Кіровоградської області
26 квітня 2016 рокуСправа № 912/879/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/879/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив"
про стягнення 3109100,02 грн
за участі представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 30.03.2015 б/н;
від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 21.12.2015 б/н;
від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 21.01.2016 б/н;
від відповідача - ОСОБА_4, довіреність від 01.10.2015 № 32Д-10.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" заборгованості в сумі 3109100,02 грн, з яких 2226819,22 грн основного боргу, 790520,60 грн втрат від інфляції, 91760,20 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 06.10.2014 № С14-00513 в частині своєчасної оплати отриманого товару.
Ухвалою від 09.03.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 20.04.2016 об 11:00.
Позивачем у позовній заяві зазначено відповідачем ОСОБА_5 акціонерне товариство "Креатив", ідентифікаційний код 31146251, місцезнаходженням якого є: 25014, Кіровоградська область, м. Кіровоград, пр-т Промисловий, 19.
Водночас, як убачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.04.2016, місцезнаходження юридичної особи Приватного акціонерного товариства "Креатив", ідентифікаційний код 31146251: 01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 75.
Судом враховуються правила частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
За таких обставин справа розглядається Господарським судом Кіровоградської області.
06.04.2016 на адресу Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" від 29.03.2016 № 31 про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2752287,60 грн заборгованості, з яких 2614362,97 грн основного боргу, 73202,17 грн інфляційних втрат та 64722,46 грн 3% річних.
При цьому, суму основного боргу позивачем збільшено, разом з тим загальну суму заборгованості поданою заявою зменшено.
Право позивача на зменшення розміру позовних вимог передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, відтак подана позивачем заява приймається господарським судом та подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.
Заява про зміну предмету позову від 31.03.2016 № 33, отримана судом 06.04.2016, господарським судом не розглядається, оскільки присутні у судовому засіданні представники позивача пояснили суду, що така заява у дану справу подана помилково.
У судовому засіданні 20.04.2016 оголошено перерву до 17:00 26.04.2016.
У судових засіданнях 20.04.2016 та 26.04.2016 повноважні представники позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення підтримали повністю.
Відповідач в особі повноважного представника позовні вимоги заперечив повністю, подавши 20.04.2016 письмові пояснення у справі від 19.04.2016 б/н.
У даних поясненнях відповідач заперечує належність та допустимість як доказів видаткових накладних на отримання товару від позивача, а також довіреність на отримання товару, видану ПрАТ "Креатив" з тих підстав, що остання підписана не керівником підприємства.
Акт переоцінки насіння соняшнику від 25.05.2015 також, за твердженням відповідача, підписано неповноважною особою.
Клопотанням від 18.04.2016, поданим до суду 20.04.2016, відповідач просив суд витребувати від позивача копію довіреності на право підписання ОСОБА_6 від імені ПрАТ "Креатив" додаткових угод до договору поставки від 06.10.2014 № С14-00513.
Окрім того, клопотанням від 25.04.2016, поданим до суду 26.04.2016, відповідач просить суд розгляд справи № 912/879/16 проводити колегією в складі трьох суддів господарського суду Кіровоградської області, мотивуючи тим, що кількість правовідносин та сума заявлених позовних вимог значно ускладнює розгляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на достатність в матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні господарський суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд такі обставини справи.
Між ОСОБА_5 акціонерним товариством "Креатив" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (Продавець) укладено договір поставки від 06.10.2014 № С14-00513 (надалі за текстом - Договір).
За умовами даного Договору сторонами погоджено, що Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (надалі - ОСОБА_7) на умовах такого Договору.
У відповідності до пункту 4.1 Договору кількість ОСОБА_7, що поставляється за даним Договором - 400 тонн ± 10% (за вибором Покупця).
Пунктом 4.2 Договору сторонами визначено, що для оприбуткування Покупцем поставленого ОСОБА_7 Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого ОСОБА_7 по ціні 2500,00 грн, в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування ОСОБА_7 є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.п. 4.3-4.3.1 Договору.
Умовою вказаного пункту Договору передбачено, що ціна ОСОБА_7 з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1 Договору, встановлюється сторонами шляхом укладання Додаткової угоди (надалі - Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 01 лютого 2015 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 Договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії ОСОБА_7, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна ОСОБА_7 може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 Договору, так і бути меншою.
Вказаний пункт Договору сторонами Додатковою угодою від 30.04.2015 № 4 викладено в новій редакції: "Ціна ОСОБА_7, з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1 даного Договору, встановлюється Сторонами шляхом укладання Додаткової угоди (Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 31 травня 2015 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 Договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії ОСОБА_7, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна ОСОБА_7 може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 даного Договору, так і бути меншою."
Пунктом 4.5 Договору сторони визначили, що у випадку неотримання Покупцем до 01 лютого 2015 року (включно) Додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 01 лютого 2015 року. Складена та направлена таким чином Додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Пункт 4.5 Договору Додатковою угодою № 4 від 30.04.2015 викладено в новій редакції, згідно з якою сторонами погоджено, що у випадку неотримання Покупцем до 31 травня 2015 року (включно) Додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 травня 2015 року. Складена та направлена таким чином Додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між Сторонами.
У відповідності до пункту 4.7 Договору для розрахунків на підставі Додаткової угоди визначення ціни формується Акт визначення кінцевої ціни та вартості ОСОБА_7 з врахуванням вимог розділу 4 Договору.
Відповідно до пункту 4.8 Договору сума Договору визначається шляхом множення кількості поставленого ОСОБА_7 на остаточну ціну ОСОБА_7.
Згідно з пунктом 4.9 Договору попередня сума Договору (виходячи з первісної ціни) - 1000000,00 грн.
У пунктах 5.1-5.2 Договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату ОСОБА_7 на умовах передоплати у сумі, вказаній п. 4.9 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури.
Остаточний розрахунок (доплата Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється після фактичного отримання ОСОБА_7 згідно з умовами Договору та проведення досліджень поставленого ОСОБА_7 на відповідність його якості вимогам п. 2.1 Договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (п. 4.3) та Акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на ОСОБА_7 відповідно до п. 4.6 Договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, що свідчить про погодження сторонами усіх його умов.
Оригінал такого Договору позивачем надано для огляду суду супровідним листом від 04.04.2016 № 45.
Як убачається з матеріалів справи, Продавцем поставлено Покупцеві ОСОБА_7:
- згідно накладної від 08.10.2014 № 370 - 42,590 т;
- згідно накладної від 09.10.2014 № 372 - 71,650 т;
- згідно накладної від 10.10.2014 № 374 - 71,880 т;
- згідно накладної від 10.10.2014 № 375 - 39,500 т;
- згідно накладної від 11.10.2014 № 376 - 196,170 т.
Всього Продавцем поставлено Покупцеві 421,79 т ОСОБА_7 на виконання Договору.
ОСОБА_7 отримано повноважною особою Покупця ОСОБА_8 на підставі довіреності від 08.10.2014 № 5316, посилання на яку міститься в усіх накладних.
Матеріалами справи підтверджено проведення Покупцем оплати отриманого ОСОБА_7 за первісною ціною 2500,00 грн/т платіжними дорученнями від 08.10.2014 № 7440_А8033 на суму 1000000,00 грн та від 24.10.2014 № 8182_АО028 на суму 54475,00 грн.
26.01.2015 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № С14-00513 від 06.10.2014 (надалі за текстом - Додаткова угода № 1), згідно з п. 1 якої в період з 08.10.2014 по 11.10.2014 Продавцем на умовах FCA (правила Інкотермс 2010) на адресу Покупця поставлено 421,79 т фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року. Поставлений Продавцем ОСОБА_7 підлягає оцінці на підставі розділу 4 Договору.
У відповідності до п. 3 Додаткової угоди № 1 ціна партії ОСОБА_7, вказаної в п. 1 цієї Додаткової угоди, складає 7800,00 грн, з урахуванням ПДВ, за одну тонну. Ціна партії ОСОБА_7, враховуючи 16 відсотків річних та зміни курсу НБУ складає 7779,45 грн/т, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 4 Додаткової угоди сторони визначили, що ціна партії ОСОБА_7, вказана в п. 3 цієї Додаткової угоди, встановлена за ОСОБА_7 з якісними показниками, вказаними в п. 2.1 Договору (базисні норми). У разі передачі ОСОБА_7 з якісними показниками, що не відповідають якісним показникам, вказаним в п. 2.1 Договору як базисні норми (гірше цих показників), сторони проводять перерахунок кінцевої ціни на ОСОБА_7 з врахуванням фактичних якісних показів у порядку, передбаченому п. 4.6 Договору.
Умови Договору виконуються з урахуванням умов Додаткової угоди (п. 5 Додаткової угоди № 1), яка набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід'ємною частиною Договору (п. 7 Додаткової угоди № 1).
Позивачем на адресу ПрАТ "Креатив" було направлено претензії від 16.03.2015 та від 15.04.2015, за змістом яких ТОВ "Прогрес" просило провести остаточний розрахунок за отриманий ОСОБА_7, враховуючи погоджену сторонами у Додатковій угоді № 1 остаточну ціну поставленого насіння соняшнику 2014 року.
Окрім того, відповідно до вказаних претензій, позивач вказував, що на прохання дирекції ПАТ "Креатив" 01.03.2015 ТОВ "Прогрес" було підписано додаткову угоду до Договору про зміну п.п. 4.3, 4.5 Договору та 31.03.2015 позивачем було підписано додаткову угоду до Договору про визначення остаточної ціни поставленого ОСОБА_7 як середню ринкову ціну насіння соняшнику станом на 31 березня 2015 року.
Поряд з цим, вказані додаткові угоди ПрАТ "Креатив" не підписано.
Сторонами 25.05.2015 підписано Акт переоцінки насіння соняшнику, згідно якого вартість поставленого ОСОБА_7 після переоцінки складає 9447,00 грн/т, вартість усієї партії поставленого ОСОБА_7 - 3668837,97 грн, заборгованість з урахуванням здійсненої відповідачем проплати у сумі 1054475,00 грн - 2614362,97 грн.
Разом з цим, до матеріалів до справи позивачем не додано відповідної додаткової угоди, обов'язкове укладення якої передбачено п. 4.3 Договору, щодо узгодження сторонами остаточної ціни ОСОБА_7 у сумі 9447,00 грн/т.
У судовому засіданні 20.04.2016 представниками позивача повідомлено суд щодо того, що така Додаткова угода між сторонами не укладалась.
Несплата відповідачем вартості отриманого ОСОБА_7 у сумі 2614362,97 грн згідно Акта переоцінки від 25.05.2015 стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
При розгляді спору господарський суд виходить з наступного.
Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем ОСОБА_7 за договором поставки.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Поряд з цим, суд враховує, що пунктом 5.2 Договору сторонами узгоджено, що підставою для остаточного розрахунку Покупця за отриманий ОСОБА_7 є підписання сторонами Додаткової угоди та Акта визначення кінцевої ціни.
Судом при розгляді справи встановлено, що відповідна угода щодо погодження кінцевої ціни поставленого ОСОБА_7 у розмірі 9447,00 грн/т сторонами не укладалась.
При цьому, зі змісту розділів 4, 5 Договору убачається, що саме по собі підписання сторонами Акта визначення кінцевої ціни без узгодження такої ціни шляхом підписання відповідної Додаткової угоди не є підтвердженням погодження сторонами кінцевої ціни поставленого ОСОБА_7 у розумінні Договору.
Акт визначення кінцевої ціни формується для розрахунків на підставі відповідної Додаткової угоди.
За таких обставин, судом враховується узгодження сторонами кінцевої ціни ОСОБА_7 шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 26.01.2015, за змістом якої кінцевою ціною партії поставленого ОСОБА_7 є 7779,45 грн/т.
Інших правочинів щодо встановлення кінцевої ціни ОСОБА_7, який поставлено Покупцеві, або ж визнання такою, що втратила чинність Додаткову угоду № 1 між сторонами не укладалось. При цьому, протилежного сторонами суду не доведено.
Судом враховуються заперечення відповідача у справі щодо належності доказів, наданих позивачем, щодо поставки та отримання ОСОБА_7.
Так, ПрАТ "Креатив" у поясненнях від 19.04.2016 вказує, що позивачем не додано доказів поставки відповідачеві товару, оскільки копії видаткових накладних на поставку товару, додані до матеріалів справи, не містять відбитків печатки ПрАТ "Креатив", підписані невідомою особою та без зазначення документу, який би підтвердив повноваження підписання.
Вказане спростовується наявними матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи наявна копія довіреності ПрАТ "Креатив" від 08.10.2014 № 5316 (оригінал якої позивачем надано для огляду суду), скріплена печаткою ПрАТ "Креатив", на отримання представником Покупця ОСОБА_8 440 т насіння соняшнику від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на підставі договору від 06.10.2014 № С14-00513.
Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача, а отже довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення керівника підприємства про надання повноважень конкретній фізичній особі одержати для підприємства цінності, згідно визначених у ній переліку та кількості.
Частинами 2, 3 п. 10 відповідної Інструкції встановлено, що невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.
Із матеріалів справи убачається, що видана ПрАТ "Креатив" довіреність від 08.10.2014 № 5316 на отримання товару за договором від 06.10.2014 № С14-00513 є дійсною до 31.10.2014. Докази на підтвердження того, що зазначена довіреність не була використана чи анульована в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не подавались.
Окрім того, відповідачем схвалено укладений між сторонами Договір та підтверджено факт отримання ОСОБА_7 шляхом здійснення оплати первісної ціни отриманого ОСОБА_7 у кількості 421,79 грн на суму 1054475,00 грн, що підтверджено матеріалами справи.
Заперечення відповідача щодо підписання такої довіреності та додаткових угод до Договору поставки неповноважною особою також судом до уваги не приймаються, оскільки представником ОСОБА_6 підписано також і сам договір поставки від 06.10.2014 № С14-00513, який ПрАТ "Креатив" схвалено шляхом здійснення часткової оплати за таким договором.
За таких обставин, доводи відповідача щодо неотримання ОСОБА_7 від позивача свого підтвердження не знайшли.
Суд зауважує, що у випадку непогодження відповідачем із заявленою сумою боргу останній зобов'язаний в силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України надати власний контррозрахунок оспорюваної суми на підставі наявних у нього первинних документів про отримання та оплату товару, що відповідачем на вимогу суду зроблено не було.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку щодо зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача суму збільшення вартості поставленого ОСОБА_7 після переоцінки за ціною, узгодженою сторонами у Додатковій угоді № 1, а саме - 7779,45 грн/т.
При цьому, суд враховує, що кінцева ціна насіння соняшнику, вказана сторонами в Акті переоцінки насіння соняшнику від 25.05.2015 - 9447,00 грн, включає в себе кінцеву ціну ОСОБА_7, визначену сторонами у Додатковій угоді № 1. Угода ж щодо визначення кінцевої ціни ОСОБА_7 у сумі 9447,00 грн сторонами не укладалась.
Водночас, між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 від 30.04.2015 до Договору, згідно з п. 1 якої сторони домовились визначити кінцеву ціну ОСОБА_7 шляхом підписання Додаткової угоди не пізніше 31 травня 2015 року.
Окрім того, даною Додатковою угодою № 4 сторони узгодили, що у випадку неотримання Покупцем до 31 травня 2015 року (включно) Додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 травня 2015 року. Складена та направлена таким чином Додаткова угода визначення ціни є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Поряд з цим, сторонами не виконано вказану умову Додаткової угоди № 4, ні до 31 травня 2015 року, ні після цієї дати додаткову угоду визначення кінцевої ціни ОСОБА_7 не складено, водночас такою, що втратила чинність Додаткову угоду № 1 не визнано.
Відтак, при визначенні кінцевої ціни поставленого відповідачеві Товару господарський суд керується єдиною угодою, укладеною між сторонами щодо встановлення остаточної ціни ОСОБА_7 - Додатковою угодою № 1.
За розрахунком суду, з урахуванням здійснення відповідачем оплати первісної ціни отриманого ОСОБА_7 у сумі 1054475,00 грн, решта заборгованості за отриманий ОСОБА_7 складає: 7779,45 грн*421,79 т-1054475,00 грн=2226819,22 грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими, підставними та такими, що не спростовані відповідачем на суму 2226819,22 грн, які судом задовольняються.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 387543,75 грн суд відмовляє.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 64722,46 грн за період прострочення з 09.06.2015 по 28.03.2016 та 73202,17 грн інфляційних втрат за період з червня 2015 року по лютий 2016 року.
При розгляді даної позовної вимоги господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарський суд погоджується з обраним позивачем періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з такого.
Як убачається з умов укладеного між сторонами Договору, зокрема, п. 5.2, остаточний розрахунок (доплати Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (п. 4.3) та Акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на ОСОБА_7 відповідно до п. 4.6 Договору.
Матеріалами справи підтверджено, що Додаткову угоду № 1 сторонами підписано 26.01.2015, Акт переоцінки - 25.05.2015, при цьому, суд погоджується з доводами позивача, що строк оплати решти вартості отриманого ОСОБА_7 необхідно рахувати після закінчення 10-ти банківських днів з моменту підписання усіх визначених п. 5.2 документів у сукупності, а відтак, у даному випадку, після підписання Акта переоцінки, який складено пізніше.
З урахуванням суми основного боргу відповідача, встановленого судом, а також здійсненого господарським судом перерахунку інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 61615,21 грн; 3% річних у сумі 53626,69 грн.
В решті позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3% річних суд відмовляє.
Окремо суд звертає увагу позивача на помилковість його тверджень щодо необхідності нарахування 3% річних на суму простроченого боргу з урахуванням інфляційних втрат, оскільки інфляційні нарахування та 3% річних від простроченої суми боргу є окремими способами захисту майнового права та інтересу кредитора. При цьому сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а сплата 3% річних - отриманням кредитором компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача від 18.04.2016, поданого до суду 20.04.2016, про витребування від позивача копії довіреності на право підписання ОСОБА_6 від імені ПрАТ "Креатив" додаткових угод до договору поставки від 06.10.2014 № С14-00513, оскільки відповідачем не доведено суду обставин, за яких у нього відсутня можливість самостійно надати такі документи господарському суду, враховуючи, що довіреності видавались саме ОСОБА_5 акціонерним товариством "Креатив".
Не зазначено відповідачем суду і обставин, за яких така довіреність повинна бути у наявності саме у позивача.
Відтак, подане відповідачем клопотання господарським судом розцінюється лише як намір затягнути судовий процес та недобросовісне користування ПрАТ "Креатив" своїми процесуальними правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України.
При розгляді клопотання відповідача від 25.04.2016 про розгляд справи № 912/879/16 колегією у складі трьох суддів господарський суд враховує таке.
Як визначено ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Як убачається зі змісту вказаної процесуальної норми, остання не передбачає розгляд судової справи колегією суддів за клопотанням учасників судового процесу, як і не зобов'язує господарський суд призначати такі колегії у випадку надходження вказаних клопотань.
При визначенні підстав для прийняття рішення про розгляд справи колегією суддів господарський суд керується виключно власним внутрішнім переконанням стосовно складності та категорії відповідної справи.
При дослідженні матеріалів даної справи господарський суд наразі не вбачає достатніх підстав для прийняття судом рішення про розгляд справи № 912/879/16 колегією у складі трьох суддів, а відтак, клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду даної справи задоволенню не підлягає.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору господарський суд повинен вирішити питання розподілу між сторонами судових витрат.
Судом враховується, що заявою, поданою суду 06.04.2016, позивач просить суд повернути на його користь судовий збір у сумі 5352,19 грн у зв'язку з поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Суд дійшов висновку про можливість задоволення даної заяви з огляду на таке.
Згідно з п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, суд погоджується з вимогою позивача про повернення йому сплаченого судового збору із суми позовних вимог про стягнення боргу, на яку позивачем зменшено позовні вимоги, а саме - 5352,19 грн.
При цьому, на відповідача у справі покладається судовий збір у сумі 35130,92 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині сума судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 31146251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (17640, Чернігівська область, Варвинський район, с. Гнідинці, вул. Незалежності, 40, ідентифікаційний код 32535913) заборгованість у сумі 2342061,12 грн, з яких 2226819,22 грн основного боргу, 61615,21 грн інфляційних втрат, 53626,69 грн 3% річних, а також 35130,92 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів - УК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 38037409, р/р 31211206783002) Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (17640, Чернігівська область, Варвинський район, с. Гнідинці, вул. Незалежності, 40, ідентифікаційний код 32535913) частину сплаченого платіжним дорученням від 16.02.2016 № 253 судового збору у сумі 5352,19 грн; оригінал даного платіжного доручення залишається в матеріалах справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 28.04.2016.
Суддя В.М. Балик