26 квітня 2016 р. № 876/10860/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Багрія В.М., Качмара В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
встановив:
10.08.2015 Берегівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області звернулася в суд із адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 201118,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем рахується вказана сума податкового боргу, що складається з наступних платежів: ПДВ в сумі 199284,40 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.07.2010 № 00040917400, яке узгоджене у судовому порядку; податку з доходів фізичних осіб в сумі 1834,47 грн, який виник на підставі податкових декларацій за 2012-2013 роки. На вказану вище суму податкового боргу податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу від 07.04.2015 № 237-23, однак це не дало позитивного результату, у зв'язку з чим позивач просить стягнути кошти на підставі рішення суду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 позов задоволено повністю.
Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідача про дату, час та місце судового розгляду, чим порушено його право на судовий захист. Також, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що цей спір мав вирішуватись судом першої інстанції у порядку визначено ст. 183-3 КАС України, яка встановлює спеціальний строк звернення податкового органу з поданням про стягнення податкового боргу, а саме 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Як вказує апелянт, оскільки ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-3726/10/0770 постановлена 14.07.2014, позивач, звернувшись із розглядуваним позовом пропустив строк звернення до суду.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином про нього повідомлені, у зв'язку з чим апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки у процесі судового розгляду встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 201118,87 грн, а вжиті податковим органом заходи щодо надіслання податкової вимоги про сплату боргу позитивного результату не дали.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом першої інстанції з матеріалів справи вірно встановлено, що за наслідками проведеної перевірки, Берегівською ОДПІ 16.07.2010 було винесено податкове повідомлення-рішення № 00040917400 (а.с. 24), яким ФОП ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання в сумі 199465,50 грн.
ФОП ОСОБА_1, не погодившись із цим податковим повідомленням-рішенням, оскаржував його у судовому порядку. Однак, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.03.2014 по справі № 2а-3726/10/0770, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014, у задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 254 КАС України, з моменту проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014, визначене податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2010 № 00040917400 грошове зобов'язання з ПДВ є узгодженими, а відтак підлягало сплаті протягом 10 днів до бюджету. Однак, відповідачем не надано доказів сплати цих зобов'язань, а тому такі набули статусу податкового боргу.
Також у відповідача наявний перед бюджетом податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 1834,47 грн, в т.ч. пеня 42,17 грн, який виник на підставі самостійно задекларованих сум у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).
Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем надіслано йому податкову вимогу форми «Ф» № 237-23 від 07.04.2015 на суму 201118,87 грн.
Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що стягнення податкового боргу з платників податків у судовому порядку здійснюється за поданням податкового органу згідно ст. 183-3 КАС України, оскільки відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків - фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб. Виходячи з цієї норми стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом.
Водночас пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України не встановлено особливостей щодо моменту, з якого у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу та строків звернення з таким позовом, а отже до цих відносин застосовується загальний порядок передбачений ст. 95, 102 ПК України.
Згідно п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 807/1548/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.М. Багрій
В.Я. Качмар