33013, м. Рівне, вул. Набережна 26А
"19" травня 2016 р. Справа № 918/213/13-г
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.М. Качура, розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про визнання наказу таким що не підлягає виконанню
у справі за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"
про стягнення в сумі 19 701 252 грн. 76 коп.
Представники:
Від стягувача (ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"): ОСОБА_1 (довіреність від 27 квітня 2016 року);
Від боржника (ПАТ "Рівнеазот"): ОСОБА_2 (довіреність від 23 грудня 2015 року);
04 квітня 2016 року боржником подано до суду заяву про визнання наказу господарського суд4у Рівненської області від 16 травня 2014 року № 918/213/13-г таким, що не підлягає виконанню, відповідно до змісту якої боржник зазначає, що 23 вересня 2015 року ПАТ "Рівнеазот" повністю виконало зобов'язання щодо погашення заборгованості перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в якості погашення заборгованості боржник надав суду копії відповідних платіжних документів.
18 травня 2016 року стягувачем подано до суду заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Вказана заява аргументована тим, що боржником вказана заборгованість погашена в добровільному порядку не була, відтак в силу вимог статті 117 ГПК України вказана заява до задоволення не підлягає.
В судовому засіданні представник заявника (ПАТ "Рівнеазот") підтримав подану заяву в повному обсязі.
В судовому засіданні представник стягувача просив суд відмовити в задоволенні вказаної заяви.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку, що подана заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
У лютому 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 3 процентів річних в розмірі 19 701 252,76 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26 березня 2013 року № 918/213/13-г (суддя Мамченко Ю.А.) позов задоволено повністю.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 липня 2014 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
16 травня 2014 року на виконання рішення господарського суду від 26 березня 2013 року № 918/213/13-г видано наказ (суддя Бережнюк В.В.), яким стягнено з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 19 701 252,76 грн. 3 % річних та 68 820,00 грн. судового збору.
Ухвалою від 01 жовтня 2014 року відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26 березня 2013 року у справі № 918/213/13-г строком на 3 роки, у зв'язку з чим виконання судового рішення зупинено на час відстрочки (виконавче провадження за № 43695159).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2015 року, ухвалу господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2014 року змінено, викладено пункт 2 в такій редакції: "Відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року в цій справі строком на 7 місяців до 01.05.2015 року". В іншій частині ухвалу господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2014 року в цій справі залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 травня 2015 року заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26 березня 2013 року у справі № 918/213/13-г задоволено частково та відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області строком на 10 місяців, тобто до 06.03.2016 року. Вказана ухвала постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 червня 2015 року скасована, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Рівнеазот" про відстрочку виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 13 липня 2015 року господарським судом відмовлено Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду. Вказана ухвала суду скасована постановою РАГС від 11 серпня 2015 року, відповідно якої заяву про розстрочку виконання рішення суду задоволено та розстрочено виконання рішення суду від 26 березня 2013 року у справі № 918/213/13-г строком на 4 роки згідно графіку погашення заборгованості. Вказана постанова залишена без змін постановою ВГСУ від 04 листопада 2015 року.
04 квітня 2016 року боржником подано до суду заяву про визнання наказу господарського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року № 918/213/13-г таким, що не підлягає виконанню, відповідно до змісту якої боржник зазначає, що 23 вересня 2015 року ПАТ "Рівнеазот" повністю виконало зобов'язання щодо погашення заборгованості перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", в якості погашення заборгованості боржник надав суду копії відповідних платіжних документів.
Так, 16 травня 2014 року господарським судом Рівненської області видано наказ № 918/213/13-г, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 19 701 252 грн. 76 коп. 3 % річних та 68 820 грн. 00 коп. судового збору.
Згідно з постановою заступника начальника ВДВС від 25 вересня 2015 року, виконавче провадження № 43695159 закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що вимоги виконавчого документа виконані у повному обсязі, заборгованість сплачена на користь стягувача у повній мірі.
Відповідно до частини 2 статті 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
У частині 4 статті 117 ГПК України визначено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Як роз'яснено у пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Відтак, для встановлення підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконання необхідно встановити в силу вимог статті 117 ГПК України обставини добровільного його виконання боржником чи іншою особою.
