Справа № 2-а-103/09
16 березня 2009 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ріпкинському районі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
В березні 2009 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі щодо виплати їй доплати до пенсії за статус «дитина війни» у меншому розмірі ніж встановлено законодавством за період з 22 травня 2008 р. по 1 січня 2009 р.;
- зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі нарахувати їй недоплачену, як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за період з 22 травня 2008 р. по 1 січня 2009 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 вказаного Закону зазначала, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, та всупереч Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р., та пріоритету Законів над підзаконними актами, вказана доплата виплачувались виходячи з Постанови Кабінету Міністрів України в значному меншому розмірі, ніж це випливає із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність необхідно обраховувати вказану доплату.
Відповідач в письмових запереченнях просить в задоволенні позову відмовити, оскільки Законом України «Про Державний бюджет на 2008 р. та про внесення змін до деяких законів України» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції і виходячи з Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 позивачці виплачувалась з 22.05.08 р. по 30.06.08 р. в розмірі 48 грн. 10 коп., з 01.07.08 р. по 30.09.08 р. в розмірі 48 грн. 20 коп., з 01.10.08 р. по 31.12.08 р. в розмірі 49 грн. 80 коп.. Крім того, позивач для розрахунку оскаржуваного підвищення використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.
Оскільки позивачка та представник відповідача в судове засідання, належним чином повідомлені, не з'явились, надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд виходячи з положень ч. 3 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи адміністративного позову, та заперечення відповідача проти нього, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась 20 березня 1945 року, і є дитиною війни в розумінні ст.. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Відповідно до редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діє з 1 січня 2008 р., дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення закону, яким було внесено зміни в ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому з 22 травня 2008 року вважаються такими, що втратили чинність.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.
Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
По справі встановлено, що відповідачем в період: з 22.05.08 р. по 30.06.08 р. виплачувалась підвищення до пенсії в розмірі 48 грн. 10 коп.; з 01.07.08 р. по 30.09.08 р. - в розмірі 48 грн. 20 коп.; з 01.10.08 р. по 31.12.08 р. - в розмірі 49 грн. 80 коп., вказані виплати проводилися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
В той же час, суд знаходить, що мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до абзацу 8 ч.2 ст.5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється виключно цим Законом.
Згідно абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але відповідно до ч.3 ст.28 цього ж Закону, абзац 1 ч.1 вищевказаної статі застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.
Суд вважає, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, при розрахунку 30 відсоткової державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
У зв'язку з цим заперечення відповідача проти цього є безпідставними.
Також є безпідставними заперечення відповідача щодо правомірності їх дій у зв'язку з відсутністю у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Слід зауважити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Так, наприклад, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Наведене, свідчить про безпідставність заперечень відповідача щодо правомірності нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням вказаної надбавки в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та про необхідність поновлення порушених прав позивачки та часткового задоволення позову.
Тому, з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, з метою можливості виконання постанови суду в подальшому, вийти за межі вимог і резолютивну частину постанови сформулювати наступним чином: «визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за грудень 2007 року та за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. й зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за грудень 2007 року та за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.».
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р..
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р..
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий В.Б.Сташків
Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2009 року