ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 квітня 2016 року № 826/26757/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Баришівський районний відділ ГУ МВС України в Київській області
проскасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Баришівський районний відділ ГУ МВС України в Київській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області № 585 о/с від 05.11.2015 про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1, заступника начальника Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області - начальника Березанського МВМ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області.
3. Зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області-начальника Березанського МВМ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області.
4. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 листопада 2015 року та до моменту фактичного поновлення на публічній службі, а також інші виплати, премії та кошти, які були встановлені та підлягають виплаті йому у зв'язку із незаконним звільненням з органів внутрішніх справ.
Протиправність та незаконність наказу ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015 р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності обґрунтовується тим, що його прийнято всупереч вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Конституції України.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки порушень вимог чинного законодавства при виданні наказу про звільнення позивача допущено не було.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.
Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача 2, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.
ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника Баришівського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області - начальника Березанського міського відділу міліції Баришівського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області, на яку призначений наказом ГУ МВС України в Київській області № 552 о/с від 06.05.2011 р. Також був перепризначений на вказану посаду згідно наказу ГУ МВС України в Київській області № 285 о/с від 25.04.2013 р.
З пояснень позивача вбачається, що 04.11.2015 р. в усній формі від колег по роботі він дізнався про те, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015 р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності «за порушення дисципліни» та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ. Однак, як вказує позивач, він продовжував виконувати свої обов'язки та ходити на роботу.
06.11.2015 р. в усній формі від колег на роботі, позивачу стало відомо про видачу ще одного наказу про його звільнення його з роботи № 585 о/с від 05.11.2015 р., підставою для його видачі став попередній наказ № 2005 від 30.10.2015 р.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII) основними обов'язками державних службовців є, у тому числі, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
Згідно зі ст.14 цього Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).
Зазначеним положенням визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Пунктом 11 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.
Разом з тим, відносини, пов'язані з прийняттям, проходженням та звільненням зі служби в органах внутрішніх справ, регулюються, зокрема, Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (надалі - Закон № 565-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (частина перша). При звільненні зі служби в міліції за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в суд (частина восьма). Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України (частина шоста).
Як встановлено судом, 14.10.2015 р. до Головного управління надійшла інформація про те, що цього ж дня близько 10.20 під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 4201511000000397, відкритого 28.08.2015 р. прокуратурою Київської області за ч. 3 ст. 368 КК України, працівниками вказаної установи та СБУ задокументовано факт отримання у приміщенні Березанського МВМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області, розташованого за адресою: Київська область, Баришівський район, м. Березань, вул. Леніна, 32, підполковником міліції ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4 000 грн. від місцевого жителя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за сприяння у вирішенні питання щодо непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Так, порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 N 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за N 541/23073 (надалі - Інструкція № 230).
Пунктом 3.1 названої Інструкції № 230 визначено, що начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.
Як встановлено судом, діяльність ОВС Київської області (в т.ч. і Баришівського РВ) контролюється і координується начальником Головного управління.
Пунктом 3.3 Інструкції 230 передбачено, що проведення службового розслідування доручається працівникам інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення.
На виконання зазначених норм начальником Головного управління було видано наказ від 14.10.2015 р. № 1937 «Про призначення службового розслідування», а його проведення було доручено комісії у складі старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС України в Київській області майору міліції ОСОБА_4 та старшому психологу ВПЗ УКЗ ГУМВС України в Київській області майору міліції ОСОБА_5
В ході службового розслідування з'ясовано, що 28.08.2015 прокуратурою Київської області відкрито кримінальне провадження №4201511000000397 за ч.3 ст. 368 КК України. Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 з метою власного заробітку, приблизно з червня 2015 року, почав займатися збиранням металобрухту на території Баришівського району, Київської області, який в подальшому здавав в пунктах прийому металобрухту.
Так, під час чергового збирання металобрухту, приблизно в червні 2015 р. його затримали працівники Березанського МВМ Баришівського РВ ГУ. На місце затримання приїхав підполковник міліції ОСОБА_1 та його заступник.
Вказані працівники міліції сфотографували вказаний металобрухт та відвезли ОСОБА_3 до адміністративного приміщення Березанського МВМ, де під час розмови підполковник міліції ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що для того, щоб він і далі міг безперешкодно збирати металобрухт та його не було притягнуто до кримінальної відповідальності, за крадіжку вказаного металобрухту, він має надавати йому неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 30 відсотків від суми, на яку відшукає металобрухт.
В подальшому, приблизно в серпні 2015 року, позивач не отримавши відповідної суми грошових коштів від ОСОБА_3, повторно звернувся до останнього з вимогою надати йому неправомірну вигоду.
09.10.2015 р. підполковник міліції продовжуючи свою протиправну діяльність, призначив ОСОБА_3 зустріч та висунув вимогу, щоб він надав йому грошові кошти у розмірі 30 відсотків від суми, на яку він вже відшукав металобрухт.
