справа № 243/3605/16-ц
провадження № 2-о/243/322/2016
17 травня 2016 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О.В.,
при секретареві Хміль О.М.,
за участю:
заявниці ОСОБА_1,
представника заявника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті, -
29 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про встановлення факту смерті. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в Україні, у м. Донецьку помер її чоловік - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час, їй відомо, що органи ДРАЦС на території, яка непідконтрольна державній владі України діють незаконно і всі документи видані ними є недійсними. При зверненні до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, із заявою про реєстрацію смерті ОСОБА_3 та отримання свідоцтва про його смерть відповідного державного зразка, заявниці було відмовлено, оскільки надані нею медичні документи не відповідають вимогам діючого в Україні законодавства. Можливості надати лікарське свідоцтво про смерть чоловіка відповідного державного зразка, вона не може, оскільки лікарських установ, підконтрольних уряду України у місті Донецьку немає. У зв'язку із викладеним, через відсутність можливості зареєструвати смерть чоловіка у встановленому законом порядку та отримати свідоцтво про його смерть відповідного державного зразка аніж як через звернення до суду, заявник змушена була звернутися із даною заявою, та просити суд встановити факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Горлівки Донецької області, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Ленінському районі м Донецька, причина смерті - спадкова недостатність фактору VIII.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 28 квітня 2016 року (а.с. 14), у судовому засіданні підтримали заявлені ОСОБА_1 вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві. ОСОБА_1, будучи допитаною у судовому засіданні як свідок у порядку ст. 184 ЦПК України, про обставини, які їй відомі особисто, під присягою пояснила, що її чоловік - ОСОБА_3 за життя, з дитинства хворів на гемофілію. На початку літа 2015 року йому стало значно гірше, у зв'язку із чим він потрапив у лікарню. Через відсутність спеціалістів у м. Горлівка йому не була надана належна медична допомога. Отже, він був направлений у лікарню до м. Донецька, однак, йому також не змогли надати належну медичну допомогу, і ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Зазначила, що вона влаштувала поховання чоловіка, і 23 липня 2015 року чоловік був похований на кладовищі №3 у м. Горлівка Донецької області, поряд із його родичами.
Представник заінтересованої особи ВДРАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, до судового засідання не з'явився, натомість суду надано клопотання з проханням розгляд справи проводити у відсутності представника відділу, рішення ухвалити згідно із вимогами чинного законодавства.
Представник заінтересованої особи ВДРАЦС по м. Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, до судового засідання не з'явився, відомостей про причини неявки суду не надав.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні ствердив, що ОСОБА_3 знає з дитинства. Може ствердити, що він хворів з дитинства. Останні п'ять років вони із ОСОБА_3 тісно приятелювали. На початку червня 2015 року ОСОБА_1 повідомила, що її чоловіку стало погано, та він допоміг їй транспортувати його у лікарню м. Донецька. Ствердив, що після смерті, ОСОБА_3 він приймав участь в організації його поховання. Може достовірно ствердити, що ОСОБА_3 був похований на кладовищі №3 м. Горлівка.
Суд, заслухавши пояснення представника заявниці, показання заявниці як свідка, показання свідка ОСОБА_4, дослідивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Відповідно вимог ч. 3 ст. 235 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено у судовому засіданні та видно із матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладенню шлюбу Серія: НОМЕР_1 (а.с. 9).
15 січня 2016 року, представник заявника ОСОБА_2 звернувся до Відділу ДРАЦС по м. Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області із заявою про державну реєстрацію смерті ОСОБА_3, однак, у реєстрації йому було відмовлено (а.с. 12). Як видно із заяви ОСОБА_2, з метою реєстрації смерті ОСОБА_3, до ВДРАЦС по м. Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області. ним було надано оригінал лікарського свідоцтва про смерть із довідкою про смерть останнього.
Так, як видно зі змісту роз'яснення ВДРАЦС по м. Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області № 108/3.2-06-131 від 15 січня 2016 року, ВДРАЦС було розглянуто документи, подані для державної реєстрації смерті ОСОБА_3, однак у зв'язку із тим, що для підтвердження факту смерті чоловіка був пред'явлений документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», затвердженим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024, у реєстрації його смерті було відмовлено (а.с. 11,11 з.б.).
Згідно із представленою суду копією лікарського свідоцтва про смерть № 62 від ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Смерть настала у стаціонарі Інституту невідкладної і відновної хірургії (а.с. 10).
Відповідно копії довідки про причину смерті до форми №106/о № 62, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Причиною смерті стала - спадкова недостатність фактору VIII (а.с. 10).
