Справа № 461/2571/16-ц
Провадження № 4-с/461/35/16
22.06.2016 року Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
при секретарі Кахнич С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересована особа Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції,
скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження у межах виконавчого провадження №49717813 від 28.12.2015 року та скасувати вказану постанову, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27874188 від 20.01.2016 року.
В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 06.06.2014 року ухвалено стягнути з нього на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №6329950 від 16.04.2008р. в розмірі 39 471,64 доларів США та 80663,69 грн. Вважає дії державного виконавця по винесенню постанови про арешт усього майна ОСОБА_1 протиправними з огляду на те, що такі не відповідають вимогам ч.3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо співрозмірності накладеного арешту сумі стягнення.
Представники скаржника в судовому засіданні, кожен окремо, відмовились від п.1 вимог скарги та уточнили п.3, а саме - просили лише скасувати рішення державного реєстратора. Решту скарги підтримали, дали пояснення аналогічні доводам, викладеним у скарзі. Просять скаргу задоволити.
Представник Галицького ВДВС Львівського МУЮ в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд скарги у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Як встановлено судом, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 06.06.2014 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №6329950 від 16.04.2008р. в розмірі 39 471,64 дол.США та 80663,69 грн., а також 3441,00 грн. судового збору.
Як видно з постанови про арешт майна боржника та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження /а.с.4, 36/, постановою Галицького ВДВМ ЛМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 28.12.2015 року накладено арешт на майно ОСОБА_1
У відповідності до ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання.
Згідно ч.4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Однак, державним виконавцем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про отримання скаржником оскаржуваної постанови у встановленому порядку.
Відповідно до положень ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Частиною 3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено: постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Як видно з наданих суду матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець не перевірив наявність у ОСОБА_1 коштів та інших цінностей для задоволення вимог ПАТ КБ «Надра» і наклав арешт на все його майно.
Згідно ч.1 ст.63 цього ж Закону, звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
Пунктом 4.2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 встановлено, щопісля виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані, зокрема назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
Згідно п.4.2.2. цієї ж Інструкції, акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.
Крім того, п.4.3.2. вищезгаданої Інструкції встановлює, що визначення вартості майна боржника безпосередньо державним виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше п'яти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна державний виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких державний виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна державний виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.
Однак, в ході розгляду скарги встановлено, що всупереч вищенаведеним нормам державний виконавець не вжив заходів щодо встановлення наявності в боржника майна визначеного в ч.2 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», а одразу наклав арешт на все майно, в тому числі і нерухоме, не встановивши при цьому реальну вартість майна на яке накладається обтяження і не з'ясувавши співвідношення його вартості та розміру заборгованості. Більше того, в ході розгляду скарги встановлено, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не були дотримані вищенаведені положення Інструкції з організації примусового виконання рішень та наявність заставного майна.
Крім того, в ході розгляду скарги встановлено, що державний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на майно в один день, хоча в постанові про відкриття провадження пропонує боржнику в семиденний термін добровільно погасити заборгованість, тобто фактично позбавив боржника можливості добровільно виконати судове рішення.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена без дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що істотно порушує законні права скаржника, а тому таку слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу задоволити.
Скасувати постанову державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ про арешт майна боржника та заборони його відчуження у межах виконавчого провадження №49717813 від 28.12.2015 року.
Скасувати рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27874188 від 20.01.2016 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Стрельбицький В.В.