10 червня 2016 року м. Київ К/9991/34766/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Київського районного відділу Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2011 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом в якому зазначав, що у вересні 2011 року був звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, що виразилося у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та скоєнні дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками.
Посилаючись на необґрунтованість та незаконність наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 20 вересня 2011 року № 204 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки у стані алкогольного сп'яніння не перебував, просив його скасувати, поновити на посаді дільничного інспектора міліції служби дільничних інспекторів міліції міського відділення міліції Київського районного відділу Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 20 вересня 2011 року, стягнути середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року позов задоволено: скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19 вересня 2011 року № 1220 о/с та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 20 вересня 2011 року № 204 о/с, поновлено в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції служби дільничних інспекторів міліції міського відділення міліції Київського районного відділу Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 20 вересня 2011 року, зобов'язано Київський районний відділ Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2011 року по 04 січня 2012 року.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, представник позивача просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції служби дільничних інспекторів міліції міського відділу міліції Київського районного відділу Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.
З 14 по 18 вересня 2011 року позивач перебував у відпустці по сімейним обставинам.
Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19 вересня 2011 року № 1220 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.
Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 20 вересня 2011 року № 204 о/с звільнено в запас Збройних сил на підставі пункту «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).
Підставою для прийняття таких наказів був висновок службового розслідування, затверджений 19 вересня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_5 16 вересня 2011 року о 09.30 год. у місті Харкові, в позаслужбовий час, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням та допустив наїзд на пішохода, в результаті чого пішохід та водій автомобіля отримали тілесні ушкодження та були доставлені до лікарні швидкої медичної допомоги. Такими діями позивача було порушено вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, неухильного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів та наказів начальників, виявлення поваги до колег по службі та інших громадян, вимог пункту 3.17 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2007 року №81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», вимоги пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, що виразилося у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та скоєнні дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту судово-токсикологічного дослідження від 16 вересня 2011 року у крові позивача не було знайдено будь-яких спиртів, що є доказом відсутності стану сп'яніння; звільнення здійснено за вчинок, що мав місце під час перебування позивача у відпустці, а тому відсутнє порушення службових обов'язків.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове апеляційний суд виходив з того, що застосування до позивача заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є правомірним, таке рішення прийнято з урахуванням обставин його вчинення та попереднього дисциплінарного стягнення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно з пунктом 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною 10 статті 14 даного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до спецповідомлення управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та висновку службового розслідування позивач керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та здійснив дорожньо-транспортну пригоду з тяжкими наслідками, в результаті якої дві особи отримали травми.
У обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилалася на неправомірність висновку про перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом судово-токсикологічного дослідження, проведеним 16 вересня 2011 року о 13.25 год., відповідно до якого при дослідженні крові метоловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені.
Відповідачі та апеляційний суд керувалися результатами дослідження на алкотест, проведеного 16 вересня 2011 року об 11.30 год., відповідно до якого виявлено алкоголь 1,06 проміле.
Проте позивач не заперечував та не надав відповідних доказів відсутності дорожньо-транспортної пригоди за його участю з заподіянням травм.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове роз-слідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Службове розслідування відповідачем було проведено у встановлені строки, 19 вересня 2011 року позивач письмово відмовився надати пояснення, зазначивши лише що не перебував у стані алкогольного сп'яніння та правил дорожнього руху не порушував.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем було враховано також попередню поведінку позивача та незняте дисциплінарне стягнення - догана.
Що стосується посилань про те, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано тяжкості проступку, то вони також є необґрунтованими, оскільки вступаючи на службу в органи внутрішніх справ позивач був попереджений про відповідальність за порушення службової дисципліни.
Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотримані громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Виходячи з наведених вимог закону, особи рядового і начальницького складу зобов'язанні дотримуватися службової дисципліни і в позаслужбовий час.
Таким чином посилання суду першої інстанції та позивача, що оскільки правопорушення було вчинено у позаслужбовий час (перебування у відпустці), то ним не порушено службової дисципліни, є помилковим.
За таких обставин, скасовуючи рішення окружного суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: