Справа № 182/1366/15-к
Провадження № 1-кп/0182/45/2016
20.05.2016 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого -судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження №12014040340003497 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Уголки Середкінського району Псковської області, громадянки України, з середньо-техничною освітою, пенсіонера, яка зареєстрована та проживає в будинку АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за правовою кваліфікацією ч.2 ст.286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
ОСОБА_3 , 23 серпня 2014 року, приблизно о 16:00 годині, керувала технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2101» д/з НОМЕР_1 та рухалася по вул. Будьонівській у бік вул. Електрометалургів в м. Нікополі Дніпропетровської області, де під'їхавши до перехрестя з вулицею Електрометалургів, не проявивши належної уваги, обережності, проігнорувавши вимоги дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу», поновила рух свого автомобіля, внаслідок чого скоїла зіткнення з мотоциклом марки «ZS 125-4» д/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався по вул. Електрометалургів, з боку мікрорайону Жуковського у напрямку вул. Героїв Чорнобиля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «ZS 125-4» ОСОБА_6 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи № 740 від 23.12.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому нижньої третини правої стегнової кістки, забито-рваної рани правого стегна у нижній третині, травматичного пошкодження правої стегнової артерії та вени, закритого перелому лонної кістки справа, травматичного шоку III ступеня - які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесні ушкоджень).
Керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2101» д/з НОМЕР_1 , ОСОБА_3 грубо порушила Правила дорожнього руху:
- п. 1.3 ПДР України, а саме «учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги діючих Правил, а так само бути взаємно ввічливими»;
-п.10.1 ПДР України, а саме «перед початком руху, перестроюванням та будь- якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
-п.16.11 ПДР України, а саме «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, що наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;
- вимоги дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу», відповідно до якого водій повинен надати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а при наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Вказані порушення п.10.1,16.11 і дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_3 і стали причинним зв'язком у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Яких не будь перешкод технічного характеру для водія ОСОБА_3 , не було.
Згідно з висновком автотехнічної експертизи № 70/27-961 від 24.12.2014 року, при виконанні п.п.10.1,16.11 і дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, ОСОБА_3 мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину свою визнала частково і суду показала, що здійснює керування автомобілем «ВАЗ-2101» д/з НОМЕР_1 на підставі довіреності. Раніше дорожньо-транспортних пригод за її участі не траплялось та стаж керування автомобілем вона має з 10 років.
23 серпня 2014 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, вона керувала автомобілем та рухалась в м. Нікополі по вул. Будьонівській, в бік вул. Електрометалургів, до будівельного магазину. На перехресті вулиць вона зупинила автомобіль та не виїжджаючи на вул. Електрометалургів, подивилася наліво, і жодного транспорту там не побачила. Потім вона подивилася направо, і побачила там автобус, який рухався в напрямку Нікопольського заводу феросплавів. Вона хотіла продовжити рух, але побачила, як із-за автобусу виїхав легковий автомобіль, і тому вона вирішила зупинити автомобіль та поставила його на ручне гальмо. В цей же час вона почула сильний удар, і побачила як через її автомобіль щось перелетіло. То був потерпілий ОСОБА_6 , який зіткнувся з автомобілем під її керуванням, керуючи мотоциклом. Вона точно не пам'ятає, де саме зупинила свій автомобіль, проте пам'ятає, що мотоцикл зіткнувся з автомобілем, і удар прийшовся в передню частину останнього. Оскільки вона перебувала в шоковому стані після пригоди, не пам'ятає чи переміщала автомобіль після ДТП, чи ні. Цивільний позов потерпілого вона визнає частково.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 23 серпня 2014 року він рухався на мотоциклі «ZS 125-4» по вул. Електрометалургів зі сторони Нікопольського заводу феросплавів в сторону Нікопольського автовокзалу зі швидкістю 70 км/год. Перед вул. Будьонівською він зменшив швидкість. За ним рухалися автомобілі і автобус, який обслуговує НЗФ, оскільки це було після зміни. Рухався він ближче до центру дороги та побачив, що позаду нього рухався автомобіль. У зв'язку з цим він вирішив зміститися вправо, щоб надати дорогу легковому автомобілю. В цей момент з вул. Будьонівської виїхав автомобіль «ВАЗ 2101», в результаті чого відбулося зіткнення, і його відкинуло на зустрічну смугу руху. Удар автомобілем прийшовся в бік мотоциклу та його правої ноги, від чого він упав. Йому були спричинені тілесні ушкодження. В результаті дорожньо-транспортної пригоди йому спричинено матеріальну та моральну шкоду. Його вимоги викладені в цивільному позові, який він просив задовольнити в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 23 серпня 2014 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин він рухався на своєму автомобілі по вул. Електрометалургів зі сторони НЗФ. Потерпілий ОСОБА_9 рухався за ним на мотоциклі, на відстані, приблизно 20-25 метрів. По напрямку свого руху він побачив автомобіль «ВАЗ 2101» білого кольору, який стояв на перехресті вул. Будьонівської і вул. Електрометалургів, не виїжджаючи на вул. Електрометалургів. Проїхавши перехрестя, він почув гучний удар позаду себе. Після цього він повернувся, і побачив, що трапилося ДТП за участю ОСОБА_6 . Як саме відбулася пригода, він не бачив. Він розвернув автомобіль та під'їхав до місця пригоди. В цей час потерпіла говорила, що вона винна. Автомобіль обвинуваченої в цей час стояв по центру вул. Електрометалургів. Він підійшов до ОСОБА_6 і надав йому першу допомогу. Тоді ж була викликана швидка допомога. Після приїзду швидкої, він помітив як автомобіль обвинуваченої хтось із її родичів перемістив на іншу сторону вул. Електрометалургів та прибрав пошкоджені частини автомобіля з місця ДТП.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що в серпні 2014 року, приблизно о 16 годині він їхав в автомобілі по вул. Електрометалургів в м. Нікополі разом з ОСОБА_8 від НЗФ. Позаду них рухався на мотоциклі ОСОБА_6 В районі магазину «Новий світ» ОСОБА_8 сказав, що він втратив з виду ОСОБА_6 та позаду щось відбулося. Вони вирішили повернутися щоб перевірити, що сталося. Повернувшись, вони побачили, що трапилась дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_11 лежав на землі та йому надавали допомогу. Далі лежав його мотоцикл. Також на місці пригоди вони побачили автомобіль ВАЗ «2101» білого кольору, який стояв посередині проїжджої частини вул.. Електрометалургів. У автомобіля був відірваний передній бампер. З обвинуваченою був чоловік, який забрав пошкоджені частини автомобіля, а також перегнав автомобіль на іншу сторону дороги. В ході цих подій, обвинувачена постійно кричала, що вона винна.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що у серпні 2014 року він рухався по вул. Будьонівській і зупинився за автомобілем «ВАЗ 2101» білого кольору, біля перехрестя з вул. Електрометалургів. Автомобіль «ВАЗ 2101» пропускав автомобілі, які рухалися по вул. Електрометалургів, але потім раптово почав рух і виїхав на проїжджу частину вул. Електрометалургів, в результаті чого допустив зіткнення з мотоциклом. В результаті пригоди водій мотоцикла відлетів у напрямку зустрічної полоси вул. Електрометалургів. Через деякий час, чоловік який був з обвинуваченою, перемістив автомобіль «ВАЗ 2101» з місця пригоди на іншу сторону проїзної частини дороги. Також той же чоловік зібрав пошкоджені частини автомобіля. Після цього він залишив місце ДТП, оскільки мав відвести людей до залізничного вокзалу.
В ході судового розгляду, свідок ОСОБА_13 пояснив, що у 2014 році, він разом з друзями стояв біля входу у кафе, що знаходиться по вул. Електрометалургів, навпроти вул. Будьонівської. В цей час вони звернули увагу на мотоцикл, який рухався по вул. Електрометалургів у напрямку Нікопольського автовокзалу зі швидкістю 60-70 км/год. Потім вони почули різкий удар і побачили, що мотоцикл зіткнувся зі стоячим на перехресті, не виїжджаючим за межі вул. Будьоннівської, автомобілем «ВАЗ 2101» білого кольору. З автомобіля вийшла жінка, яка почала кричати, проте він не пам'ятає що саме. Потім вона сіла до автомобілю і перегнала його на узбіччя.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показав, що в серпні минулого року він був пасажиром в таксі, яке рухалось по вул.. Будьонівській. На перехресті з вул. Електрометалургів стояв автомобіль «ВАЗ». Водій таксі зупинився за вказаним автомобілем. Коли по вул.. Електрометалургів проїжджав мотоцикл, автомобіль «ВАЗ», яким керувала жінка, рушив з місця. Водій таксі тоді сказав: «що вона робить». Відбувся удар на проїзній частині дороги і хлопець з мотоцикла упав. Він деякий час був присутнім на місці пригоди. Автомобіль обвинуваченої знаходився на проїзній частині, але потім вона його звідти прибрала на узбіччя.
Допитаний в судовому засіданні слідчий ОСОБА_15 суду пояснив, що ним проводилось досудове слідство по даному кримінальному провадженню, але не спочатку розслідування. Щодо обставин слідчого експерименту, а саме коли він проводився, та при яки умовах, пояснити не зміг. Також пояснив, що слідчий експеримент приводився з потерпілим. При цьому було розміщено на проїзній частині двоколісний транспортний засіб та автомобіль «ВАЗ», місце знаходження яких визначалось зі слів потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 підтвердив свій висновок та пояснив, що у наданих йому для проведення автотехнічної експертизи матеріалах кримінального провадження були відсутні відомості про те, що проїзна частина вул. Електрометалургів є головною дорогою, а тому ним розглядались питання відповідності дій кожного із учасників ДТП відповідності вимогам Правил дорожнього руху. При цьому він і дійшов висновку, що оскільки за напрямком руху мотоцикліста ОСОБА_6 були відсутні дорожні знаки пріоритету, останній повинен був діяти відповідно до п. 16.12. ПДР України
Згідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події та схеми до нього (а.п.14-25), слідчим СВ Нікопольського МВ 23 серпня 2014 року в період часу з 16.35 години до 17.15 години оглянуто та зафіксовано місце дорожньо-транспортної події на перехресті вул.. Електрометалургів та Будьонівської в м. Нікополі за участю транспортних засобів під керуванням обвинуваченої та потерпілого.
Згідно до протоколу проведення слідчого експерименту, схеми та фото таблиці до нього за участю потерпілого ОСОБА_6 (а.п.44-48), в присутності понятих, було проведено зазначену слідчу дію з метою перевірки та уточнення відомостей повідомлених останнім. В ході слідчого експерименту потерпілий вказав яким чином він рухався на мотоциклі та де відбулося зіткнення транспортних засобів.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 740 від 23.12.201 року (а.п.50-52), судово-медичним експертом встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень які були спричинені потерпілому ОСОБА_6 , а саме тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому нижньої третини правої стегнової кістки, забито-рваної рани правого стегна у нижній третині, травматичного пошкодження правої стегнової артерії та вени, закритого перелому лонної кістки справа, травматичного шоку III ступеня - які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесні ушкоджень), та які могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди..
Згідно до висновку автотехнічної експертизи №70/27-961 від 24 грудня 2014 року (а.п.57-58) в дорожній обстановці яка склалася, обвинувачена повинна була діяти відповідно до п.16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України. При виконанні п.16.11 і дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, ОСОБА_3 мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події.
Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена та її дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Суд прийшов до такого висновку з огляду на наступне.
Під час судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що місцем скоєння дорожньо-транспортної події є нерегульоване Т-образне перехрестя нерівнозначних доріг, а саме вул. Електрометалургів та вул. Будьонівської м. Нікополя. Перед проїзною частиною вул. Електрометалургів з боку вул. Будьонівська встановлено дорожній знак 2.1. «Дати дорогу», який зобов'язує водіїв, які керують транспортними засобами по вул. Будьонівська пропустити транспортні засоби, які рухаються по вул. Електрометалургів.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 суду показала, що вину визнає частково. Вона не пам'ятає де саме перед пригодою вона зупинила автомобіль яким керувала та вважає, що в діях потерпілого теж є порушення правил дорожнього руху, оскільки він перевищив допустиму швидкість на тій ділянці де відбулося ДТП.
Суд вважає доведеним той факт, що дорожньо-транспортна пригода настала оскільки обвинувачена ОСОБА_3 не пропустила мотоцикл під керуванням потерпілого, який рухався по головній дорозі та виїхала автомобілем на проїзну частину зазначеної дороги.
Даний факт в судовому засіданні підтвердили як потерпілий ОСОБА_6 , так і свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , які були очевидцями пригоди.
Що стосується показів свідка ОСОБА_13 , то вони не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки протирічать встановленим фактам.
Також у судовому засіданні було встановлено, що по вул. Електрометалургів за напрямком руху від вул. Жуковського у бік вул. Г.Чорнобиля дорожні знаки пріоритету, які б встановлювали черговість проїзду перехрестя вул. Електрометалургів - вул. Будьонівська, відсутні. У зв'язку з цим експерт ОСОБА_16 прийшов до висновку, що і в діях потерпілого ОСОБА_6 вбачається порушення правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку скоєння даної пригоди.
Але, з огляду на те, що саме ОСОБА_3 порушила вимоги дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України, судом не приймається до уваги висновок експерта в цій частині.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, її позитивну характеристику, той факт, що вона вперше притягується до відповідальності, частково відшкодувала матеріальні збитки спричинені потерпілому, що суд відносить до пом'якшуючих покарання обставин. Обтяжуючих покарання обставин для обвинуваченої суд не вбачає.
З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
При цьому суд враховує обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, повідомлення начальника сектору з БДР Нікопольського відділу поліції ГУНП, що обвинувачена раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувалась, також є водієм зі стажем. Відповідно до характеристики ОСОБА_3 надавала допомогу учасникам АТО, а саме збирала речі, продукти харчування, а позбавлення її права керування транспортним засобом, на думку суду негативно вплине на її активну життєву позицію.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до уточненої позовної заяви, потерпілий ОСОБА_6 пред'явив позов до обвинуваченої та ПАТ «Українська пожежно-стрпахова компанія», та просив суд стягнути матеріальну шкоду у розмірі 78873 гривні 19 копійок та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень з ПрАТ «УПСК», та 2500 гривень за надання юридичної допомоги та 15000 гривень моральної шкоди з обвинуваченої. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У відповідності до страхового полісу № АС/7200264 від 25.02.2014 року власником автомобіля марки ВАЗ 2101 державний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 цивільна відповідальність була застрахована ПАТ “Українська пожежно-страхова компанія”, та у відповідності до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і ст. 62 КПК України страховик разом з обвинуваченою є цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, оскільки несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. В судове засіданні представник страхової компанії не з'явився, але надав заперечення, відповідно до яких страхова компанія позов потерпілого не визнає. Суд вважає доведеною, підтвердженою чеками, а тому такою, що підлягає стягненню зі страховика сумму матеріальної шкоди - 24583 гривні 94 копійки, а саме витрати потерпілого пов'язанні з придбанням медикаментів на лікування. Що стосується позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 в частині витрат на таксі в сумі 1011 гривень, то зазначені вимоги не базуються на законі , а тому не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню і вимоги потерпілого в частині стягнення зі страховика 54249 гривень 25 копійок внаслідок втрати непрацездатності за 11 місяців з вересня 2014 року по липень 2015 року, оскільки згідно довідки ПАТ «НЗФ» від 12 березня 2016 року №571, ОСОБА_6 було нараховано на підставі лікарняних листів з 24 серпня 2014 р. у 2014 році - 12861 гривня 91 копійка, а у 2015 році 14350 гривень 36 копійок. Зазначені суми потерпілим були отримані. Відповідно до довідки від 20 січня 2016 року №125, ОСОБА_6 перебував в умовах легкої праці лише з 28 серпня 2015 року по 10 вересня 2015 року, але за вказаний час він не просив суд стягнути певну суму. Інших доказів в цій частині позову потерпілим не надано суду. Не підлягають задоволенню і вимоги потерпілого в частині стягнення з потерпілої 2500 гривень, тобто суми, витраченої ним на правову допомогу, оскільки відповідно до ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та юридична особа. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого. Відповідно до ст.26-1 зазначеного Закону відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути зі страхової компанії на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 5% від суми 24583 гривні 94 копійок, що становить 1230 гривень. В судовому засіданні встановлено, що потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого він став інвалідом 3-ї групи. Отже йому спричинено не тільки матерільна шкода, а й моральні страждання. Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). На думку суду зазначена моральна шкода, яка підлягає стягненню зі страховика є недостатньою, а тому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) необхідно стягнути з обвинуваченої. Однак, суд вважає, що зазначена потерпілим сума моральної шкоди є завищеною, а з урахуванням ступеня розумності та справедливості, з ОСОБА_3 на корить потерпілого необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, 1166, 1167, 1194 ЦК України, ст. 9, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
Визнати ОСОБА_3 винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити їй покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням терміном на два роки, якщо вона не вчинить нового злочину, та не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався. Речові докази у кримінальному провадженні транспортні засоби - залишити в користуванні власників. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 393 гривні 12 копійок, одержувач платежу УДКСУ у Нікопольському районі Дніпропетровської області, номер рахунку 31112115700174, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38055606, банк ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу за експертизи №70/27-961 від 24.12.2014р. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 24583 гривні 94 копійки матеріальної шкоди та 1230 гривень моральної шкоди, а всього 25813 гривень 94 копійки. В іншій частині позову ОСОБА_6 відмовити. На вирок може бути подана апеляція протягом 30 діб з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд.
Головуючий суддя: