І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
12 травня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Українець Л.Д., Чобіток А.О.
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії та визнання недійсним іпотечного договору,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 29 лютого 2016 року,
встановила:
у травні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії та визнання недійсним іпотечного договору.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 29 лютого 2016 року позов було залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У травні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії та визнання недійсним іпотечного договору. Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 21 травня 2015 року у праві було відкрито провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 29 лютого 2016 року позов було залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, виходив з того, що в судове засідання позивач повторно не з'явиллась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Такий висновок суду першої інстанції зроблений із дотриманням норм процесуального права.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що вона не отримувала повісток про виклик до суду. Однак, вказані доводи апелянта є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Зворотні повідомлення про отримання кореспонденції, які містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 особисто отримувала судові повістки на 10 грудня 2015 року, 25 січня 2016 року та 29 лютого 2016 року. (а.с.67, 76, 82)
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ч. 3 ст. 169 та п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
Виходячи з викладеного, та враховуючи те, що апелянт не надав підтвердження того, що позивач була позбавлена можливості з'явитись в судове засідання особисто, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 29 лютого 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ справи: 755/9868/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6220/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.