04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" травня 2016 р. Справа№ 910/1577/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Отрюха Б.В.
Михальської Ю.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Посацький Ю.О. - представник
від відповідача: Коновалов О.С. - представник
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича
на рішенняГосподарського суду міста Києва
від 30.03.2016р.
у справі № 910/1577/16 ( суддя Лиськов М.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014"
про зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Господасрького суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 316 898,63 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач обгрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки договору про депозитний вклад та прийшов до хибного висновку про застосування пониженої відсоткової ставки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2016р. порушено апеляційне провадження у справі №910/1577/16, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 17.05.2016 року, викликано повноважних представників сторін в судове засідання.
У судовому засіданні представники сторін надали пояснення по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. прийнято з додержанням норм матеріального та процессуального права та з повним з'ясуванням обставин справи, а тому є законним та обгрутованим.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26 червня 2014 року між Публічним акціонерним банком "Банк національний кредит" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (надалі - відповідач) був укладений договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1242/2014-1 строком на 12 місяців + 1 дні (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (надалі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26151099509003 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 1 800 000 грн. в національній валюті, на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.2 договору депозит розміщується на строк з 26 червня 2014 року по 27 червня 2015 року включно.
Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних (п. 2.3 договору).
У п. 3.7 договору сторонами визначено, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту, та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26151099509001, відкритий у банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.
Як вбачається із матеріалів справи, договором про внесення змін № 1 від 27.06.2014р. до договору про депозитний вклад сторони внесли зміни до п. 2.1. договору, яким зазначили, що майнові права на вклад є забезпечення виконання зобов'язань юридичної особи ТОВ "Факторинг Фінанс" (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.
Даною угодою сторони також внесли зміни і до п. 3.7. договору, виклавши його в новій редакції: "вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1283/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.14р. звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту, та нарахованих процентів шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1283/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.14р. банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26001099509001/980 відкритий у Банку.
Договором про внесення змін № 2 від 25.07.2014р. до договору про депозитний вклад внесено зміни в частині строку розміщення депозиту, а саме: з 26.06.2014р. по 31.07.2015р., а також встановлено процентну ставку за користування депозитом у розмірі 23 % річних.
30.04.2015р. сторонами було укладено договір про внесення змін до договору, яким абзац 3 п. 3.7 договору викладено в новій редакції, зокрема: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 23,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанови правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015р. "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015р. "про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".
Правління Національного банку України від 28.08.2015р. прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит". На виконання вказаної постанови рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".
За доводами позивача в процесі проведення перевірки договору про внесення змін від 30.04.2015р. до договору про депозитний вклад позивачем було виявлено, що вказаний договір є нікчемний з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.
17.11.2015р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" було направлено на адресу відповідача повідомлення №04-08/2095 щодо встановлення факту нікчемності договору від 30.04.3015р. про внесення змін до договору, у зв'язку з чим просила повернути грошові кошти у розмірі 316 898,63 грн. як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.
Оскільки, кошти не були повернуті відповідачем на рахунок позивача, останній звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 316 898,63 грн, в обґрунтування правової позиції зазначає ст.ст. 11,15,16,215,216,1058,1066 ЦК України та ст.ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив та застосував норми чинного законодавства, а саме:
Відповідно до ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписом ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом п. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції укладений між банком та відповідачем договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1242/2014-1 за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Стаття 1060 Цивільного кодексу України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого Договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Судом встановлено, що 30.04.2015 договором про внесення змін до договору, яким абзац 3 п. 3.7 договору викладено в новій редакції, зокрема: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 23,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".
За доводами позивача, що не заперечується відповідачем, відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив достроково припинити дію Договору, за наслідками чого Банком були повернуті позивачу грошові кошти у розмірі 1 800 000,00 грн., а також нараховані проценти у розмірі 347 079,45 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Позивач вказує, що до вказаної суми відсотків неправомірно було включено грошові кошти у розмірі 316 898,63 грн. як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".
У ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено підстави ліквідації банку, зокрема зазначено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією ФГВФО. Так, НБУ має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015р. р. № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015р. № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з даним рішенням з 31 серпня 2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк національний кредит", визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 31 серпня 2016 року включно.
Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
17.11.2015р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" було направлено повідомлення №04-08/2095 про нікчемність договору від 30.04.2015р. про внесення змін до договору, у зв'язку з чим просив повернути грошові кошти у розмірі 316 898,63 грн. як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Крім іншого суд зазначає, що навіть за обставин визнання нікчемним договору від 30.04.2015 про внесення змін до договору, підстави для зобов'язання відповідача повернути спірні грошові кошти відсутні з огляду на таке.
Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчений договір про внесення змін №1 від 27.06.2014р. до договору про депозитний вклад, яким сторонами пункт 3.7 договору було викладено в новій редакції, а саме: "вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1283/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.14р. звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1283/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.14р. банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26001099509001/980 відкритий у Банку".
Відтак, в момент укладення договору № 1, сторонами на власний розсуд було змінено пункт 3.7 договору про депозитний вклад, в тому числі, в частині застосування зниженої відсоткової ставки у випадку його розірвання за ініціативою вкладника.
Доводи позивача, що наведені у доповненнях до позовної заяви стосовно дії третього абзацу п. 3.7. договору не береться судом до уваги, адже у договорі № 1 про внесення змін №1 від 27.06.2014р. до договору про депозитний вклад сторони визначили викласти пункт 3.7. договору в іншій редакції, а не його частину.
Відповідачем також долучено до матеріалів справи договір від 30.04.2015 р про розірвання договору застави майнових прав № 04-1283/1-1 від 27.04.2014р.
Відтак, як свідчать матеріали справи, станом на момент внесення сторонами змін до договору про депозитний вклад на підставі договору від 30.04.2015р., положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін були вже виключені із умов договору про депозитний вклад.
За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (позивача).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.-
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича у справі № 910/1577/16 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року у справі №910/1577/16 залишити без змін.
Матеріали справи №910/1577/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Б.В. Отрюх
Ю.Б. Михальська