21 квітня 2016 р.Справа № 816/4410/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016р. по справі № 816/4410/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язати вчинити дії,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області ( далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 25.08.2015 року № 353-23/8;
- зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про податковий борг на суму 141461 грн. та інформації про нарахування на цей борг пені.
Усною ухвалою суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року по справі № 816/4410/15 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язати вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 серпня 2015 року № 353-23/8.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року по справі № 816/4410/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, посилається на те, що дії Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області щодо формування податкової вимоги за умови виникнення у платника податків податкового боргу здійснені виключно у спосіб, у порядку та в межах, встановлених Конституцією України та нормами податкового законодавства. Таким чином, вважає, що податкова вимога Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 25.08.2015 року № 353-23/8 є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Представник позивача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що податкова вимога від 25.08.2015 року № 353-23/8 винесена у зв'язку з наявністю у позивача узгодженого податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 141461,00 грн.. Стверджує, що 02.04.2015 року позивачем подано заяву про застосування податкового компромісу та сплачено 5% податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2014 року № 0050921701/11725. Рішенням Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 14.04.2015 року № 4235/К/1603 "Про непогодження застосування податкового компромісу" відповідач не визнав права за ФОП ОСОБА_1 на податковий компроміс. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі № 816/1347/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року, рішення від 14.04.2015 року №4235/К/1603 "Про непогодження застосування податкового компромісу" скасовано та зобов'язано повторно розглянути заяву про застосування податкового компромісу від 02.04.2015 року. Таким чином, позивач вважає, що податкова вимога від 25.08.2015 року № 353-23/8 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки при її винесені податковим органом проігноровано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі № 816/1347/15 та положення пунктів 7-8 Підрозділу 9-2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Отже, посилаючись на положення ст. 72 КАС України, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що з 26.08.2014 року по 08.09.2014 року Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, про що складено акт перевірки від 15.09.2014 року №2212/16-03-17-01-10/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлені наступні порушення:
- пункту 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року всього на загальну суму 111536,80 грн., у т.ч. по періодах: листопад 2011 року - 8370,00 грн.; грудень 2011 року - 8420,00 грн.; січень 2012 року - 5664,00 грн.; березень 2012 року - 4320,00 грн.; квітень 2012 року - 10920,00 грн.; травень 2012 року - 11229,20 грн.; червень 2012 року - 8934,00 грн.; липень 2012 року - 10040,00 грн.; серпень 2012 року - 11680,00 грн.; вересень 2012 року - 8960,00 грн.; жовтень 2012 року - 9600,00 грн.; листопад 2012 року - 8265,60 грн.; грудень 2012 року - 5134,00 грн.;
- пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України у зв'язку з неподанням податкової звітності, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання (а.с. 68).
За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.10.2014 року № 0050921701/11725, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 111536,80 грн. та штрафні санкції у розмірі 27884,20 грн., та № 0050941701/11726, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 0 грн. та штрафні санкції у розмірі 2040,00 грн. (а.с. 49-50).
За результатом оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 року №0050921701/11725 та № 0050941701/11726 постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 року по справі № 816/4861/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року, підтверджено законність винесення податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 року № 0050921701/11725 та №0050941701/11726 (а.с.74-78 ).
02.04.2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями (а.с.29-31), що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 року № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726, сплативши 5 % донарахованого основного платежу в сумі 5576,84 грн. (а.с.32).
14.04.2015 року відповідачем винесено рішення № 4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу".
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року по справі № 816/1347/15 (а.с.68-71), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року (а.с.72-73), визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 14.04.2015 № 4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу" та зобов'язано повторно розглянути заяву про застосування податкового компромісу в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
При цьому 25.08.2015 року відповідачем сформовано податкову вимогу №353-23/8, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 повідомлено про наявність у нього, станом на 24.08.2015 року, податкового боргу в сумі 141461,00 грн. (а.с.11).
За результатом адміністративного оскарження податкової вимоги від 25.08.2015 року №353-23/8 (а.с.8-9) листом від 30.10.2015 року №3340/к/16-03 Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомлено позивача про правомірність винесення податкової вимоги (а.с. 48).
Не погоджуючись із правомірністю вищезазначеної податкової вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні податкової вимоги № 353-23/8 від 25.08.2015 року, діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
17.01.2015 року набув чинності Закон України №63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі - Закон № 63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.
Підрозділом 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування процедури податкового компромісу.
Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно з п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що для податкових зобов'язань, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях та є неузгодженими внаслідок незакінченої процедури судового та/або адміністративного оскарження, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата податкового зобов'язання у визначеній законодавством сумі.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п.56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної вимоги відповідачем є наявність узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 141461,00 грн., що складається з сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 року №0050921701/11725 та № 0050941701/11726.
Матеріали справи свідчать, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №050921701/11725 та № 0050941701/11726 оскаржені в судовому порядку.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 року по справі №816/4861/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року, підтверджено законність винесення податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 року № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726 (а.с.74-78).
Відповідно до положень частин третьої, п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження; постанова або ухвала суду апеляційної за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 року по справі №816/4861/14 набрала чинності 28.04.2015 року.
Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Судовим розглядом встановлено, що 02.04.2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями (а.с.29-31), що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 року № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726, сплативши 5 % донарахованого основного платежу в сумі 5576,84 грн. (а.с.32).
Колегія суддів зазначає, що станом на час звернення позивача до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу від 02.04.2015 року суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 141461,00 грн., що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 року №0050921701/11725 та № 0050941701/11726, не були узгодженими.
Водночас, як вище зазначено, з наявної у матеріалах справи копії постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року по справі №816/1347/15 (а.с.68-71), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року (а.с.72-73), вбачається, що відповідачем 14.04.2015 року винесено рішення № 4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу". Проте, вказаною постановою суду визнано протиправним та скасовано рішення від 14.04.2015 року №4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу", крім того, зобов'язано відповідача повторно розглянути подану ФОП ОСОБА_1 заяву про застосування податкового компромісу в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Проте, не зважаючи на встановлені судом порушення з боку Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області під час розгляду заяви про застосування податкового компромісу від 02.04.2015 року, відповідачем 25.08.2015 року сформовано податкову вимогу № 353-23/8, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити податковий борг у сумі 141461,00 грн. (а.с.11).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкової вимоги від 25.08.2015 року № 353-23/8 на суму 141461,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року по справі № 816/4410/15 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2016р. по справі № 816/4410/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2016 р.