На виконання вказаної вимоги, цього ж дня ОСОБА_3, перебуваючи в автомобілі DAEWOO NEXIA, за кермом якого знаходився підполковник міліції ОСОБА_1 передав йому 1000 гривень за непритягнення його до кримінальної відповідальності та повідомив останнього, що іншу частину грошових коштів передасть йому до кінця наступного тижня.
14.10.2015 близько 10.20 під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій у рамках кримінального провадження № 4201511000000397, відкритого 28.08.2015 прокуратурою Київської області за ч. 3 ст. 368 КК України, працівниками вказаної установи та СБУ задокументовано факт отримання у приміщенні Березанського МВМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області, розташованого за адресою: Київська область, Баришівський район, місто Березань, вул. Леніна, 32, заступником начальника відділу - начальником вищезазначеного МВМ підполковником міліції ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4 000 грн. від ОСОБА_3, за сприяння у вирішенні питання щодо непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.
15.10.2015 підполковника міліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 4201511000000397, відкритому за ч. 3 ст. 368 КК України та затримано в порядку ст. 208 КПК України та обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або внесення застави.
20.10.2015 підполковником міліції ОСОБА_1 внесено заставу в сумі 365 400 гривень.
Факти вилучення грошових коштів в сумі 4000 гривень та зустрічі 14.10.2015 підполковника міліції ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підтверджуються поясненням старшого дільничного інспектора СДІМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області майора міліції ОСОБА_6
23.10.2015 ухвалою Печерського районного суду м. Києва підполковника міліції ОСОБА_1 відсторонено від посади заступника начальника РВ - начальника Березанського MB ГУМВС України в Київській області строком на 2 місяці.
Вирішуючи дану справу, суд також виходить із наступного.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За змістом статті 7 цього ж Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, дотримуватися норм професійної та службової етики, тощо.
Відповідно до пункту 2.2 розділу II Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 22.02.2012 № 155 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 за № 628/20941) (далі - Правила), дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.
Пунктом 1.1 розділу III Правил передбачено, що кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку. Професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки (п. 2.2 розділу III Правил). Честь працівника виявляється в сукупності якостей, в т.ч. як вірність службовому обов'язку (п. 2.3 розділу III Правил).
Працівник органів внутрішніх справ України, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи (п. 4.1 розділу IV Правил).
Працівнику органів внутрішніх справ України забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі - неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності (п. 7.3 розділу VII Правил).
Працівнику органів внутрішніх справ України забороняється безпосередньо або через інших осіб отримувати подарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах останніх (п. 7.5 розділу VII Правил).
Працівник органів внутрішніх справ України повинен неухильно дотримуватися вимог цих Правил. Працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує свій підрозділ і органи внутрішніх справ, позбавляється морального права на повагу, підтримку і довіру з боку громадян, колег і товаришів по службі (п. 7.8 розділу VII Правил).
Проте, як встановлено судом, всупереч вищевказаним нормам законодавства ОСОБА_1 порушив службову дисципліну, вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 р. № 382, п. 2.2 розділу II, п. 2.2, 2.3 розділу III, п. 4.1 розділу IV, п. 7.3, 7.5, 7.8 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155.
Вказане порушення службової дисципліни стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та відчуття безкарності з боку ОСОБА_1
Відповідно до службової характеристики наданої начальником Баришівського РВ ГУ полковником міліції ОСОБА_7 підполковник міліції ОСОБА_1 за час несення служби в ОВС зарекомендував себе посередньо. До службових обов'язків ставиться халатно. Недостатньо розуміє проблеми підлеглих та не завжди сприймає їх пропозиції. При виконанні вказівок може іноді допускати недбайливість. У роботі колективу займає негативну позицію. Має низьке почуття відповідальності, схильний перекладати її на інших. Почуття колективізму та товариськості розвинене слабо, честю колективу не дорожить, має низькі морально-ділові якості, використовує авторитарний стиль керівництва, має середній рівень професійних якостей, низький авторитет та напружені відносини в колективі.
Крім того, в ході проведення службового розслідування встановлено, що на протязі 2014-2015 років до Головного управління неодноразово надходили звернення громадян та особового складу Березанського МВМ про неправомірні дії підполковника міліції ОСОБА_1
Так, 18.03.2014 до Головного управління надійшло звернення гр-ки ОСОБА_8 про можливі неправомірні дії з боку ОСОБА_1
У своєму зверненні та, будучи опитаною гр-ка ОСОБА_8 вказала, що ОСОБА_1 грубо порушує права громадян, не приймає заяви, а якщо і здійснює слідчі дії, то тільки на замовлення олігархів-шахраїв. ОСОБА_1 погрожує жителям м. Березань притягненням до відповідальності у разі непокори та протидії йому.
Також ОСОБА_1 замість того щоб зупинити несанкціоновану торгівлю, збирає побори з правопорушників та прикриває інші сфери незаконного бізнесу. За вказаними фактами жителі м.Березань відмовляються писати будь-які заяви, так-як залякані.