Добровільне виконання це виконання яке здійснюється боржником або іншою особою з власного бажання, доброї волі, без застосування примусу.
Так, платіжні доручення № 6722 від 09 липня 2014 року на суму 231,17 грн., № 6723 від 09 липня 2014 року на суму 24 978,15 грн., № 7209 від 23 вересня 2015 року на суму 18 514 574,43 грн. свідчать, на думку суду, про добровільне виконання наказу в цій частині, оскільки в платіжних документах отримувачем коштів вказано реквізити стягувача (ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") без зазначення обставин звернення стягнення в примусовому порядку, зокрема стягувачем в даному випадку не виступає орган примусового виконання рішення суду, та з врахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року про розстрочку виконання рішення суду № 918/213/13-г, боржником з власної ініціативи сплачено наявну заборгованість за наказом в сумі 18 514 574,43 грн. три проценти річних, та 25 209,32 грн. судового збору. Слід зазначити, що положеннями Законом України "Про виконавче провадження" не забороняється добровільна сплата заборгованості боржником або іншою особою після спливу строку, наданого державним виконавцем для такого добровільного виконання.
Здійснення виконавчою службою примусового виконання рішення суду не позбавляє боржника права виконати таке рішення повністю або частково в добровільному порядку навіть на стадії виконавчого провадження.
Таким чином, матеріали справи містять докази того, що маючи заборгованість, яка встановлена рішенням суду, та з метою стягнення якої видано виконавчий документ, боржник добровільно сплатив частину заборгованості згідно з наказом господарського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року № 918/213/13-г, а тому в силу вимог частини 4 статті 117 ГПК України, наказ господарського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року № 918/213/13-г щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 19 701 252 грн. 76 коп. трьох процентів річних та 68 820 грн. 00 коп. судового збору, у зв'язку з добровільною сплатою боржником частини заборгованості, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню частково на суму 18 514 574,43 грн. трьох процентів річних та 25 209,32 грн. судового збору.
Щодо решти наказу суд зазначає, що згідно банківської виписки від 10 жовтня 2014 року на суму 4 640,81 грн., меморіального ордеру № 6008903/14 від 10 жовтня 2014 року на суму 171 072,41 грн., платіжного доручення № 507/2-1 від 15 жовтня 2014 року на суму 566,20 грн., платіжного доручення № 507/2-5 від 15 жовтня 2014 року на сумі 56 028,95 грн., банківської виписки від 11 серпня 2015 року на суму 3 506,34 грн., меморіального ордеру № 9063496/15 від 11 серпня 2015 року на суму 8,98 грн., та меморіального ордеру № 9063675/15 від 11 серпня 2015 року на суму 1 132 879,79 грн. боржником на вимогу органу виконання судового рішення перераховано Державній виконавчій службі решту заборгованості, та у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, сплата вказаної заборгованості боржником судом не може розцінюватись як добровільна сплата, оскільки кошти було стягнуто в примусовому порядку на рахунки державної казначейської служби, де стягувачем вказано орган виконання судового рішення.
Як зазначалось вище, у статті 117 ГПК України передбачено, що господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.
Варто зазначити, що вказана норма в імперативному порядку робить акцент саме на добровільне виконання боржником наказу, відтак, на думку суду, виконання наказу, сплата/стягнення заборгованості в примусовому порядку не підпадає під дію положень статті 117 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Згідно з положеннями статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги ті обставини, що стаття 117 ГПК України передбачає як підставу для визнання наказу таким, що не підлягає до виконання лише припинення його зобов'язання добровільним виконанням суд приходить до висновку, що в задоволенні решти заяви про визнання наказу від 16 травня 2014 року № 918/213/13-г таким, що не підлягає виконання в силу вимог статті 117 ГПК України, слід відмовити.
Керуючись статтею 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" задоволити частково.
2. Визнати наказ господарського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року № 918/2013/13-г про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 19 701 252,76 грн. 3% річних та 68 820,00 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 18 514 574,43 грн. 3 % річних та 25 209,32 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
Суддя А.М. Качур