27 квітня 2016 року Справа № 876/2639/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;
від відповідача - Понзель В.В., Повідайчик О.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Воловецького районного суду Закарпатської обл. від 23.03.2016р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Абранської сільської ради Воловецького району Закарпатської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування рішень ради, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та оплати листків непрацездатності, відшкодування моральної шкоди,-
12.01.2016р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати незаконними та скасувати наступні рішення відповідача Абранської сільської ради Воловецького району Закарпатської обл.:
№ 9 від 20.11.2015р. про обрання секретаря сільської ради ОСОБА_3
№ 20 від 20.11.2015р. про припинення повноважень ОСОБА_1
№ 43 від 18.02.2016р. про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_3
№ 44 від 18.02.2016р. про визнання таким, що втратило чинність, рішення сільської ради № 9 від 20.11.2015р. про обрання секретаря сільської ради;
№ 46 від 18.02.2016р. про обрання секретарем сільської ради ОСОБА_3
а також:
поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді секретаря Абранської сільської ради Воловецького району Закарпатської обл.;
зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та оплатити листки непрацездатності;
відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.;
допустити негайне виконання постанови суду в частині її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць (а.с.1-5, 127-130).
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської обл. від 23.03.2016р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.175-177).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила позивач ОСОБА_1, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.183-187).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно фактичних обставин справи відповідачем не було обрано ОСОБА_3 секретарем сільської ради, оскільки у голосуванні приймала недостатня кількість депутатів; питання про припинення повноважень позивача не зазначено у порядку денному і за таке рішення депутати не голосували.
Окрім цього, судом не враховано, що протягом 18.11.2015р.-28.12.2015р. вона перебувала на лікуванні, а тому її звільнення суперечить приписам п.9 ст.40 КЗпП України; станом на 10.11.2015р. обраний сільський голова не прийняв присяги, що ставить під сумнів його повноваження.
Також на підставі заяви ОСОБА_3 відповідач повинен був достроково припинити повноваження секретаря ради, а не брати до відома факт припинення виконання повноважень. Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та оплати листків непрацездатності суд помилково врахував кошти, які виплачуються депутатові, який після звільнення не зміг працевлаштуватися.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, позивача та її представника на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно рішення Абранської сільської ради Воловецького району Закарпатської обл. № 13 від 26.11.2010р. «Про обрання секретаря сільської ради» обрано ОСОБА_1 секретарем ради з одночасним здійсненням повноважень секретаря виконавчого комітету сільської ради (зворот а.с.6).
25.10.2015р. відбулися чергові вибори депутатів сільської ради та сільського голови, за результатами яких позивач була обрана депутатом сільської ради по виборчому округу № 3 (а.с.31-33, 35).
10.11.2015р. розпочалася перша сесія Абранської сільської ради Воловецького району Закарпатської обл., під час якої сільський голова Понзель В.В. прийняв присягу державного службовця (а.с.33, 34).
Також цього ж дня сесією було прийнято рішення № 3 від 10.11.2015р. «Про покладання обов'язків секретаря сільської ради» про обрання ОСОБА_1 тимчасово виконуючою обов'язки секретаря ради (а.с.33, 37).
У подальшому 19.11.2015р. сільським головою включено до порядку денного сесії питання про обрання секретаря сільської ради, а також внесено ним пропозицію про обрання таким ОСОБА_3 Також позивач запропонувала внести її кандидатуру для голосування, однак така пропозиція була відхилена на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки пропозиції про обрання секретарем ради подаються сільським головою (а.с.42-43).
Після оголошеної перерви сесія ради була продовжена 20.11.2015р., на якій було прийнято рішення № 9 та обрано секретарем сільської ради ОСОБА_3 з одночасним здійсненням повноважень секретаря виконавчого комітету сільської ради, за що проголосувати 7 депутатів (а.с.44, 54).
Також цього ж дня сесією було прийнято рішення № 20 від 20.11.2015р. «Про припинення повноважень секретаря Абранської сільської ради п'ятого скликання», відповідно до якого припинено повноваження секретаря Абранської сільської ради шостого скликання ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку повноважень (а.с.65).
28.12.2015р. позивач подала до відповідача заяву, в якій просила оплатити їй листки непрацездатності за період з 18.11.2015р. по 25.12.2015р. (а.с.106-108). Згідно листа відповідача № 302 від 29.12.2015р. у здійсненні оплати таких листків відмовлено по причині припинення її повноважень секретаря ради 20.11.2015р., а також у зв'язку із фактичною участю 19.11.2015р. у роботі сесії та несвоєчасним повідомленням про перебування на лікуванні (а.с.109).
Згідно розпорядження Абранського сільського голови Воловецького району № 1 від 27.01.2016р. на період працевлаштування, але не більше 6 місяців, позивачу ОСОБА_1 виплачується середньомісячна заробітна плата (а.с.134-138).
17.02.2016р. секретар сільської ради ОСОБА_3 подала заяву про складання нею повноважень секретаря ради (а.с.110), яка згідно рішення відповідача № 43 від 18.02.2016р. була прийнята до відома, зобов'язано бухгалтерію провести повний розрахунок заробітної плати ОСОБА_3 (а.с.115). Водночас відповідач прийняв рішення № 44 від 18.02.2016р., яким визнав таким, що втратило чинність, рішення сільської ради № 9 від 20.11.2015р. «Про обрання секретаря сільської ради» (а.с.116).
У цей же день сесія сільської ради прийняла рішення № 46 від 18.02.2016р., яким обрала секретарем сільської ради ОСОБА_3 з одночасним здійсненням повноважень секретаря виконавчого комітету сільської ради, за що проголосували 8 депутатів (а.с.112-114, 118).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог закону під час її звільнення, через що є відсутніми підстави для відшкодування моральної шкоди.
Погоджуючись із наведеними висновками та у спростування доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує наступне.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Законами України «Про місцеве самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад» та «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:
порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;
порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);
виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);
досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Згідно з п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Статтею 50 вказаного Закону встановлено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради у разі, якщо:
1) на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського, селищного, міського голови;
2) рада не підтримала кандидатуру на посаду секретаря ради, запропоновану відповідним сільським, селищним, міським головою;
3) протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії сільської, селищної, міської ради відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс кандидатуру на посаду секретаря ради;
4) на наступній черговій сесії після виникнення вакансії секретаря ради у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд ради кандидатуру на посаду секретаря ради;
5) посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посади відповідного сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень.
У разі якщо рада не підтримала кандидатуру, внесену на її розгляд не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради згідно з пунктом 2 цієї частини, наступну пропозицію щодо кандидатури секретаря ради вносить відповідний сільський, селищний, міський голова.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
Таким чином, після проведення місцевих виборів від 25.10.2015р. відбувалася 10.11.2015р. перша сесія сьомого скликання Абранської сільської ради Воловецького району Закарпатської обл., у зв'язку з чим припинилися повноваження депутатів і сільського голови минулого скликання, а також розпочалися повноваження новообраних сільського голови і сільських депутатів сьомого скликання.
В силу приписів ч.1 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з 10.11.2015р. припинилися повноваження секретаря сільської ради ОСОБА_1
Тобто, у цьому випадку мало місце припинення публічної служби через закінчення строку повноважень в силу закону, а не на підставі п.9 ст.40 КЗпП України.
Матеріалами справи стверджується, що після припинення згаданих повноважень ОСОБА_1 за рішенням сесії тимчасово виконувала повноваження секретаря ради і лише 20.11.2015р. на вказану посаду за пропозицією сільського голови була обрана ОСОБА_3
За рішення № 9 від 20.11.2015р. «Про обрання секретаря сільської ради» проголосувало 7 (сім) депутатів сільської ради, що стверджується списком депутатів та головуючого, які мають право вибору секретаря Абранської сільської ради (а.с.50), протоколом № 2 від 20.11.2015р. про обрання сільської ради (а.с.52).
Такий висновок стверджується й листом Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській обл. № 39 від 26.11.2015р. (а.с.7).
При цьому слід врахувати й те, що відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Також у цей же день відповідачем прийнято рішення № 20 від 20.11.2015р. «Про припинення повноважень секретаря Абранської сільської ради п'ятого скликання», згідно якого були припинені повноваження секретаря ради ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Згідно протоколу від 20.11.2015р. питання щодо припинення повноважень секретаря Абранської сільської ради не було включено до порядку денного.
Разом з тим, вирішення такого питання зумовлено такими обставинами справи як припинення повноважень депутата ОСОБА_1 та тимчасове покладення на неї виконання повноважень сільської ради.
Також таке питання як припинення повноважень секретаря ради безпосередньо та нерозривно пов'язане з вирішенням питанням про обрання нового секретаря ради, а тому таке об'єктивно охоплюється вирішенням питання про обрання секретаря ради.
За таких обставин невключення такого питання як припинення повноважень секретаря сільської ради до порядку денного не призвело до порушення прав та інтересів позивача.
Після звільнення з посади секретаря ради з позивачем проведено повний розрахунок. При цьому, із заявою про оплату листків непрацездатності позивач звернулася до суду після свого звільнення з вказаної посади (28.12.2015р.). Період непрацездатності розпочався з 18.11.2015р., хоча 19.11.2015р. позивач приймала участь в роботі сесії і у подальшому не повідомляла відповідача про перебування на амбулаторному лікуванні.
Окрім цього, відповідно до абз.2 ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Згідно розпорядження сільського голови за ОСОБА_1 зберігалася протягом шести місяців середня заробітна плата, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря сільської ради, що виплачувалася з місцевого бюджету.
Таким чином, у зв'язку із запізнілою здачею позивачем листків непрацездатності та за відсутності своєчасного повідомлення про хворобу, відсутності об'єктивних перешкод у здійсненні такого повідомлення, а також враховуючи отримання позивачем рівнозначної суми середнього заробітку за вказаний період, колегія суддів вважає, що право позивача на забезпечення під час тимчасової непрацездатності не порушено.
Окрім цього, матеріалами справи достовірно стверджується, що сільський голова прийняв 10.11.2015р. присягу державного службовця, а відтак покликання апелянта у цій частині не відповідають дійсності.
Стосовно протиправності рішень від 18.02.2016р. відповідача про дострокове припинення повноважень секретаря ради ОСОБА_3 та її повторне обрання на посаду секретаря ради, визнання таким, що втратило чинність, рішення ради № 9 від 20.11.2015р., колегія суддів вважає, що такі рішення відповідача не порушують прав та інтересів позивача.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 6 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.
Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
Позивач ОСОБА_1 оскаржує рішення від 18.02.2016р. про дострокове припинення повноважень секретаря ради ОСОБА_3 та її повторне обрання на посаду секретаря ради, визнання таким, що втратило чинність, рішення ради № 9 від 20.11.2015р., які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих для суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, відсутність у будь-якого (крім відповідача та ОСОБА_3), у тому числі й позивача ОСОБА_1, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними рішеннями не породжує для останньої і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Посилання позивача ОСОБА_1 на її право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначені рішення не стосуються її безпосередньо.
В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).
Оскільки під час розгляду справи позивачем не представлено належних доказів заподіяння їй неправомірними та винними діями відповідача шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню за безпідставністю та необґрунтованістю, а тому у задоволенні заявленого позову належить відмовити.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Воловецького районного суду Закарпатської обл. від 23.03.2016р. в адміністративній справі № 300/44/16-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Бруновська