - 0182 від 03.03.2015 р.
Відповідно до позовної заяви у справі № 910/9063/15 та рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2015 року з відповідача на користь позивача було стягнуто пеню в розмірі 9 390 грн. 57 коп. за період з 10.03.2015 по 30.03.2015, тобто за 22 календарні дні, яка нарахована на суму заборгованості 260 270,83 грн. згідно видаткових накладних № РН - 0050, № РН - 0052, № РН -0056 від 27.01.2015 р.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було сплачено 200 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 25.08.2015 № 16771114 з призначенням платежу: часткове погашення боргу за рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2015 № 910/9063/15 та договору від 17.03.2014 № 14. Остаточне погашення заборгованості згідно наказу № 910/9063/15 було здійснено 23.10.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 1622 від 23.10.2015.
У даній справі позивач заявив до стягнення 359 535,73 грн. пені за період з 30.03.2015 по 27.09.2015, яка нарахована на суму боргу в розмірі 1 229 602 грн. 42 коп., що стягнута за рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 910/9063/15.
Відповідач в суді апеляційної інстанції просив залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІТ - ХОЛДІНГ» про стягнення 359 535,73 грн. пені без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що стягнення пені вже було вирішено судом у справі № 910/9063/15, під час розгляду якої позивач, вказавши в заяві про збільшення позовних вимог про те, що суму річних та пені він не змінює, тим самим фактично відмовився від частини позову, що відповідно позбавляє його права на повторне звернення до суду з такими вимогами.
Колегія суддів залишила вказане клопотання без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
За змістом наведеної правової норми господарський суд залишає позов без розгляду, якщо господарським судом або іншим органом, який діє в межах своєї компетенції, розглядається тотожна справа.
Наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої статті 81 ГПК, має доводитися заінтересованою стороною, зокрема, шляхом подання належним чином завіреної копії ухвали суду про порушення провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Однак, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування поданого клопотання, не є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Не є вказані обставини і підставою для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як встановлено вище, у даній справі пеня заявлена за інший період, ніж у справі № 910/9063/15, а тому предмет позову у даній справі, інший, ніж у справі № 910/9063/15.
Твердження відповідача про те, що позивач фактично відмовився від частини позову є безпідставними, оскільки відмова позивача від позову, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Доказів відмови позивача від позову в частині стягнення пені матеріали справи не містять. Та обставина, що позивач не скористався своїм правом на збільшення розміру позовних вимог в частині пені під час розгляду справи № 910/9063/15 не є відмовою позивача від позову в розумінні ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, оскільки грошове зобов'язання з оплати товару за Договором відповідачем вчасно не виконано, що ним не спростовано, позивач вправі вимагати стягнення з нього пені в межах шестимісячного строку з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача пені в заявленому розмірі, оскільки позивачем та судом не враховані положення п. 4.4. Договору відповідно до якого оплата здійснюється відповідачем протягом 25 - ти банківських днів з моменту поставки товару, п.6.5. Договору щодо визначеного сторонами розміру пені, а саме 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, а також здійснена відповідачем часткова оплата в сумі 200 000 грн. згідно платіжного доручення від 25.08.2015 № 16771114.
В даному випадку пеня має бути нарахована від суми заборгованості по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням положень п.4.4. Договору щодо строку оплати поставленого товару та в межах шестимісячного періоду нарахування пені.
З огляду на зазначене, перевіривши наданий позивачем суду апеляційної інстанції уточнений розрахунок пені, враховуючи вищенаведені умови Договору, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, часткову сплату відповідачем боргу, та не виходячи за межі визначеного позивачем загального періоду нарахування пені з 30.03.2015 по 27.09.2015, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 104 857,40 грн. пені згідно здійсненого судом апеляційної інстанції перерахунку. В решті 254 678,33 грн. заявленої до стягнення пені в позові слід відмовити.
Як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що він є соціально-значимим підприємством, яке є основним виробником та постачальником хліба та хлібобулочних виробів, насамперед, в місті Києві. Вказує на те, що судом при стягненні пені не врахована складна економічна ситуація в країні, що відобразилось на купівельній спроможності населення, зокрема і відносно ПАТ «Київхліб».
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач в суді першої інстанції на наявність обставин для зменшення розміру пені не посилався та відповідне клопотання не заявляв.
В той же час, будь-яких доказів, зокрема щодо фінансового стану підприємства, в обґрунтування своїх доводів для зменшення розміру пені, відповідач суду апеляційної інстанції не надав.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київхліб" на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/29576/15 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/29576/15 змінити, виклавши п.1 та п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції:
«1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (ЄДРЮОФОП 00381574; адреса 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" (ЄДРЮОФОП 32304939; адреса 02660, м. Київ, вул. М. Раскової 23, офіс 704) грошові кошти: пені - 104 857,40 грн. (сто чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім грн. сорок коп.) та судові витрати - 1 572,86 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві грн. вісімдесят шість коп.).
В іншій частині позову відмовити».
3. В решті рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/29576/15 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" (ЄДРЮОФОП 32304939; адреса 02660, м. Київ, вул. М. Раскової 23, офіс 704) на користь Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (ЄДРЮОФОП 00381574; адреса 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83) 4 202,19 (чотири тисячі двісті дві грн. дев'ятнадцять коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Матеріали справи №910/29576/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді Ю.Л. Власов
О.О. Хрипун