ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 квітня 2016 року письмове провадження № 2а-1124/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України Київської міської митниці Державної фіскальної служби
проскасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів
У січні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної митної служби України в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- скасувати наказ Голови Державної митної служби України від 03 листопада 2010 року № 2099-к "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1.";
- скасувати наказ начальника Київської регіональної митниці від 03 листопада 2010 року № 831-к "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1.";
- поновити його на роботі на посаді інспектора сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці Державної митної служби України;
- стягнути з Київської регіональної митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9 374,25 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України вказав, що у справі, яка розглядається, діяння, яке вчинив позивач може бути кваліфіковано як дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена Дисциплінарним статутом, у зв'язку з цим висновок судів попередніх інстанцій про те, що наслідком вказаного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги є неправильним, оскільки вказані санкції не можуть бути застосовані як альтернативні.
Також зазначено, що суди неправильно виходили з того, що висновок суду у кримінальній справі №1-31/12 щодо кваліфікації дій позивача під час перебування на службі, є доказом порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця, оскільки предметом розгляду даної справи є правомірність звільнення позивача за вчинок, який відповідачі визначили як порушення Присяги державного службовця, а під час розгляду кримінальної справи встановлювалася наявність чи відсутність діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Ухвалою суду від 17 червня 2015 року прийнято справу до провадження та призначено судове засідання.
У судовому засіданні 28 жовтня 2015 року судом шляхом процесуального правонаступництва замінено первинних відповідачів - Державну митну службу України, Київську міжрегіональну митницю Міндоходів на їх правонаступників - Державну фіскальну службу України, Київську міську митницю Державної фіскальної служби відповідно.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.14 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», створено Київську міську митницю ДФС як територіальний орган ДФС України та реорганізовано Київську міжрегіональну митницю Міндоходів шляхом приєднання до Київської міської митниці ДФС. Правонаступником Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визначено Київську міську митницю ДФС.
Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд, згідно заяви від 03.03.2016 року:
- скасувати та визнати протиправним наказ Голови Державної митної служби України ОСОБА_2 від 03 листопада 2010 року №2099-к «Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1.»; Визнати ОСОБА_3 службовою особою, винною у його незаконному звільненні.
- скасувати та визнати протиправним наказ начальника Київської регіональної митниці ОСОБА_4 від 3 листопада 2010 року №831-к «Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1.»; Визнати ОСОБА_4 службовою особою, винною у його незаконному звільненні;
- зобов'язати відповідача КММ ДФС України скасувати запис № 20 від 03.11.2010 р. в його трудовій книжці про припинення перебування на державній службі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про державну службу» шляхом визнання його недійсним;
- поновити ОСОБА_5, на роботі на посаді інспектора сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці України, з якої його було незаконно звільнено 3 листопада 2011 року. Зобов'язати відповідача КММ ДФС України поновити його на вказаній посаді з врахуванням того, що зазначений відповідач є правонаступником Київської регіональної митниці Державної митної служби України внаслідок проведених за час розгляду даної судової справи реорганізацій, через що назва вказаної посади могла бути змінена, або вона могла бути виключена зі штатного розпису (скорочена);
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 16 березня 2016 року у розмірі 166 879, 57 грн. (сто шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок) з КММ ДФС України на його користь, з урахуванням індексації в разі підвищення посадового окладу за період з 03.11.2010 року по 16.03.2016 року.
- стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України вартість сплаченого мною судового збору на рахунок Вищого адміністративного суду України у розмірі 52,96 грн. (п'ятдесят дві гривні дев'яносто шість копійок);
- визнати факт заподіяння йому моральної шкоди через незаконне звільнення. Стягнути з відповідача КММ ДФС України в якості компенсації моральної шкоди суму 10000 грн. (десять тисяч гривень) на його користь.
У судових засіданнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги, представники відповідачів проти позову заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні 16.03.2016 року суд за сумісним клопотанням сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:
З грудня 2007 року позивач на різних посадах проходив митну службу в органах Державної митної служби України.
19 грудня 2007 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця.
З 01 червня 2010 року позивач обіймав посаду інспектора сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці Державної митної служи України.
Судами встановлено, що у період з 30.12.2009 року по 05.02.2010 року позивач разом з іншими посадовими особами Київської регіональної митниці здійснював митне оформлення 1000 спеціалізованих медичних автомобілів «Опель Комбо», які надходили на адресу ДП «Укрмедпостач».
З метою перевірки законності дій вказаних осіб при здійсненні митного оформлення згаданих транспортних засобів та відповідно до звернення Служби безпеки України, наказом Держмитслужби України від 30.08.2010 року № 972 «Про проведення перевірки» прийнято рішення про проведення службової перевірки.
За результатами цієї перевірки складено Акт від 07.09.2010 року № 22/2010-17, яким, встановлено, що внаслідок порушення митного законодавства інспектором сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці, ОСОБА_6 у період з 30.12.2009 року по 08.02.2010 року неправильно визначено код УКТЗЕД автомобілів марки «Опель Комбо», а саме замість коду УКТЗЕД НОМЕР_1 вказані автомобілі класифікувались за кодом УКТЗЕД 870590909. Наведене призвело до того, що до бюджету було нараховано обов'язкових платежів на суму 36965544,17 грн. замість 46054543,80 грн.
За результатами проведеної службової перевірки, комісією було запропоновано, провести службове розслідування стосовно посадових осіб Київської регіональної митниці, які брали участь у митному оформленні автомобілів «Опель Комбо» в період з 30.12.2009 року по 08.02.2010 року, що надходили на адресу ДП «Укрмедпостач».
Враховуючи обставини, встановлені службовою перевіркою, Київська регіональна митниця звернулась до Голови Державної митної служби України ОСОБА_2 з поданням від 02.11.2010 року № 35/1-8/10838 про розгляд питання щодо припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, зазначивши, що неправильне визначення ним коду товару автомобілю «Опель Комбо» призвело до заподіяння державі збитків у розмірі 9089021,58 грн. та свідчить про несумлінне виконання ним службових обов'язків, що є порушенням вимог ст. 10 Закону України «Про державну службу» і Присяги державного службовця.
На підставі подання Київської регіональної митниці Державна митна служба України наказом від 03.11.2010 року № 2099-к припинила з 03.11.2010 року перебування ОСОБА_6, інспектора сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів Київської регіональної митниці, на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
На підставі зазначеного наказу Державної митної служби України Київська регіональна митниця видала наказ від 23.11.2010 року № 831 про припинення з 03.11.2010 року перебування позивача на державній службі в митних органах України та про проведення з ним відповідних розрахунків.
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2012 року у справі №1-31/12, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статі 367 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання. Під час розгляду даної кримінальної справи було встановлено вину позивача у вчиненні злочину, що визначено судом як службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам. Крім того, позивача згідно вироку суду позбавлено права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій представника влади строком на 1 рік.
Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати їх, поновити його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів, ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну службу» одним із обов'язків державних службовців є додержання Конституції України та законів України, а відповідно до ст. 14 цього Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року (чинного на час виникнення спірних відносин) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Тобто, норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не врегульовані спеціальним митним законодавством, у тому числі і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.
Відповідно до ч. 2 ст. 410 Митного кодексу України у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
У преамбулі Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» від 06.09.05р. № 2805-IV (надалі Закон № 2805-IV) зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Закону 2805-IV.
Відповідно до ч.1 п. 4 Дисциплінарного статуту кожна посадова особа митної служби зобов'язана додержуватися Конституції України, Митного кодексу України, цього Дисциплінарного статуту та інших законів України.
Статтею 21 Закону 2805-IV встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Відповідно до положень п. 1 ст. 22 Закону 2805-IV до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників.
Як зазначалося, вироком суду діяння позивача, кваліфіковані, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, а тому підпадають під ознаки порушення службової дисципліни, визначені у п. 1 ст. 22 Закону 2805-IV, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначені ст. 23 цього Закону, у тому числі і звільнення з митного органу.
Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону №3723-XII (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є несумлінне виконання посадовою особою митної служби службових обов'язків, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.
Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту МС України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Як зазначалося, підставою припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі стало те, що під час митного оформлення 1000 спеціалізованих медичних автомобілів «Опель Комбо», які надходили на адресу ДП «Укрмедпостач», позивачем неправильно визначено код УКТЗЕД вказаних автомобілів, що призвело до порушення митного законодавства та заподіяння збитків державі.
З наведеного вбачається, що діяння, яке вчинив позивач може бути кваліфіковано як дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена Дисциплінарним статутом, у зв'язку з цим наслідком вказаного правопорушення не може бути припинення державної служби за порушення Присяги, оскільки вказані санкції не можуть бути застосовані як альтернативні.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача заходу дисциплінарного впливу у вигляді припинення перебування на державні службі у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Вказана правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалах від 21.08.12р. у справі №К/9991/27830/11; від 10.10.12р. у справі №К-12855/09; від 21.08.12р. у справі №К/9991/28533/11 та в постанові від 13.06.12р. у справі №К/9991/64036/11 та рішеннях Верховного суду України від 21 травня 2013 року, від 03.02.2015 року №21-602а14, від 23.06.2015 №21-478а14, від 28.04.2015 №21-163а15.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування наказів Відповідачів про припинення перебування Позивача на державній службі підлягає задоволенню.
Щодо позовних про зобов'язання відповідача КММ ДФС України скасувати запис № 0 від 03.11.2010 р. в його трудовій книжці про припинення перебування на державній службі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про державну службу» шляхом визнання його недійсним, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.
У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Таким чином, законодавством визначено порядок дій щодо виправлення запису заповнення належним чином трудової книжки працівника після незаконного звільнення.
Щодо позовних про поновлення позивача на роботі на посаді інспектора сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці України суд зазначає, що в цій частині захист прав позивача є неможливим, оскільки таке поновлення призвело б до можливості виконання ним функцій представника влади, права на виконання яких строком на 1 рік його позбавлено вироком суду.
Щодо позовних вимог про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 службовими особами винними у його незаконному звільненні, суд зазначає, що до компетенції адміністративного суду не належить встановлення цих обставин та визнання юридичних фактів.
Відповідно до ст.259 КЗпПУкраїни, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю роботодавцями, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 172 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З матеріалів справи вбачається, що вирок Соломянського районного суду м. Києва по справі № 1-31/12 від 26 листопада 2012 року, змінений ухвалою Апеляційного суду м. Києва набрав законної сили 21.03.2013 року. Таким чином, час з моменту звільнення 03.11.2010 року по набрання вироком законної сили 21.03.2013 року є вимушеним прогулом ОСОБА_1, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період підлягають задоволенню.
Як визначено постановою Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).
З урахуванням абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
З довідки від 01.12.2010 року №328 про доходи вбачається, що заробітна плата позивача за вересень 2010 року, що враховується при розрахунку середньої заробітної плати, становила 2 678,75 грн., за жовтень 2010 року - 2 680,54 грн.
За період з 01 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року фактично відпрацьовано 43 робочих дня.
Заробітна плата за період з 01 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, що враховується при розрахунку середньої заробітної плати становить 5 359,29 грн.
Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи складає 124,63 грн., (5 359,29 грн./43 дня = 124,63 грн.).
При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід виходити із кількості робочих днів, зазначених у листах Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік від 25.08.2009 № 9681/0/14-07/13, на 2011 рік лист від 25.08.2010 р. №9111/0/14-10/13, на 2012 рік лист від 23.08.2011 р. №8515/0/14-11/13 , на 2013 рік лист від 21.08.2012 р. №9050/0/14-12/13.
Так, за 19 робочих днів листопада 2010 року, 23 робочих дні грудня 2010 року належить до сплати 5 234,46 грн. (124,63 грн. х 42 робочих дні).
За 2011 рік позивачу належить сплатити 31 157,50 грн. (124,63 грн. х 250 робочих днів).
За 2012 рік позивачу належить сплатити 31 282,13 грн. (124,63 грн. х 251 робочий день).
За 21 робочий день січня 2013 року, 20 робочих днів лютого 2013 року та за 13 робочих днів березня 2013 року належить до сплати 6 730,02 грн. (124,63 грн. х 54 робочих дні).
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 04 листопада 2010 року по 20 березня 2013 року складає 74 404,11 грн., який підлягає стягненню з Київської міської митниці Державної фіскальної служби, як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
Позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди саме неправомірними діями відповідачів.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України вартість сплаченого ним судового збору на рахунок Вищого адміністративного суду України у розмірі 52,96 грн. (п'ятдесят дві гривні дев'яносто шість копійок), суд роз'яснює позивачу, що повернення помилково сплачених коштів здійснюється ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», а тому вказана позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2).
Отже, постанову суду в частині виплатити Київською міською митницею Державної фіскальної служби ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.11.2010 року по 20.03.2013 року, у розмірі один місяць у розмірі 2 617,23 грн.- слід допустити до негайного виконання.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної митної служби України № 2099-к від 03 листопада 2010 року «Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1».
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Київської регіональної митниці № 831-к від 03 листопада 2010 року «Про припинення перебування на державній службі».
Визнати недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів Київської регіональної митниці за порушення Присяги державного службовця відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.11.2010 року по 20.03.13 у розмірі 74 404,11 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2 617,23 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя Р.О. Арсірій
Судді В.А. Кузьменко
О.П. Огурцов