І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
12 травня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Українець Л.Д., Чобіток А.О.
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» - Гриня Костянтина Андрійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року,
встановила:
у березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 101 362 грн. 23 коп., посилаючись на те, що 13 квітня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та зазначав, що відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.04.2006 р. між ним та ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_1 було видано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% від суми залишку заборгованості по кредиту. Оскільки відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість в сумі 101 362 грн. 23 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 22 499 грн. 96 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 72 059 грн.31 коп., заборгованості по комісії - 1 500 грн., штрафу - 500 грн., пені - 4 802 грн. 96 коп. і яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 р. в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якого подав заяву відповідач.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 253, 261, 266, 526, 610, 612, 1054 ЦК України.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачував кошти на погашення кредиту та процентів до грудня 2009 р. Суд першої інстанції правильно застосував Правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 р. (справа №6-14цс14), відповідно до якої картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт переривання перебігу позовної давності, оскільки позивач отримав в 2010 р. нову картку, є необґрунтованими. В матеріали справи при розгляді справи в суді першої інстанції позивач не надавав копії укладеного договору, доказів про видачу нової картки та умови, на яких вона була видана.
До апеляційної скарги представником позивача було додано копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2012 р., відповідно до якого з ОСОБА_1 було стягнуто за вказаним кредитним договором заборгованість в сумі 55 241 грн. 06 коп. станом на 30.11.2011 р., яка складалась з тіла кредиту - 22 499 грн. 96 коп., процентів - 28 634 грн. 38 коп., комісії - 1 000 грн., а також штрафу та пені.
Дата ухвалення вказаного рішення не є початком перебігу нового строку позовної давності. Вся сума заборгованості, яка виникла станом на 30.11.2011 р. разом зі штрафними санкціями була вже стягнута рішенням суду.
В довідці, яка була додана до позовної заяви (а/с 9), вказується про наступні операції: старт карткового рахунку - 03.04.2006 р., зміна кредитного ліміту - 03.04.2006 р., зміна кредитного ліміту - 10.08.2009 р., строк дії кредитної картки - 04.2008 р.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» - ГриняКостянтина Андрійовича відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ справи: 761/6134/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4568/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.