"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/34493/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),
Амєліна С.Є.,
Головчук С.В.,
секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,
за участю позивача ОСОБА_4, представників відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про відмову в видачі свідоцтва про право власності на квартиру,
за касаційною скаргою Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року,
встановив:
У квітні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 звернулись до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, просили визнати незаконними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право власності при приватизації квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача видати позивачам свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру загальною площею 36,4 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_2.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що з 1999 року вони проживають та зареєстровані у спірній квартирі, яка надана їм на сім'ю в складі трьох осіб: чоловіку ОСОБА_4 - ОСОБА_8, дружині ОСОБА_7 (позивач у справі) та ОСОБА_7 (сину) на підставі наказу № 132 по радгоспу «Рубежівський» від 10 червня 1996 року. 31 грудня 2014 року відповідачем видано ордер на квартиру (житлове приміщення) № 000907. В грудні 2014 року позивач із сином звернулись до сільської ради та просили передати їм у приватну власність спірну квартиру в порядку приватизації, у зв'язку з чим рішенням відповідача від 05 січня 2015 року вирішено видати свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/3, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. Сільська рада відмовляється виконати своє рішення та видати свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру з підстав, які позивач вважає незаконними.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_7 залишено без розгляду у зв'язку з відкликанням позову в цій частині.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано незаконними дії Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо відмови ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право власності при приватизації квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано Михайлівсько-Рубежівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області видати ОСОБА_4 свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру загальною площею 36,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2
У касаційній скарзі Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків судів обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не зазначено у рішенні розмір частки спірного житлового приміщення, на яке позивачу має бути видано свідоцтво про право власності. Апеляційним судом застосовано норми права стосовно позбавлення житла та/або виселення з нього, тоді як спірні правовідносини стосуються приватизації житлового приміщення. Також під час прийняття ухвали за результатами перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом не наведено мотивів неврахування наданих апелянтом доказів. Апеляційний суд не врахував, що рішення органу приватизації виконавчого комітету сільської ради від 05 січня 2015 року, яким вирішено видати свідоцтво про право приватної спільної часткової власності на спірну квартиру, скасоване рішенням цієї ж ради від 31 березня 2015 року № 13.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що на підставі наказу радгоспу «Рубежівський» від 10 червня 1996 року № 132, 31 грудня 2014 року Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_8, на його дружину ОСОБА_4 і сина ОСОБА_7 видано ордер № 000907 на жиле приміщення, а саме: АДРЕСА_2 загальною площею 36,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням органу приватизації виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 січня 2015 року вирішено видати свідоцтво про право приватної спільної часткової власності на АДРЕСА_2 на ім'я: ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/3 частини квартири кожному з членів сім'ї наймача відповідно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 лютого 2015 року ОСОБА_6 НОМЕР_1.
Листом від 18 березня 2015 року № 214 сільська рада повідомила ОСОБА_4 що порядок приватизації житла регулюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з пунктом 4 статті 5 якого право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. За наявною у сільської ради інформацією, з 1992 року позивач постійно проживає за адресою, що не відповідає адресі реєстрації, а саме: АДРЕСА_3 Крім того, відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідна згода всіх мешканців квартири.
Вважаючи незаконними дії Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва про право спільної часткової власності при приватизації спірної квартири, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проживає та зареєстрована у спірній квартирі, рішенням органу приватизації сільської ради від 05 січня 2015 року вирішено видати свідоцтво про право спільної часткової власності на спірну квартиру по 1\3 частині ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. Відмова відповідача з тих підстав, що позивач проживає за іншою адресою, суперечить рішенню органу приватизації виконавчого комітету сільської ради від 05 січня 2015 року, де вказано, що сім'я позивача проживає за адресою спірної квартири; посилаючись у відповіді на інформацію про постійне проживання позивачів в с. Стара Буда, відповідач не зазначає джерело цієї інформації. Стосовно пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині необхідності згоди всіх мешканців для приватизації, то суд виходив з того, що вже є рішення органу приватизації про видачу свідоцтва про право приватної спільної часткової власності сім'ї позивача, яке є чинним. Також, відмовляючи у видачі свідоцтва на спірну квартиру, відповідач діяв незаконно, оскільки позивач з сім'єю вселені в квартиру на законних підставах з 1999 року і в ній зареєстровані, регулярно сплачують комунальні послуги.
Залишаючи це рішення без змін, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (частина 5 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно з частиною 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 цього кодексу).
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 396), передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.
Передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитках, кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
На підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації замовляє у суб'єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення у гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння, і видає свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності (пункти 16, 22 Положення № 396).
Отже, передача квартир у власність громадян в процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не зазначив, хто ще крім ОСОБА_4 має бути співвласником спірного житлового приміщення в свідоцтві про право власності на квартиру і в якій частині та на підставі якого рішення органу приватизації.
Резолютивна частина постанови суду першої інстанції, оголошена 07 травня 2015 року, відрізняється від повного тексту цього судового рішення в частині формулювання того, яке свідоцтво зобов'язано відповідача видати позивачу - про право власності чи про право спільної часткової власності.
Під час апеляційного розгляду справи відповідач надав копію свого рішення від 31 березня 2015 року № 13, яким скасовано розпорядження органу приватизації виконкому сільської ради від 05 січня 2015 року № 1 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 спірної квартири з тих підстав, що воно прийняте з порушенням пункту 2 статті 2 та пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Цьому рішенню апеляційний суд правової оцінки не надав, мотивів відхилення доводів апеляційної скарги у своєму рішенні не навів та не зазначив, чи не перешкоджає воно видачі спірного свідоцтва.
Таким чином, судові рішення попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими без встановлення усіх наведених обставин, що мають значення для вирішення справи, та надання їх відповідної юридичної оцінки.
Згідно з частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).
Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Касаційну скаргу Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити.
Скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Амєлін С.Є.
Головчук С.В.