04.04.2014, 07.04.2014, 30.04.2014 до Головного управління з Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області та УВБ в Київській області ДВБ МВС України надійшла інформація про те, що 02.04.2014 відкрите кримінальне провадження № 42014110070000009 за ч. 2 ст. 365 КК України, по зверненню гр. ОСОБА_9 щодо неправомірних дій ОСОБА_1
25.06.2014 прокуратурою Київської області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України вказане кримінальне провадження закрите, а за результатами проведеного службового розслідування, за порушення службової дисципліни, яке виявилося у порушенні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту в частині дотримання законодавства, неухильного виконання статутів і наказів начальників, присяги працівника організаційних справ України, що виявилося у вступі у неділові стосунки з громадянами, вчинення проступків, які дискредитують систему організаційних справ та викликало недовіру до правоохоронних органів з боку громадськості, що в подальшому призвело до відкриття кримінальних проваджень, наказом Головного управління від 04.07.2014 №1314 ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність.
24.11.2014 до Головного управління надійшов рапорт працівників Березанського МВМ Березанського МВМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області про неправомірні дії підполковника міліції ОСОБА_1
Матеріали службового розслідування направлено до прокуратури Київської області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
В подальшому працівниками прокуратури Київської області в приміщенні Березанського МВМ були проведені слідчі дії по кримінальному провадженню, за результатами яких заступника начальника РВ - начальника Березанського МВМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області підполковника міліції ОСОБА_1 було затримано, а також проведено обшук в службових приміщеннях Березанського МВМ. Під час обшуку в боксі на підвіконні було вилучено грошові кошти в сумі 4000 гривень, з барсетки ОСОБА_1 було вилучено посвідчення працівника міліції, паспорт та документи на автомобіль, грошові кошти в сумі понад одну тисячу гривень. Також в кабінеті ОСОБА_1 вилучено паспорт невідомого громадянина та документи на право ведення підприємницької діяльності. У своєму доповненні до пояснення ОСОБА_6 повідомив, що під час вказаних подій в приміщенні Березанського МВМ перебував громадянин ОСОБА_3, який розмовляв з ОСОБА_1 в приміщенні боксу.
У своєму поясненні підполковник міліції ОСОБА_1 пояснив, що 14.10.2015, близько 10.00 він був затриманий працівниками прокуратури Київської області. Свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК України не визнає.
На підставі висновку службового розслідування, затвердженого 30.10.2015 було видано оскаржуваний дисциплінарний наказ Головного управління № 2005, яким обрано міру дисциплінарного впливу до позивача у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Як вбачається з акту (а.с. 122), складеного начальником Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області полковником міліції ОСОБА_10, у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 у присутності заступника начальника Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області підполковника міліції ОСОБА_11, начальнику відділу комплектування та проходження служби Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Київській області підполковника міліції ОСОБА_12 позивачу було запропоновано отримати в день звільнення трудову книжку, однак останній відмовився.
Відповідно до розписки, наявної в матеріалах справи, трудову книжку позивач отримав 27.01.2016 р.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Так, дисциплінарний наказ Головного управління від 30.10.2015 № 2005 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ було реалізовано шляхом видання наказу по особовому складу від 05.11.2015 № 585 о/с.
В обґрунтування незаконності зазначеного наказу позивач посилається на порушення Головним управлінням норми статті 62 Конституції та ч. 14 ст. 18 Закону України «Про міліцію» та пунктів 8 та 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, згідно яких працівник міліції, якого притягнуто до кримінальної відповідальності звільняється зі служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, якщо вину не буде доведено в законному порядку.
Суд не погоджується з такими твердження позивача з огляду на наступне.
Згідно статті 23 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Тобто, особи рядового і начальницького складу можу нести одночасно як дисциплінарну, так і кримінальну відповідальність, порушення яких є різні за складом.
Згідно із п. 64 «є» цього ж Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за порушення дисципліни.
Отже, беручи до уваги факт відсутності вироку по кримінальній справі відносно позивача, зокрема, враховуючи, що факт порушення дисципліни останнім є встановлений матеріалами службового розслідування, слід дійти висновку, що позивач був звільнений саме за порушення дисципліни.
Позаяк позивача було звільнено з посади за порушення дисципліни, а не за порушення позивачем Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» або вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не було допущено порушень вимог чинного законодавства в частині дотримання порядку звільнення позивача, а тому наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ та наказ ГУ МВС України в Київській області № 585 о/с від 05.11.2015 про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1, заступника начальника Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області - начальника Березанського МВМ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області, суд визнає правомірними, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області-начальника Березанського МВМ Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 листопада 2015 року та до моменту фактичного поновлення на публічній службі, а також інші виплати, премії та кошти, які були встановлені та підлягають виплаті йому у зв'язку із незаконним звільненням з органів внутрішніх справ, слід також відмовити, оскільки вони є похідними.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу).
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 69 - 71, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук