ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 квітня 2016 року № 826/27366/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Військово-медичного управління Служби Безпеки України
до
державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про
визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2015 №0017601706,
Військово-медичне управління Служби Безпеки України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2015 №0017601706.
Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняте державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві рішення від 11.08.2015 №0017601706 є протиправним та безпідставним, оскільки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строків сплати єдиного соціального внеску. Зокрема, позивачем зазначено, що Військово-медичне управління Служби Безпеки України не було зобов'язано здійснювати перерахування єдиного внеску до 20 січня, а мало право здійснити вказаний платіж одночасно з видачею грошового забезпечення та заробітної плати. При цьому, за твердженням позивача, у зв'язку з особливістю наявного у відповідача програмного забезпечення суми перерахування за січень 2015 року програма порівняла з сумою нарахувань за грудень 2014 року, що призвело до автоматичного виведення нею суми недоїмки та суми штрафу відповідно.
Відповідач проти позову заперечив, з огляду на те, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, прийнятим у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з виявленим простроченням сплати позивачем єдиного внеску.
Адміністративну справу №826/27366/15 розглянуто у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення від 11.08.2015 №0017601706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким на підставі підпункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Військово-медичному управлінню Служби Безпеки України нараховано штраф у розмірі 11 438,36 грн. та пеню за період з 21.01.2015 по 22.01.2015 у розмірі 114,39 грн., що у загальному розмірі складає 11 552,75 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з рішенням державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві рішення від 11.08.2015 №0017601706, позивач звернувся до головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зі скаргою, за результатами розгляду якої головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.09.2015 №14473/10/26-15-10-08-16, яким рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2015 №0017601706 залишено без змін, а скаргу військово-медичного управління Служби Безпеки України - без задоволення.
Надалі, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 30.10.2015 №23040/5/99-99-10-01-07-25, яким скаргу Військово-медичного управління Служби Безпеки України залишено без розгляду.
Вважаючи рішення від 11.08.2015 №0017601706 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.
При цьому, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, приписами частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
З огляду на викладені законодавчі положення (абзац 1 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що платники єдиного внеску за загальним правилом зобов'язані сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця.
Водночас, у відповідності до абзацу 2 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, положенням якого позивач обґрунтовує своєчасність сплати єдиного внеску за перевіряємий період, встановлює правило, згідно з яким нарахування платниками (зокрема, й військовими частинами) єдиного внеску здійснюється одночасно з видачею заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), крім випадків, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строк 20 числа наступного місяця. Тобто, у разі сплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у відповідний календарний день, того самого дня нарахуванню підлягає також єдиний внесок. У свою чергу, абзац 1 частини восьмої статті 9 вказаного Закону містить розширений строк для сплати єдиного внеску, а саме: 20-е число наступного місяця.
У свою чергу, згідно з частиною десятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, суд звертає увагу, що як вбачається зі змісту рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 21.09.2015 №14473/10/26-15-10-08-16, оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску за грудень 2014 року, а не за січень 2015 року.
Так, у відповідності до вказаного рішення головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, станом на 20.01.2015 обліковувалась заборгованість з єдиного внеску у розмірі 57 191,78 грн., з урахуванням переплати у розмірі 78,44 грн., яка була погашена 22.01.2015 платіжними дорученнями від 21.01.2015 №№10 та 14.
Слід зазначити, що ані письмові заперечення контролюючого органу, ані оскаржуване рішення від 11.08.2015, ані розрахунок штрафних санкцій до нього, не містять інформації про період щодо якого контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем строків сплати єдиного внеску.
У відповідності до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень від 21.01.2015 №№10 та 14 (які проведено банком 22.01.2015), позивачем на розрахунковий рахунок №371922011002655 перераховано грошові кошти у розмірі 16 059,24 грн. та 166 366,53 грн., в яких в якості призначення платежу вказано відрахування єдиного соціального внеску за першу половину січня 2015 року.
З огляду на що, позивачем наголошено, що даними платіжними дорученнями сплачено розмір єдиного внеску за січень 2015 року, а не за грудень 2014 року, як зазначено у рішенні головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 21.09.2015 №14473/10/26-15-10-08-16. При цьому, доказів, які б свідчили про наявну у позивача заборгованість зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року станом на момент перерахування позивачем грошових коштів у відповідності до платіжних доручень від 21.01.2015 №№10 та 14, яка була б погашена за рахунок останніх, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано, відтак, суд виходить з того, що контролюючим органом безпідставно не включено грошові кошти, сплачені згідно з вказаними платіжними дорученнями, до зобов'язань за січень 2015 року та, як наслідок, зроблено необґрунтований висновок про порушення позивачем строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, оскаржуване рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2015 №0017601706 є необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд наголошує на наступному.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.), що підтверджується квитанцією від 14.12.2015 №14782044 на суму 1 218,00 грн. Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 1 218,00 грн.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення від 11.08.2015 №0017601706.
Присудити здійснені Військово-медичним управлінням Служби Безпеки України (01021, місто Київ, вулиця Липська, 11, код ЄДРПОУ 20000002) документально підтверджені квитанцією від 14.12.2015 №14782044 судові витрати у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.