За даними відповіді ВДРАЦС Слов'янського МУЮ № 1542/03.2-38 від 05 травня 2016 року, в результаті розширеного пошуку за відомостями, внесеними до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості щодо актового запису про смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні.
Як видно із договору-замовлення №225 на організацію та проведення поховання, предметом його укладення є організація та проведення поховання померлого ОСОБА_3 на кладовищі Центр №3, 23 липня 2015 року о 13 год. 00 хв.
Із фотознімків, представлених суду, видно, що на них зображена могила із табличкою з написом «ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2».
Відповідно ч. 2 ст. 259 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в державних органах, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а лише є підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно п. 8 ч.1ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» від 04 лютого 2016 року № 990-VIII встановлені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, які відображені в ст. 257-1 , п.8 ч.1 367 ЦПК України.
Відповідно ст.257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»№1207-VII від 15.04.2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16.09.2014 року та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 року.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно із Наказом міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Донецької області, зокрема м. Донецька, тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться, зокрема, на території м. Донецька.
Відповідно п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно роз'яснень п. 13 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п.7 ст.273 ЦПК) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа, встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, з із змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є, зокрема:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
З урахуванням положень ст. 57 ЦПК України, за якими, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, та зокрема можуть бути встановлені на підставі письмових доказів.
Суд зазначає, що згідно із статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні копію лікарського свідоцтва про смерть, копію довідки про причину смерті ОСОБА_3, які хоч і не є офіційними документами, що створюють самі по собі правові наслідки, однак, на думку суду, можуть слугувати джерелом тих фактичних даних, що у сукупності із показаннями заявниці, допитаної як свідка, та свідка ОСОБА_4, договором -замовленням про організацію та проведення поховання, фотознімками із зображенням могили ОСОБА_3, дають можливість суду дійти висновку, що смерть ОСОБА_3, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаних у заяві обставин.
Приймаючи до уваги копію лікарського свідоцтва про смерть, копію довідки про причину смерті, ОСОБА_3, суд зважає, що із заяви представника заявниці до ВДРАЦС по м. Артемівську Артемівського МУЮ з метою отримання свідоцтва про смерть видно, що представником до ВДРАЦС по м. Артемівську були надані оригінал лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3, та оригінал довідки про причину його смерті. При цьому, суд також виходить з того, що незважаючи на ситуацію, яка склалася у країні, медичні заклади у зв'язку із специфікою роботи, повинні надавати медичну допомогу будь-яким особам, і у будь-якій ситуації, отже, у тому становищі, у якому опинилася заявниця, вона була позбавлена можливості отримати офіційні документи щодо смерті свого чоловіка, а тому звертаючись до суду, надала всі можливі докази, які могла надати у цій ситуації.
Крім того, застосовуючи Рішення Європейського Суду, як джерело «живого» права, суд також зазначає, що в ситуаціях, подібним тим, що приводяться у вказаній справі, обов'язок ігнорувати, не приймати до уваги дії існуючих de facto інститутів далекий від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території життя продовжується. І це життя потрібно зробити більш стерпним і терпимим, воно повинно бути захищено від влади de facto, включаючи і їх суди, і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданих властей, що мають відношення до сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами в тому числі і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавляти проживаючих на цій території людей всіх їх прав кожного разу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
Така позиція висловлена у Рішенні Європейського Суду по справі «Кипр проти Турції» від 10 травня 2001 року (, де також у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): "Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території».
Суд також зазначає, що копія лікарського свідоцтва про смерть, копія довідки про причину смерті ОСОБА_3, показання свідка ОСОБА_4 та заявниці допитаної у судовому засіданні під присягою як свідка, а також договір-замовлення на організацію та проведення поховання і фотознімки із зображенням могили ОСОБА_3 є узгодженими між собою, не містять внутрішніх протиріч, і у своїй сукупності є достатніми, для того щоб дійти висновку, про те, що ОСОБА_3 помер саме ІНФОРМАЦІЯ_2 у Ленінському районі міста Донецька.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 60 ЦПК України докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження у ході судового слідства.
За наведених обставин, враховуючі досліджені судом докази, а також те, що визнання вказаного факту породжує юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 11, 60, 212- 215, 256 ч. 1 п. 8, 257, 259 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Горлівки Донецької області, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Ленінському районі м Донецька, причина смерті - спадкова недостатність фактору VIII.
Рішення відповідно ч.4 п.8 ст.257-1, ч.1 ст. 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич