Справа № 750/12552/15-ц Провадження № 22-ц/795/727/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Рахманкулова І. П. Доповідач - Скрипка А. А.
11 травня 2016 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.
при секретарі:Бивалькевич Т.В., Покладі Д.В.
за участю:ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на дитину,
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.03.2016року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на дитину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого нею позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що висновки рішення суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам. ОСОБА_6 вказує, що відмовляючи в задоволенні вимог заявленого нею позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення статті 185 Сімейного кодексу України не застосовуються до відносин між батьками і повнолітніми дітьми. Разом з тим, як зазначає ОСОБА_6, суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не прийняв до уваги тих обставин, що оплата коштів за другий рік навчання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, оплата за вивчення другої іноземної мови сином сторін по справі, а також оплата за проживання його в гуртожитку були здійснені в період з жовтня 2014року по грудень 2015року, тобто, до досягнення дитиною повноліття. За даних обставин ОСОБА_6 вважає, що відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах, що викликані навчанням їх сина. ОСОБА_6 зазначає, що оскільки фактично понесені нею додаткові витрати за другий рік навчання сина становлять 37 980грн., то стягненню з відповідача на її користь підлягає 1/2 частина від вказаної суми в рахунок відшкодування понесених нею додаткових витрат на навчання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 18 990грн.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін.
Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оплату за другий курс навчання сина сторін ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та вивчення ним іноземної мови було здійснено до досягнення ОСОБА_9 повноліття, проте вказана плата стосувалася надання освітніх послуг у навчальний період після досягнення ОСОБА_9 повноліття, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на навчання сина у період, коли він вже був повнолітнім. Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що понесені витрати на оплату проживання сина сторін у гуртожитку до досягнення ним повноліття не викликані особливими обставинами, тому суд не знаходить підстав для їх стягнення, як додаткових витрат, оскільки стаття 185 Сімейного кодексу України передбачає участь матері, батька у додаткових витратах на дитину лише в окремих випадках в силу особливих обставин, коли потрібно крім звичайних витрат, нести додаткові витрати на дитину. На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що від шлюбу сторони мають сина- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Як вбачається з рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.01.2014року (а.с.4), шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.11.2015року стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця, на період його навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка до 30.06.2018року, але не більше, як до досягнення ним 23 років, починаючи з 16.10.2015 року (а.с.38-39).
ОСОБА_9 є студентом 2 курсу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, термін навчання - до 30.06. 2018 року, що підтверджується довідкою Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка №6069 від 22.09.2015року (а.с.8).
Відповідно до договору №867 від 18.08.2014року про надання освітньої послуги (навчання) Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, загальна вартість навчання ОСОБА_9 становить 120 000 грн., а щорічна - 30 000 грн. (а.с.6-7).
За другий курс навчання сина ОСОБА_9 в інституті позивач сплатила 30 000 грн., що підтверджується квитанцією №967562 від 25.08.2015року(а.с. 9).
Згідно договору №10068 про надання освітньої послуги (вивчення другої іноземної мови) від 04.09.2015року, укладеного між Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ОСОБА_9, витрати за вивчення англійської мови за період навчання протягом трьох років складають 10 500 грн., а щорічні - 3 500 грн. (а.с.10-11).
Як вбачається з квитанції №52 від 04.09.2015року (а.с.12), оплату за рік вивчення другої іноземної мови здійснив ОСОБА_9 в розмірі 3500 грн.(а.с.12).
Згідно довідки від 23.11.2015року (а.с.13), ОСОБА_9 дійсно проживає та зареєстрований у гуртожитку №20 по вул.Мельникова,36 Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 25.09.2014року по 30.06.2018 року.
Як вбачається з представлених позивачем дублікатів чеків (а.с.41-48), за проживання в гуртожитку у період з жовтня 2014року по січень 2016 року, ОСОБА_9 сплачував по 280 грн. за місяць.
Виходячи з правового аналізу статті 6 Сімейного кодексу України, яка регламентує правовий статус дитини, статті 185 Сімейного кодексу України, яка визначає участь батьків у додаткових витратах на дитину, а також приймаючи до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом України в постанові від 24.12.2014року у справі №6-186 цс 14, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог заявленого позову.
Необхідно зазначити, що правила статті 185 Сімейного кодексу України поширюються на правовідносини щодо обов'язку участі батьків у додаткових витратах на неповнолітню дитину. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 Сімейного кодексу України). Норми глави 16 Сімейного кодексу України не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
По справі встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.11.2015року стягнуто з ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця, на період його навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка до 30.06.2018року, але не більше, як до досягнення ним 23 років, починаючи з 16.10.2015 року (а.с.38-39).
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що оскільки син сторін - ОСОБА_9 досяг повноліття 24.09.2015року, то правовідносини сторін, передбачені статтею 185 Сімейного кодексу України щодо стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину, після досягнення сином сторін повноліття застосовуватись не можуть. Стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину приписами глави 16 Сімейного кодексу України не передбачено.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що хоча оплату за другий курс навчання сина сторін ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та вивчення ним іноземної мови було здійснено до досягнення ОСОБА_9 повноліття, проте вказана плата стосувалася надання освітніх послуг у навчальний період після досягнення ОСОБА_9 повноліття, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на навчання сина у період, коли він вже був повнолітнім. Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обгрунтовано вказав, що понесені витрати на оплату проживання сина сторін у гуртожитку до досягнення ним повноліття не викликані особливими обставинами, тому за даних обставин відсутні підстави для їх стягнення, як додаткових витрат, оскільки стаття 185 Сімейного кодексу України передбачає участь матері, батька у додаткових витратах на дитину лише в окремих випадках в силу особливих обставин, коли потрібно крім звичайних витрат, нести додаткові витрати на дитину. На підставі наведеного суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що всі додаткові витрати, про які йдеться мова в позовній заяві, були здійснені до досягнення сином сторін повноліття, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскільки син сторін - ОСОБА_9 досяг повноліття 24.09.2015року, у зв'язку з чим правовідносини сторін, передбачені статтею 185 Сімейного кодексу України щодо стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину, після досягнення сином сторін повноліття застосовуватись не можуть. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 Сімейного кодексу України). При цьому необхідно зазначити, що норми глави 16 Сімейного кодексу України не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: