ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.05.2016Справа №910/3972/16
За позовом№1 Міністерства оборони України №2 Київського квартирно-експлуатаційного управління
доМіністерства економічного розвитку і торгівлі України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_1
прозобов'язання повернути житлове приміщення
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін:
від позивачівТолмачова Т.І. - представник
від відповідачаГаврюшенко В.В. - представник
від третьої особине з'явився
Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та просять суд зобов'язати відповідача повернути рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кіматну квартиру, загальною площею 73,10 кв.м, жилою площею 31,50 кв.м.
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивачів, виконанням відповідачем умов договору №303/25/6-982 від 22.06.2012 щодо повернення Міністерству оборони України (в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління) протягом трьох років з моменту підписання договору рівнозначного за площею, технічним станом та санітарними умовами житлового приміщення (квартири) в новозбудованому будинку в м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/3972/16 та розгляд справи призначено на 06.04.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, а у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 20.04.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 за клопотанням представників сторін судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/3972/16 на 15 днів.
В судовому засіданні 20.04.2016 оголошено перерву до 12.05.2016.
Представник позивачів в судове засідання, призначене на 12.05.2016, з'явився та позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 12.05.2016 з'явився. Відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що метою вищевказаного договору є виконання позивачем 1 своїх зобов'язань щодо забезпечення військовослужбовця житлом, і, оскільки квартира за договором №303/25/6-982 від 22.06.2012, яка була передана від Міністерства оборони України відповідачу, з подальшим її розподілом ОСОБА_1, була приватизована останнім 19.12.2012, то згідно умов п. 5.1 цього ж договору, договір є таким, що закінчив свою дію 19.12.2012, а зобов'язання сторін є такими, що виконані належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання 12.05.2016 не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином.
20.04.2016 третьою особою подано до канцелярії Господарського суду міста Києва письмові пояснення по суті спору, в яких вона повідомила суд про те, що Міністерство оборони України після видачі ОСОБА_1 ордеру на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та подальшою її приватизацією, зняло ОСОБА_1 з черги на отримання житла, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Міністерства оборони України, що на думку третьої особи є свідченням того, що Міністерство оборони України виконало свої зобов'язання встановлені ч. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме: забезпечило третю особу - військовослужбовця, полковника у запасі, учасника бойових дій, ветерана військової служби - ОСОБА_1 жилим приміщенням (квартирою).
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
10.10.2011 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Міністра оборони України із листом за вих.№2708-25/156 від 10.10.2011 з проханням про надання заступнику директора департаменту економіки оборони та безпеки ОСОБА_1 жилого приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, як такому, що перебуває на квартирному обліку у Київському гарнізоні, має пільги як звільнений ветеран військової служби та з 2005 року має право на позачергове отримання квартири з житлового фонду Міністерства оборони України.
Листом за вих.№2713-25/313 від 13.12.2011 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Міністра оборони України з проханням про передачу Міністерству економічного розвитку і торгівлі України однієї двокімнатної квартири для забезпечення житлом ОСОБА_1, а аналогічна квартира, що буде виділена полковнику запасу ОСОБА_1 при надходженні його черги на отримання житла у гарнізоні міста Києва буде повернута Міністерству оборони України.
Листом за вих.№2713-25/256 від 23.02.2012 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Міністра оборони України із проханням про передачу Міністерству економічного розвитку і торгівлі України однієї двокімнатної квартири для забезпечення житлом ОСОБА_1 на умовах повернення її після отримання ним постійного житла у гарнізоні міста Києва.
Листом за вих.№2706/з від 05.03.2012 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України звернулось до Міністра оборони України з пропозицією розглянути питання передачі квартири за адресою: АДРЕСА_5 за умови укладання договору між Міністерством оборони України (в особі балансоутримувача Київського квартирно-експлуатаційного управління) та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за умови повернення рівнозначної квартири протягом 3-х років.
Згідно розпорядження Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 06.04.2012 за вих.№303/4/15/522 було запропоновано начальнику Київського квартирно-експлуатаційного управління організувати виконання рішення Міністра оборони України від 31.03.2012 № 2706/з, відповідно до якого надано дозвіл на передачу Міністерству економічного розвитку і торгівлі України двокімнатної квартири по АДРЕСА_5 (будівельна адреса 109-6), яка станом на 06.04.2012 не розподілена серед безквартирних військовослужбовців з подальшим її розподілом ОСОБА_1, на умовах повернення вказаним міністерством рівнозначної квартири протягом 3-х років.
22.06.2012 Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління (сторона - 1, позивачі), з однієї сторони, та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в особі першого заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України (сторона - 2, відповідач), з другої сторони, було укладено договір №303/25/6-982 (договір) відповідно до умов якого сторона - 1 на підставі рішення Міністра оборони України від 31.03.2012 № 2706/з та розпорядження начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України від 06.04.2012 № 303/4/15/522 передає, а сторона - 2 приймає 1 (одну) квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, (далі - житлове приміщення), квартира 2-кімнатна, знаходиться на 13-му поверсі, загальна площа - 73,10 кв. метра, жила площа - 31,50 кв.метра, належить Міністерству оборони України на праві власності (свідоцтво на право власності від 01.12.2011, серія САЕ № 518258, видане на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 01.12.2011 № 1428-С/Ю) (п.1.1), житлове приміщення передається за актами приймання-передачі житлової площі для подальшого розподілу полковникові запасу ОСОБА_1, який перебуває в черзі на отримання житла в гарнізоні м. Києва з 05.10.1994 на загальних підставах та з 17.12.2005 у черзі на позачергове отримання житла зі складом сім'ї 3 особи (п.1.2), сторона - 1 зобов'язується (п.2.1): передати житлове приміщення в належному санітарно-технічному стані (п.2.1.1), підготувати проект акту приймання-передачі житлового приміщення (п.2.1.2), сторона - 2 зобов'язується (п.2.2): прийняти житлове приміщення за актами прийому-передачі у триденний термін від дня підписання цього договору (п.2.2.1), зареєструвати встановленим порядком в Головному управлінні житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації акт прийому-передачі житлового приміщення (п.2.2.2), розподілити житлове приміщення полковнику запасу ОСОБА_1 (п.2.2.3), повернути Міністерству оборони України (в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління) протягом трьох років з моменту підписання цього договору рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в м. Києві (п.2.2.4), з моменту підписання договору до розподілу житлового приміщення полковнику запасу ОСОБА_1 забезпечити відшкодування експлуатуючій організації витрат пов'язаних із утриманням житлового приміщення (плату за утримання будинку та прибудинковій території, плату за комунальні послуги та енергоносії) (п.2.2.5), цей договір набирає чинності з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань або приватизації житлового приміщення (п.5.1).
Згідно акту №303/25/6-981 (1/113) від 22.06.2012 стороною - 1 передано, а стороною - 2 прийнято 1 (одну) квартиру, загальною площею 73,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 кімнатна, знаходиться на 13-му поверсі, жила площа - 31,50 кв.м.
Відповідно до листа Міністерства оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційне управління за вих.№303/25-1887 від 09.07.2012 Начальнику Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було запропоновано скасувати реєстрацію права державної власності на квартиру АДРЕСА_5 за Міністерством оборони України, у зв'язку із передачею квартири із державного житлового фонду.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серії СЕЕ №751236 від 13.07.2012 скасовано державну реєстрацію права власності на кв.АДРЕСА_5
Як вбачається з витягу з протоколу №14 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.08.2012 на підставі контрольного списку працівників Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, які перебувають на обліку в райдержадміністраціях для поліпшення житлових умов, відповідно до абз.2 п.39 Правил та наданих документів, ухвалено виділити ОСОБА_1 на родину з 3 осіб двокімнатну квартиру загальною площею 73,10 кв.м, житловою площею 31,50 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 із зняттям з квартирного обліку всієї родини.
09.08.2012 Печерською районною в м. Києві ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення №011917.
19.12.2012 орган приватизації житла Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації посвідчив, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 дійсно належить на праві власності ОСОБА_1 та членам його родини в рівних долях та приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", відновна вартість на момент приватизації 13,16 грн.
Листом за вих.№220/6055 від 05.06.2015 позивач 1 звернувся до відповідача з листом про повернення рівнозначного житлового приміщення, термін якого спливає 22.06.2015.
Листом у відповідь відповідач повідомив позивача 1 про те, що дія договору №303/25/6-982 від 22.06.2012 припинена згідно п.5.1. договору внаслідок приватизації житлового приміщення.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Зі ст.626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України де зазначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачами умов договору №303/25/6-982 від 22.06.2012 щодо передачі відповідачеві квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (квартира 2 - кімнатна, знаходиться на 13-му поверсі, загальна площа 73,10 кв.м, жила площа - 31,50 кв.м).
За умовами договору відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути Міністерству оборони України (в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління) протягом трьох років з моменту підписання договору рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в м. Києві, тобто у строк до 22.06.2015.
За змістом п.5.1 договору, укладений між сторонами договір набирає чинності з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань або приватизації житлового приміщення, яка відбулась 19.12.2012.
Статтею 631 Цивільного кодексу України, визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язань, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 3- 192гс15 від 24.06.2015.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позиція відповідача, щодо невиконання свого обов'язку, який визначений у п.2.2.4 укладеного між сторонами договору з огляду на закінчення строку дії договору, у зв'язку з приватизацією житла не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.
Відповідач хибно ототожнює поняття строку дії договору та поняття припинення зобов'язальних правовідносин, що припиняються зокрема виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд зазначає про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними поняттями, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язань сторін за договором.
Також суд відхиляє посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень житлового законодавства щодо порядку ведення квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, та забезпечення житлом звільнених військовослужбовців. Спір між сторонами виник на підставі господарського договору, предметом якого була передача квартири позивачами відповідачу на умовах повернення відповідачем в майбутньому рівнозначного житлового приміщення, відтак, визначальним є встановлення обставин щодо належного виконання сторонами зобов'язань, що випливають з такого договору.
Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 2.2.4 договору строк виконання відповідачем зобов'язання по поверненню Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління протягом трьох років з моменту підписання договору рівнозначного за площею, технічним станом та санітарними умовами житлового приміщення (квартири) в новозбудованому будинку в м. Києві на момент розгляду справи настав.
Однак обумовлені договором зобов'язання відповідач не виконав, рівнозначне житлове приміщення позивачам не повернув.
За таких обставин, суд визнає вимоги позивачів до відповідача про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повернути Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління рівнозначного за площею, технічним станом та санітарними умовами житлового приміщення (квартири) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 73,10 м2, жилою площею - 31,50 м2 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв'язку із задоволенням позову, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний номер 37508596) повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний номер 00034022) в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м.Київ, вул. І.Мазепи, будинок 38, ідентифікаційний номер 22991617) рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 73,10 м2, жилою площею - 31,50 м2.
3. Стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний номер 37508596) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний номер 00034022) 9649 (дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.05.2016
Суддя Ю.М. Смирнова