печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22168/16-к
11 травня 2016 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_6 , погодженого прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100090009207 від 22.09.2015 року, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Милошевичі Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Слідчий військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_7 за погодженням із прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100090009207 від 22.09.2015р., про продовження строку тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 до 13.05.2016р.
В обґрунтування клопотання вказує, що в провадженні військової прокуратури Київського гарнізону знаходиться кримінальне провадження №12015100090009207, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 115 ч. 2 п. 12, 187 ч. 4, 289 ч. 3 КК України.
Як зазначає слідчий в клопотанні, досудовим розслідуванням по вказаному кримінальному провадженню встановлено, що 17.09.2015 року приблизно о 19 год. 00 хв. між раніше знайомими ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин з раніше знайомим таксистом ОСОБА_10 , який працював на автомобілі «Део Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті останньому та незаконному заволодінні вказаного транспортного засобу, а також особистих речей ОСОБА_10 , а саме мобільним телефоном марки «Леново», в якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф» № НОМЕР_2 , барсеткою з паспортом громадянина України, водійським посвідченням на ім'я ОСОБА_10 , та технічним паспортом на автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З цією метою ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 18.09.2015 року приблизно о 19 год. 00 хв. зустрілися та розподілили між собою ролі.
З метою реалізації вказаного умислу ОСОБА_5 18.09.2015 приблизно о 20 год. 00 хв. зателефонував ОСОБА_10 , який приїхав та забрав ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які попросили відвести їх до лісу під приводом необхідності тренувань, для чого ОСОБА_8 взяв з дому свою спортивну сумку, яку поклав до багажнику автомобіля.
Надалі, ОСОБА_10 18.09.2015 року приблизно о 23 год. 00 хв., не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , привіз їх на 1 км + 560 м автодороги «Новоірпінська Р-30», де на прохання останніх з'їхав з вказаної дороги та на відстані 210 м від неї заїхав по ґрунтовій дорозі у ліс де зупинився на галявині. Після цього ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під приводом тренувань вийшли з автомобіля, відчинили багажник та забрали спортивну сумку і відійшли від автомобіля по ґрунтовій дорозі на відстань приблизно 40 м, а ОСОБА_10 залишився чекати на них у автомобілі. Відійшовши від ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ще раз узгодили раніше розподілені між собою ролі щодо умисного вбивства ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 з метою використання при убивстві ОСОБА_10 , передав ОСОБА_9 , власний пістолет травматичної дії, а ОСОБА_5 сховав у рукав заздалегідь підготовлений ніж, підготувавши його для нанесення тілесних ушкоджень. Повернувшись приблизно о 23 год. 55 хв. до автомобіля ОСОБА_10 , з метою змушення останнього вийти з автомобіля, зімітували неможливість відчинення багажника, в зв'язку з чим ОСОБА_10 вийшов з салону автомобіля та підійшов до ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які в свою чергу з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 вчинили дії, які раніше розподілили між собою, а саме: ОСОБА_5 почав наносити удари ножем у життєво важливі органи ОСОБА_10 , а тим часом ОСОБА_9 здійснював постріли у ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_8 спостерігаючи за діями вказаних осіб, також наносив удари ножем ОСОБА_10 у життєво важливі органи. В ході нанесення вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_10 почав тікати від останніх та відбігши на відстань приблизно 30 м. у ліс, впав та від отриманих ушкоджень помер, а ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на автомобілі ОСОБА_10 «Део Ланос» поїхали до м. Києва, залишивши тіло ОСОБА_10 у лісі.
22.09.2015 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
22.09.2015 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
28.09.2015 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2015 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20.11.2015 року, який ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2015 року, 17.12.2015 року, 09.02.2016 року продовжено до 20.03.2016 року.
29.02.2016р. постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_11 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до восьми місяців.
На обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою підозрюваного слідчий вказує, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих та своїх співучасників у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності, вчинити інші правопорушення, а також іншими способами перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Посилаючись на те, що завершити проведення досудового розслідування у строк дії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016р., якою строк тримання під вартою підозрюваному продовжений до 20.03.2016р., не вбачається можливим, оскільки у провадженні необхідно провести ще значний обсяг слідчих (розшукових) дій, слідчий просив клопотання задовольнити.
У клопотанні слідчий зазначив про необхідність провести наступний обсяг слідчих (розшукових) дій, а саме: по справі призначено і на даний час не завершено проведення судово-молекулярно-генетичних експертиз речових доказів, не проведено слідчі експерименти з підозрюваними, амбулаторні судово-психоло-психіатричні експертизи підозрюваних, а також потрібно здійснити інші слідчі (розшукові) дії з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення тих обставин, які викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваних, пом'якшують чи обтяжують покарання, по отриманню яких вирішити питання щодо остаточної кваліфікації дій підозрюваних та забезпечити виконання вимог ст. 290 КПК України.
У той же час ризики, які виправдовують тримання під вартою підозрюваного, не зменшилися, оскільки до цього часу здійснюються розшукові заходи у межах провадження та перебування під вартою підозрюваного сприятиме ефективному збору інформації про дії кожного з співучасників злочину та мотиви, якими вони керувалися.
У судовому засіданні прокурор просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували.
Крім того, сторона захисту вважає, що не існує жодного ризику, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, та не доведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується внесене клопотання, дійшов наступного висновку.
В провадженні військової прокуратури Київського гарнізону знаходиться кримінальне провадження №12015100090009207, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 115 ч. 2 п. 12, 187 ч. 4, 289 ч. 3 КК України.
22.09.2015 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
22.09.2015 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
28.09.2015 року ОСОБА_5 також повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2015 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20.11.2015 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2015 року ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 20.12.2015 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 14.02.2016 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 року ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 20.03.2016 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2016 року ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 13.05.2016 року.
10.05.2016р. постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_11 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до десяти місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або створити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено, існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих (розшукових) дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена заступником Генерального прокурора України при винесенні процесуального рішення - постанови про продовження строку досудового розслідування від 29.02.2016р. та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Обґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри складає сукупність належних даних, які містяться в протоколах огляду місця події, протоколі огляду руху автомобіля «Део Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1 , протоколах допиту підозрюваного ОСОБА_8 , протоколах допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , висновках молекулярно-генетичної експертизи.
Враховуючи те, що обґрунтованість підозри встановлена судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, а також зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, а також з огляду на те, що в ході розгляду клопотання не було здобуто даних, які б свідчили про зміну обставин, що стали підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя вважає, що метою і підставою продовження строку тримання підозрюваного під вартою є запобігання спробам підозрюваного, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких він підозрюється, та встановлену законом відповідальність за них у разі визнання його винним, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, на даній стадії досудового розслідування доведена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії» також зазначила, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, а саме встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Таким чином, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , їх тяжкості, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, що загрожує, у разі визнання особи винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких він підозрюється, особи підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Наявність позитивних характеристик підозрюваного ОСОБА_5 , міцність його соціальних зв'язків не можуть бути безумовними підставами для звільнення підозрюваного з-під варти, оскільки не спростовують висновки суду про те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
Враховуючи особливу тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , позитивні дані про особу підозрюваного, його задовільний стан здоров'я, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, те, що на даній стадії досудового розслідування не можливо провести всі заплановані слідчі дії, направлені на встановлення фактичних обставин справи, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави з огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою в межах строків досудового розслідування до 09 липня 2016 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити час оголошення повного тексту ухвали 16.05.2016р. о 17 год 10 хв.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1