Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2016 р.Справа № 922/956/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Терновій М.П.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м. Київ
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Харкіський підшипниковий завод", м. Харків відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", м. Лозова
простягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 ( дов. № 24-12/15-1) від 24.12.2015 року);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_4" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року у розмірі 542 254, 28 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем 1 зобов'язань за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року у частині повного та своєчасного розрахунку. До відповідача 2 - порушенням договору поруки № 4980-04/11 від 27.04.2011 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2016 року.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 13.04.2016 року на 16.05.2016 року.
Відповідач 1 у призначене судове засідання 16.05.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, але 13.05.2016 року через канцелярію суду надав клопотання вх. № 15644 про відкладення розгляду справи, у якому зазначає, що зв'язку із знаходженням переговорів між сторонами щодо врегулювання спору на завершальній стадії, неможливістю забезпечити явку представника відповідача 1 у судове засідання та необхідності надання суду матеріалів у справі, просить суд відкласти розгляд справи та повідомити підприємство про дату та час наступного судового засідання (т. 1, а.с. 164).
Відповідач 2 у призначене судове засідання 16.05.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 163).
16.05.2016 року позивач через канцелярію суду надав лист вх. № 15903 у якому підтверджує, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах компетенції може вирішувати даний спір, відсутня справа з даного спору, а також відсутнє рішення будь-якого органу за результатами розгляду даного спору. Станом на 16.05.2016 року заборгованість за договором фінансового лізингу не погашена та становить 542 254,28 грн. (т. 1, а.с. 167) та надав клопотання вх. № 15838 про долучення копії довіреності на представника до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні 16.05.2016 року позивач проти задоволення клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи заперечував та провив суд відмовити у його задоволенні. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов та стягнути із відповідача заявлену суму заборгованості.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні у зв'язку із його необґрунтованістю та тим, що посилання відповідача щодо ведення переговорів між сторонами є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 30.03.2016 року та 13.04.2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.
Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У пункті 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надані роз'яснення, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.
Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду від 30.03.2016 року та 13.04.2016 року свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Беручи до уваги вищевикладене та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.05.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
27.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (далі - позивач, лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (далі - відповідач 1, лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LC4979-04/11 (надалі - Договір) (т. 1, а.с. 13-16).
Відповідно до пункту 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізінгоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.6 договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 (шістдесят) місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.
Пунктом 1.7 договору сторони визначили, що на підставі частини 2 статті 524 цивільного кодексу України, сторони погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - долар США (надалі - "грошовий еквівалент іноземної валюти"). Зобов'язання за цим договором попередньо визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню в порядку, визначеному окремими положеннями цього договору.
Відповідно до пункту 8.1. договору, сторони узгодили що, він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (т. 1, а.с. 16).
Згідно пункту 2.1 договору вартість предмета лізингу на момент підписання цього договору становить 2 014 709,05 грн. (в тому числі 20% ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за договором купівлі-продажу.
Остаточна вартість предмета лізингу включає всі витрати лізингодавця на придбання предмета лізингу та оформлення права власності, включаючи, але не обмежуючись наступними витратами (пункт 2.2. договору):
2.2.1. сплачені лізингодавцем продавцю грошові кошти за придбання предмета лізингу;
2.2.2. нараховані та/або сплачені лізингодавцем податки, збори та інші обов'язкові платежі при митному оформлені та оформленні права власності;
2.2.3. вартість документально підтверджених послуг з митного оформлення предмета лізингу, його транспортування, зберігання, страхування, за умови, що таки витрати понесені не з вини лізингодавця;
2.2.4. інші документально підтверджені витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з придбанням та митним оформленням Предмета лізингу, за умови, що таки витрати понесені не з вини лізингодавця .
Пунктом 3.1. договору, встановлено, що заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем виникає в момент здійснення лізингодавцем будь-яких платежів на виконання цього договору в сумі, що перевищує розмір фактично сплаченого лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, розрахованого за правилами цього розділу, по відношенню до фактично сплачених лізингодавцем платежів, розрахованих за правилами пунктів 2.2, 2.3 та з урахуванням пункту 2.5. цього договору.
Розмір такого перевищення, розрахований у грошовому еквіваленті іноземної валюти, є базою для розрахунку лізингових платежів, вартості фінансування та є заборгованістю лізингоодержувача зі сплати вартості предмета лізингу, виражених у грошовому еквіваленті іноземної валюти. Перерахунок у гривню, зазначених в цьому пункті договору нарахувань з метою їх оплати, лізингоодержувачем здійснюється за правилами пункту 2.4 цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору, розрахований у грошовому еквіваленті іноземної валюти розмір заборгованості лізингоодержувача зазначається у графіку розрахунку заборгованості (надалі -Графік) (Додаток 1 до цього Договору), який сторони підписують після визначення остаточної вартості предмета лізингу. Зміст графіку та порядок розрахунку за ним сторони погодили в момент підписання цього договору, а тому зазначений в ньому фактичний розмір заборгованості лізингоодержувача не змінює та не доповнює положень, цього договору, а є лише фіксацією розрахункових даних, здійснених на підставі цього договору лізингодавцем, виходячи з його витрат згідно підпунктів 2.2.1-2.2.4 цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу та поточні лізингові платежі.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3М плюс 7% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку пункту 3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (розділ 1 "Визначення" загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ у випадках, передбачених чинним законодавством України (т. 1, а.с. 14).
Згідно пункту 4.3. договору лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця. До наступного першого періоду лізингу, визначеного за правилами пункту 5.4. загальних умов (додаток 4 до цього договору), лізингоодержувач сплачує тільки відсотки за фінансування, розраховані від заборгованості лізингоодержувача згідно пункту 3.1. цього договору у гривні та за ставкою, визначеною у пункті 4.2. цього договору.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в пункті 4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту. Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача згідно даних колонки D в графіку (додаток 1 до договору).
Відповідно до пункту 4.5. договору перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом продажу плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку та комісія АТ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.
Пунктом 4.6 договору встановлено, що оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.
Пунктом 5.3. загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) встановлено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. (т. 1, а.с. 24).
Відповідно до пункту 6.1 загальних умов, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
6.1.1 У випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 3 місяці (якщо в пункті 1.7 договору сторони обради валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 3 місяці (якщо в пункті 1.7 договору сторони обрали валюту - долари США) розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал (т. 1, а.с. 25).
Відповідно до пункту 6.3. загальних умов, змінений за правилами пунктів 6.1 та 6.2 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізінгодавця та підлягає сплаті лізінгоодержувачем у безспірному порядку (т. 1, а.с. 25).
На виконання умов договору, позивач передав у тимчасове володіння відповідачу 1 предмет лізингу, а саме: відрізний верстат з дисковою пилкою моделі BEHRINGER EISELE HCS 90-1000 2011 р.в. відповідно до специфікації від 27.04.2011 року (додаток № 2 до договору) (т. 1, а.с. 21-22), що підтверджується підписаним представниками сторін Актом приймання-передачі предмета лізингу від 4.10.2011 року згідно якого передано (т. 1, а.с. 30).
Як зазначає позивач, відповідач 1 у порушення умов пунктів 5.1-5.5, пункту 7.4, пункту 8.1.4 загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до договору, свої зобов'язання за договором від 27.04.2011 року належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 542 254, 28 грн. за період з вересня 2015 року по березень 2016 року, згідно наступних рахунків які наявні у матеріалах справи, а саме:
- № LC4979-04/11/47-076 від 01.09.2015 року на суму 72 265,31 грн.;
- № LC4979-04/11/48-078 від 01.10.2015 року на суму 69 994, 77 грн.;
- № LC4979-04/11/49-080 від 02.11.2015 року на суму 75 104,66 грн.;
- № LC4979-04/11/50-080 від 01.12.2015 року на суму 77 885,49 грн.;
- № LC4979-04/11/51-084 від 04.01.2016 року на суму 77 789,71 грн.;
- № LC4979-04/11/52-086 від 01.02.2016 року на суму 82 461,36 грн.;
- № LC4979-04/11/53-088 від 01.03.2016 року на суму 86 752,98 грн. (т. 1, а.с. 34-40).
9.03.2016 року позивачем на адресу відповідача 1 було направлено вимогу вих. № 253-03/16, у якій позивач вимагає протягом 3-х днів, у повному обсязі, оплатити прострочену заборгованість (т. 1, а.с. 41).
Зазначену вимогу відповідачем 1 залишено без відповіді та без задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором фінансового лізингу .
Крім того, виконання зобов'язання лізингоодержувача за договором фінансового лізингу LC4979-04/11 від 27.04.2011 року забезпечено порукою.
Так 27.04.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (далі - позивач, лізингодавець) та закритим акціонерним товариством "Лозівський ковальсько-механічний завод" (далі -відповідач 2, поручитель) був укладений договір поруки № 4980-04/11 (т. 1, а.с. 28-29).
Відповідно до пункту 1.2. договору поруки сторонами встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за договором лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі, в разі їх невиконання Лізингоодержувачем.
Пунктом 2.1 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за договором лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.
Згідно пункту 2.4. договору поруки у випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов'язань перед лізингодавцем за договором лізингу, лізингодавець має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань, в повному обсязі чи в частині.
Відповідно до пункту 2.5. договору поруки у випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов'язань перед лізингодавцем за договором лізингу поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому лізингодавцем, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги лізингодавця. Виконання грошових боргових зобов'язань здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок лізингодавця, який буде повідомлено поручителю додатково.
Згідно пункту 2.6. договору поруки подання лізингодавцем вимоги щодо виконання частини боргових зобов'язань не позбавляє лізингодавця права подати вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов'язань.
Пунктом 4.1. договору поруки сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за договором лізингу. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань за договором лізингу та цим договором в повному обсязі. Порука за цим договором також припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргових зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителя.
У зв'язку із невиконання відповідачем 1 зобов'язань за договором фінансового лізингу №LC4979-04/11 від 27.04.2011 року позивач направив відповідачу 2 вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки № 4980-04/11 від 27.04.2011 року за вих. № 251-03/16 від 9.03.2016 року. У якій позивач вимагає протягом 7-ми днів від дня пред'явлення вимоги перерахувати суму заборгованості (т. 1, а.с. 43-44).
Зазначену вимогу відповідачем 2 залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення солідарно заборгованості за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року у сумі 542 254, 28 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.
Згідно із частиною 2 пунктом 1 статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України та абзац З частини 2 статті 174 Господарського кодексу України укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору непрямого лізингу, згідно якого та в силу статті 806 Цивільного кодексу України, лізингодавець передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", встановлено що, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач 1 та відповідач 2 суду не надали.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить суму у розмірі 542 254, 28 грн. за період вересень 2015 року - березень 2016 року за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року.
Згідно частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Стаття 543 Цивільного кодексу України містить норму, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, відповідач 2 солідарно із відповідачем 1 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Як встановлено судом, відповідач 2 не виконав свої зобов'язання за договором поруки № 4980-04/11 від 27.04.2011 року в частині погашення заборгованості відповідачем 1 перед позивачем за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року у розмірі 542 254, 28 грн.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те що, відповідач 1 та відповідач 2 не надали до суду доказів у підтвердження виконанням ними своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року та за договором поруки № 4980-04/11 від 27.04.2011 року, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення із відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року (за період з вересня 2015 року по березень 2016 року включно) у розмірі 542 254, 28 грн. є правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.
При цьому суд враховує, що у пункті 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 1, 2, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 525, 526, 530, 612, 629, 806 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193 Господарського кодексу України, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Фрунзе, буд. 3, ЄДРПОУ 05808853) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, ЄДРПОУ 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс. 101, ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу № LC4979-04/11 від 27.04.2011 року в сумі 542 254,28 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Фрунзе, буд. 3, ЄДРПОУ 05808853) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, ЄДРПОУ 34480657) 4 066,90 грн. витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, ЄДРПОУ 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, ЄДРПОУ 34480657) 4 066,90 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повне рішення складено 23.05.2016 р.
Суддя ОСОБА_5