04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" червня 2016 р. Справа№ 910/32062/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 21.03.2016
у справі № 910/32062/15 (суддя Цюкало Ю.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго",
до Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2,
2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва",
3) Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація,
про стягнення грошових коштів,
за участю представників:
від позивача: Гаркавенко С.В. - представник (довіреність №91/2015/11/11-3 від 11.11.2015);
від відповідача: Пипченко Б.Ю. - адвокат (свідоцтво №5209 від 29.08.2012);
від третіх осіб 1, 2, 3: не з'явився,
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - ПАТ «Київенерго», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (надалі - КП «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва», відповідач) про стягнення 62 110,39 грн, нарахованих за самовільне споживання відповідачем електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 було залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа 1), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (надалі - третя особа 2), Дарницьку районну в м. Києві державна адміністрація (надалі - третя особа 3).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» грошові кошти у розмірі 62 110,39 грн за самовільно спожиту електроенергію та 1 218,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, Комунальне підприємство «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Дикунська С.Я., Жук Г.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.06.2016.
17.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 розгляд справи було відкладено на 16.06.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання третіх осіб.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні 16.06.2016 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.
Треті особи своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.
Вислухавши думку представників сторін щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представників третіх осіб, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності даних учасників судового процесу.
16.06.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами перевірки, проведеної 17.09.2013 уповноваженими представниками Публічного акціонерного товариства «Київенерго», було встановлено та зафіксовано порушення Комунальним підприємством «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (надалі - Правил, ПКЕЕ), а саме, самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника з метою безоблікового споживання електроенергії за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (кафе «Оазис»), про що був складений відповідний акт №22761.
09.10.2013 відбулось засідання комісії ПАТ «Київенерго» по розгляду акта про порушення від 17.09.2013 №22761, оформлене протоколом №1582, на якому було прийнято рішення провести нарахування КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» за недораховану електроенергію за період з 07.06.2013 по 17.09.2013 у розмірі 62 110,39 грн згідно з пунктами 2.6., 2.7. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562. При цьому, комісія виходила з того, що потужність самовільного підключення становить 40,99 кВт, а режим роботи - 12 год. на добу 7 днів на тиждень.
КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва», не погодившись з рішенням ПАТ «Київенерго» про нарахування йому вартості самовільно спожитої електричної енергії, звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою скасувати відповідне рішення комісії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/20416/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015, позов задоволено повністю, скасовано рішення комісії структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі" РЕМ "Лівобережний" ПАТ "Київенерго", оформлене протоколом від 09.10.2013 №1582, з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією від 17.09.2013 №22761.
При цьому, підставою для скасування рішення комісії ПАТ «Київенерго» стало неправильне визначення вищевказаним органом споживача електричної енергії.
Так, вказаним судовим рішенням встановлено, що адміністративний будинок АДРЕСА_1 є майном територіальної громади Дарницького району м. Києва.
Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 11.02.2008 №105 КП «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва було передано на баланс дане нежитлове приміщення та станом на 01.03.2008 делеговано функції орендодавця.
Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 11.07.2008 №826 «Про розгляд питань оренди нежилих приміщень» КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва дозволено укласти договір оренди нежитлового приміщення з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 191,0 кв.м. для використання його під кафе, терміном до 01.01.2013.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2015 відбулось повторне засідання комісії позивача по розгляду вищевказаного акту про порушення, оформлене протоколом №2237, на якому було прийнято рішення про нарахування відповідачеві 62 110,39 грн за актом від 17.09.2013 №22761, після чого позивачем був виставлений рахунок №62570012/5 на оплату акту №22761 на суму 62 110,39 грн, в якому визначено термін оплати до 30.06.2015.
Проте відповідач суму заборгованості за самовільно спожиту електроенергію не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з КП «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію з огляду на наступне.
Судова колегія зазначає, що за приписами статей 216 та 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, тобто, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Згідно із статтею 1 вищевказаного Закону споживачами у розумінні зазначеного Закону є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують електричну енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю;
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору, укладеного з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність, зокрема, за порушення Правил користування електричною енергією.
Пунктом 6.40. Правил користування електричної енергією передбачено, що перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.06 № 562 (надалі - Методика).
За змістом пункту 1.2. Методики вона застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Підпункт 3 частини 1 пункту 2.1. Методики (в редакції чинній на момент складання акта про порушення) передбачає застосування зазначеної Методики на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог Правил користування електричною енергією та в разі виявлення, зокрема, таких порушень як самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника; підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії з порушенням або без порушення схеми обліку.
