25 травня 2016 року м. Київ К/800/42088/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Пасічник С.С.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної Гвардії України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, про: визнання неправомірними дій Східного територіального управління Національної гвардії України, щодо відмови зарахування строку навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до календарного строку військової служби в лавах Національної гвардії України з 17 серпня 1995 року і до теперішнього часу; зобов'язання відповідача внести запис до особової справи про початок військової служби день зарахування до Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 17 серпня 1995 року; зобов'язання Східного територіального управління Національної гвардії України зарахувати термін перебування з 17 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року на навчанні у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до загальновійськового строку служби в лавах Національної гвардії України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Східне територіальне управління Національної гвардії України внести запис до особової справи про початок військової служби ОСОБА_1 , день зарахування до Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 17 серпня 1995 року. Зобов'язано Східне територіальне управління Національної гвардії України зарахувати ОСОБА_1 термін перебування з 17 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року на навчанні у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до загальновійськового строку служби в лавах Національної гвардії України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 у період з 17 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року проходив навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (далі - ліцей). Відповідач цей період не зарахував позивачу у загальний строк служби, а також не перерахував грошове забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних, тому період навчання в таких закладах повинен зараховуватись позивачам у загальний строк військової служби.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до строку безперервної військової служби у Збройних Силах України час його навчання в ліцеї, оскільки за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №490 «Про реформу системи військової освіти» (далі - постанова №490) ліцей не є військовим навчальним закладом, а відтак навчання в ньому не відноситься й до визначеного в статті 2 Закону №2232-XII переліку видів військової служби.
Згідно зі статтею 24 Закону №2232-XII початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII визначено виключний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.
За змістом згаданої вище статті необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтями 15 та 20 цього Закону.
Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 Закону №2232-XII.
Водночас, положеннями статей 8 та 12 зазначеного Закону для громадян, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, передбачено проходження підготовки у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.
З метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів постановою №490 створено, в тому числі, й ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою на базі Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії ОСОБА_2 , в якому з 17 серпня 1995 року по 13 червня 1998 року навчався позивач.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що ліцей, в якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону №2232-XII, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 цього Закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року (справа №21-7а12).
Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді С.С. Пасічник
О.П. Стародуб