10 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Романюка Я.М., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Аркада» про зобов'язання надати кредит в національній валюті,
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 29 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня
2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовив.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 3 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року залишила без змін.
16 квітня 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2015 року з підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 203, частини другої статті 642, частини третьої статті 1058 та частини другої статті 1068 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Обґрунтовуючи свої доводи заявник послався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
4 грудня 2013 року, а також постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року та 27 січня 2016 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив з того, що строк дії договору (строк розміщення вкладу) закінчився; положення договору не наділяють вкладника правом отримати кредитні кошти, та не зобов'язують банк надати ці кошти після настання кінцевої дати розміщення вкладу; позивачем допущено порушення умов договору, а також відхилено пропозиції банку оформити іпотечний кредит в загальному порядку відповідно до положення ПАТ АКБ «Аркада».
Наданою для порівняння ухвалою від 4 грудня 2013 року, постановленою у справі щодо порушення банком прав боржника одностороннім підвищенням тарифної ставки, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі рішення та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порівняння зазначеного судового рішення, наданого заявником на підтвердження вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосували норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.
Надана для порівняння постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року прийнята у справі за позовом фізичної особи про повернення банківського вкладу та за позовом банку про визнання договору банківського вкладу нікчемним. У цій постанові міститься висновок про те, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі; договір банківського вкладу (депозиту) може бути визнано недійсним у зв'язку з порушенням інших умов дійсності правочинів, передбачених, зокрема, у частинах 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Висновок суду касаційної інстанції в ухвалі, яку просить переглянути заявник, не суперечить правовим висновкам викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду України, оскільки в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2015 року та у справі, за результатами перегляду якої Верховним Судом України прийнято надану для порівняння постанову, наявні різні предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини.
У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року відсутній правовий висновок щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Аркада» про зобов'язання надати кредит в національній валюті за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Я.М. Романюк
А.Г. Ярема