15 червня 2016 року Справа № 876/3794/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2015 по 14.04.2016 в розмірі 16571 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну) гривню 50 копійок. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу ОВС не передбачена, а дія норм КЗпП України на них не поширюється.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.12.1994 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом УМВС України в Івано-Франківській області по особовому складу №580о/с від 02.11.2015 позивача - старшого лейтенанта міліції звільнено з органів внутрішніх справ з посади інспектора-чергового чергової частини роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС в Івано-Франківській області у запас Збройних Сил згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (через хворобу).
Як вбачається з довідки управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області №16/91 від 29.04.2016, позивачу нараховано вихідну допомогу в сумі 34080,86 грн., з яких утримано військовий збір 1,5% від нарахованої суми вихідної допомоги та спрямовано до державного бюджету - 511,21 грн. та виплачено через картку ПАТ КБ "Приватбанк" 33569,65 грн.
Зокрема, 14.04.2016 Управлінням державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області виплачено позивачу кошти у сумі 33569,65 грн., шляхом поповнення карткового рахунку № НОМЕР_1.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів зазначає, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.
Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ).
Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Спеціальним законодавством, яким в даному випадку є Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, не врегульовані спірні правовідносини щодо виплати компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в ОВС.
Частиною 1 статті 116 КзпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції закону на день звільнення позивача зі служби, особам офіцерського складу органів внутрішніх справ виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був в день звільнення виплатити позивачу всі суми, що належали йому до виплати при звільненні. Отже, у зв'язку з невиконанням цього зобов'язання, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з довідкою Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області №16/82 від 21.04.2016 середньомісячне грошове забезпечення позивача складало 3098,15 грн., середньоденне грошове забезпечення - 144,10 грн. (а.с.27).
Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку зі вказаним звільненим працівником складає 16571,50 грн., виходячи з такого розрахунку: 115 робочих днів затримки виплати (період з 03.11.2015 по 14.04.2016 включно) помножити на 144,10 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення).
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195,197,200,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі №809/345/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула