04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" червня 2016 р. Справа№ 910/1921/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 22.03.2016
у справі №910/1921/16 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»,
про стягнення 460 000,00 грн,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець (паспорт серія НОМЕР_1 від 25.04.1998);
2) ОСОБА_3 - представник (довіреність №189 від 10.03.2016);
від відповідача: Швець І.М. - представник (довіреність б/н від 26.09.2013),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (надалі - ТОВ «Агропродекспорт», відповідач) про стягнення 460 000,00 грн заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором транспортного експедирування в автомобільних перевезеннях від 01.03.2013 №47
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі № 910/1921/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 основний борг в розмірі 460 000,00 грн та 6 900,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Рудченко С.Г., Ільєнок Т.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.05.2016.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 № 09-52/1874/16, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Яковлева М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа №910/1921/16 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 справу №910/1921/16 прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 22.06.2016.
У зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відпустці, протоколом про автоматичну зміну складу колегії суддів справа № 910/1921/16 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я. та ухвалою від 22.06.2016 апеляційна скарга прийнята до провадження визначеною колегією суддів.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
22.06.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.03.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (в тексті договору - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (в тексті договору - замовник) було укладено договір транспортного експедирування в автомобільних перевезеннях №47 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.3. договору виконавець здійснює самостійно, чи організовує перевезення вантажу, визначеного у відповідній заявці, підписаній уповноваженими представниками сторін, яка є невід'ємною частиною договору.
В підтвердження наданих виконавцем замовнику послуг за договором сторони складають акт (пункт 1.4. договору).
Згідно з пунктом 5.2. договору підставою для оплати послуг замовником є оригінал підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу в двох екземплярах та оригінали інших додаткових документів, вказаних в заявці.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що строк оплати послуг виконавцю складає до 10 днів з моменту отримання замовником документів, вказаних в пункті 5.2. даного договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 (пункт 9.1. договору).
Додатковою угодою від 26.11.2014 №1 сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2016.
Місцевий господарський суд надав належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору та правильно визначив, що такий за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, за умовами якого відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно із статтею 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, укладення між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Агропродекспорт» договору надання транспортних послуг було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем були здійснені наступні заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом: №632 від 20.08.2015, №634 від 21.08.2015, №640 від 26.08.2015, №641 від 26.08.2015, №642 від 26.08.2015, №722 від 28.09.2015, №767 від 08.10.2015, №771 від 08.10.2015, №772 від 08.10.2015, №773 від 08.10.2015 та №774 від 08.10.2015.
В подальшому позивачем були здійснені перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 475 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями міжнародних автомобільних накладних (CMR) з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів, а саме, №459316 від 20.08.2015, №0000547 від 26.08.2015, №367642 від 27.08.2015, №2708151 від 27.08.2015, №2708152 від 27.08.2015, №456861 від 30.09.2015, №108317 від 08.10.2015, №0787229 від 09.10.2015, №0787228 від 08.10.2015, №108323 від 09.10.2015 та №035787 від 09.10.2015.
Місцевим судом також встановлено, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач отримав послуги з транспортного експедирування на загальну суму 475 000,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000074 від 25.08.2015 на суму 28 000,00 грн, №ОУ-0000076 від 09.09.2015 на суму 161 000,00 грн, №ОУ-0000077 від 10.09.2015 на суму 38 000,00 грн, №ОУ-0000078 від 10.09.2015 на суму 38 000,00 грн, №ОУ-0000079 від 10.09.2015 на суму 38 000,00 грн, №ОУ-0000081 від 06.10.2015 на суму 30 000,00 грн, №ОУ-0000084 від 13.10.2015 на суму 30 000,00 грн, №ОУ-0000085 від 13.10.2015 на суму 28 000,00 грн, №ОУ-0000086 від 13.10.2015 на суму 28 000,00 грн, №ОУ-0000087 від 13.10.2015 на суму 28 000,00 грн, та №ОУ-0000088 від 13.10.2015 на суму 28 000,00 грн, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками господарюючих суб'єктів.
Як стверджує позивач та не заперечено відповідачем, останній здійснив часткову оплату вартості отриманих послуг в розмірі 15 000,00 грн.
У зв'язку з невиконання відповідачем зобов'язання з оплати 460 000,00 грн заборгованості за договором, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов'язання за договором настав, відповідачем доказів оплати отриманих ним транспортних послуг не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
В апеляційній скарзі відповідач факт надання позивачем послуг з транспортного експедирування належним чином не заперечив, проте вказав, що строк виконання грошового зобов'язання у нього не настав з огляду на те, що підставою для здійснення оплати за договором є, у тому числі, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу. Позивач в порушення умов договору вказані документи відповідачеві не передав, чим допустив прострочення кредитора.
Судовою колегією дані твердження апелянта відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
До матеріалів справи позивачем було надано копії належним чином оформлених CMR-накладних, які містять відмітки перевізника, контролюючих митних органів та вантажоотримувача про приймання товару. Оригінали даних накладних були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні.
Позивач зазначив, що один примірник CMR-накладних було передано відповідачеві, як це передбачено умовами договору, під час підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг).
Вказані обставини підтверджуються тим, що акти надання послуг були підписані відповідачем без зауважень та з відміткою про те, що жодних претензій сторони одна до одної не мають. Відповідач жодного разу не звертався до позивача з претензіями чи вимогами передати йому оригінали CMR-накладних.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2016 позивачем було повторно надіслано на адресу відповідача оригінали CMR-накладних, що підтверджується листом від 15.03.2016 №15/03-1 та описом вкладення у цінний лист з відміткою УДППЗ «Укрпошта».
Суд апеляційної інстанції не приймає за переконливі твердження скаржника про направлення позивачем в черговий раз копій товарно-транспортних накладних, оскільки опис вкладення у цінний лист був перевірений відповідальною особою поштового відділення зв'язку і запису про те, що стороною подаються копії документів, немає.
Як повідомив у судовому засіданні представник позивача, оригінали CMR-накладних для повторного направлення на адресу відповідача позивачеві надав перевізник.
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт надання відповідачеві оригіналів CMR-накладних, а відтак, строк виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг за спірних договором настав.
Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 460 000,00 грн.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/1921/16 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/1921/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі №910/1921/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1921/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
С.Я. Дикунська