В пункті 1.2. Правил дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Водночас зі змісту інших положень Правил вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10).
Таким чином, для донарахування вартості електроенергії споживачу визначальним є факт порушення ним Правил користування електричною енергією; якщо ж таку особу порушника встановити неможливо, відповідає власник майна, або особа, яка володіє іншими речовими правами щодо цього майна.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, проте не заперечуючи факту наявності самовільного підключення, апелянт наголосив на тому, що він не повинен нести відповідальність за дії, вчинені іншою особою.
З приводу цього, відповідач вказав, що 01.08.2008 між КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва як орендодавцем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 як орендарем укладено договір від 01.03.2008 №194 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, відповідно до якого орендарю було передано в оренду вищезазначене нежитлове приміщення.
Пунктом 4.9. договору оренди №194 встановлено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо-будинкових мереж.
Згідно з пунктом 9.1. договору оренди, в редакції угоди про внесення змін від 01.03.2010, цей договір діє з 01.03.2008 до 01.01.2015.
Також 11.07.2008 між КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець надає, а орендар одержує комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 191,00 кв.м.
Оскільки спірне нежитлове приміщення у період з 07.06.2013 по 17.09.2013 перебувало у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на думку апелянта, останній має нести відповідальність за самовільне підключення до електричної мережі енергопостачальника ПАТ «Київенерго».
Проте, як підтверджується матеріалами справи, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 191,00 кв.м. знаходиться на балансі Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва», а відтак, останнє є відповідальним за самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника, яке здійснено на вказаною адресою.
Дослідивши положення договору оренди, за яким орендар мав самостійно сплачувати вартість спожитих комунальних послуг за окремими договорами, укладеними з постачальниками таких послуг, колегія суддів дійшла висновку, що факт виконання чи невиконання орендарем своїх зобов'язань за договором оренди стосується лише взаємовідносин орендодавця з орендарем і не впливає на взаємовідносини позивача та відповідача у справі.
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 надав письмові пояснення стосовно припинення ним господарської діяльності як фізичної особи-підприємця з 28.07.2015, що об'єктивно підтверджується матеріалами справи (а.с. 165-167).
Третьою особою місцевий суд був повідомлений про те, що договір на постачання електричної енергії від ПАТ «Київенерго» №60635 від 23.08.2007, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, був розірваний у січні 2012 року.
Дана обставина підтверджується копією акту відключення споживача при розірванні договору від 26.01.2012, з якого вбачається, що припинення подачі електричної енергії проведено на підставі листа споживача від 13.01.2011 вх.№644/206 про розірвання договору на постачання електричної енергії за адресою розташування об'єкту: м. Київ, АДРЕСА_1, особовий рахунок 60635012 (а.с.172).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої, правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (частина 2 статті 1213 Цивільного кодексу України).
Оскільки положення частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, позивач обґрунтовано заявив позов до відповідача на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.
Зважаючи на це, твердження скаржника про неправильне визначення позивачем правової підстави позову та, відповідно, неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України, є безпідставними.
Доводи скаржника про порушення позивачем пункту 6.41 ПКЕЕ в частині неповідомлення відповідача про час, дату засідання комісії, що позбавило останнього можливості скористатися правом бути присутнім на засіданні комісії та висловити свої заперечення, судова колегія відхиляє з огляду на те, що відповідач про засідання комісії по розгляду акта про порушення №22761 від 17.09.2013, яке було призначене на 27.05.2015, був повідомлений позивачем 16.04.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.49), а про результати такого засідання, оформленого протоколом, у якому значиться про прийняття членами комісії рішення - 04.06.2015 (а.с.50).
Посилання скаржника на неможливість оскарження протоколу комісії постачальника електричної енергії оскільки такий, на думку останнього, має бути оформлений у вигляді рішення, колегія суддів находить надуманими, адже абзацом 4 пункту 6.42 ПКЕЕ чітко визначено, що рішення комісії оформлюється протоколом і набуває чинності з дня вручення протоколу споживачеві.
Варто зазначити, що апелянт не заперечував факту вручення йому такого протоколу, при цьому правом оскарження в судовому порядку рішення комісії постачальника електричної енергії не скористався.
Зважаючи на те, що доказів оплати самовільно спожитої енергії відповідачем не надано, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 62 110,39 грн заборгованості у повному обсязі.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/32062/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/32062/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/32062/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/32062/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді С.Я. Дикунська
Г.А. Жук