СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/30/16
ун. № 759/19396/15-ц
30 червня 2016 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києвау складі:
головуючого судді - Семанівої Ю.В.,
за участі секретаря - Ярмощук К.А.,
представника скаржника - ОСОБА_2
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на дії Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Гопкала Олександра Григоровича,
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Гопкала О.Г., в якій просив визнати неправомірною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Гопкала О.Г. від 26.11.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №49477583; скасувати вказану постанову, зобов'язати Старшого державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2015 року у справі №759/20738/14-ц.
Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року, зазначену скаргу було прийнято в провадження головуючого судді.
В судовому засіданні представник скаржника просив скаргу задовольнити з підстав зазначених у скарзі.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про його час і місце повідомлений належним чином. (а.с.23, 16, 31-32)
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Отже державний виконавець реалізував своє право на безпосередню участь в судовому засіданні, судом було надано достатньо часу для подання доказів, заперечень, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність державного виконавця.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд дійшов до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, постановленою у цивільній справі № 759/20738/14-ц за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Національна будівельна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» про зобов'язання вчинити дії між сторонами було визнано мирову угоду від 10 червня 2015 року (a.c. 3).
26.11.2015 року ОСОБА_3 подав до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві заяву про примусове виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, постановлену у цивільній справі № 759/20738/14-ц про зобов'язання ПАТ «Національна будівельна компанія» безоплатного виконання фасадних робіт з метою усунення протікання фасаду будинку 14-ж до кв. 180 в м. Києві.
26.11.2015 року Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києва Гопкало О.Г. винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №49477583) про примусове виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, постановлену у цивільній справі № 759/20738/14-ц з посиланням на ст. ст. 21, 23, п. 8 ч. 1 ст. 26, 32 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням про те, що відсутні заходи примусового характеру виконання рішень (a.c. 6).
Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця, скаржник вказував на те, що державним виконавцем не взято до уваги положення ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої ухвала суду має силу виконавчого документа.
Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документа закріплено у статті 18 цього Закону.
Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону (пункт 6 частини першої статті 26 Закону).
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону виключено.
Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди (17 червня 2015 року) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.
Статтею 17 Закону визначено вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Таким чином, у випадку ухилення однієї зі сторін мирової угоди від добровільного виконання умов мирової угоди іншою стороною може бути заявлено позов про спонукання до виконання умов мирової угоди, і лише після ухвалення судового рішення про задоволення таких позовних вимог можуть вирішуватись усі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-274цс15 та від 11.11.2015 року у справі № 6-342цс15.
З огляду на викладені положення чинного законодавства, дії державного виконавця є вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 124 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 11, 17, 18, 32, 19, 49, 51, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 14, 209-210, 223, 293, 294, 383-389 ЦПК України, суд,
В задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.В. Семаніва