ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/1478/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагональ»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 15 261,44 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Сергеєв Д.С.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагональ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30 477,23 грн. (з яких: 24 000,00 грн. заборгованості та 6 477,23 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/1478/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 09.03.2016 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні та власне письмове підтвердження, яке залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відзиву не надав.
У судовому засіданні 09.03.2016 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.04.2016 р. для витребування у позивача копій актів здачі-прийому робіт, доказів їх направлення відповідачу та деталізований і обґрунтований розрахунок пені; у відповідача - письмового відзиву на позовну заяву, попереджено сторін, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі у судовому засіданні до них можуть бути застосовані заходи, передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивача - про правові наслідки, передбачені п. 5. ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Через відділ діловодства суду 01.04.2016 р. від позивача надійшов опис вкладення та розрахунковий чек, які залучено до матеріалів справи.
05.04.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 15 261,44 грн. (з яких: 14 400,00 грн. заборгованості та 861,44 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами.
Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Господарський суд прийняв заяву позиву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 15 261,44 грн.
Представник позивача в судове засідання 06.04.2016 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
У судовому засіданні 06.04.2016 р. представник відповідача просив відкласти розгляд справи, для надання йому можливості ознайомитися з документами, поданими позивачем, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку розгляду спору.
Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Розглянувши клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.
Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу, у зв'язку із неявкою представника позивача у призначене судове засідання та черговим не виконанням відповідачем вимог ухвали суду, ухвалою від 06.04.2016 р., керуючись ст. 69, ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 13.04.2016 р.; клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 16.04.2016 р.; повторно зобов'язати відповідача надати суду певні документи.
У судовому засіданні 13.04.2016 р. представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору; зменшені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 13.04.2016 р. не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 13.04.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
24.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діагональ» (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - замовник) був підписаний договір № 240202 про розміщення реклами (надалі - договір), відповідно до пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання проводити рекламні кампанії в інтересах замовника в обсязі та на умовах, визначених даним договором.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що після узгодження сторонами підписуються відповідні адресні програми, які є невід'ємною частиною договору (додаток до договору).
Відповідно до пункту 4.2. договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2013 р., оплата здійснюється замовником щомісячно до 30 числа рекламного (поточного) місяця, в якому проводиться рекламна кампанія, безготівковим розрахунком у гривнях.
Згідно з пунктом 5.1. договору, після закінчення строку рекламної кампанії, встановленого у відповідному додатку, виконавець направляє замовникові для підписання акт прийому-передачі робіт.
За умовами пункту 5.2. договору, протягом 5 банківських днів від дати закінчення рекламної компанії замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі робіт та повернути його виконавцю, не повернений протягом 5 банківських днів акт вважається не підписаним.
Згідно з пунктом 5.4. договору, н підписання замовником акту прийому-передачі робіт за відсутності мотивованої відмови протягом строку встановленого в п. 5.2. договору (5 банківських днів), є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань щодо розміщення рекламних матеріалів.
З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що 22.07.2015 р. сторони підписали додатки до договору (відповідно до п. 2.2. договору) від 01.01.2013 р. та 01.01.2014 р., відповідно до яких замовник замовив проведення рекламної компанії на поверхні № 1 ОД073 за адресою: вул. Краснослобідська, місячна вартість якої складала, 2 400,00 грн. з ПДВ.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами виконаних робіт № 31 від 28.02.2014 р. (рахунок № 28 від 03.02.2014 р.) на суму 2 400,00 грн., № 37 від 31.03.2013 р. (рахунок № 36 від 13.03.2013 р.) на суму 2 400,00 грн., № 138 від 31.07.2013 р. (рахунок № 135 від 15.07.2013 р.) на суму 2 400,00 грн., № 105 від 30.06.2013 р. (рахунок № 101 від 10.06.2013 р.) на суму 2 400,00 грн., № 191 від 30.09.2013 р. (рахунок № 183 від 03.09.2013 р.) на суму 2 400,00 грн.
Всі акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані та скріплені печаткою лише позивача. На підтвердження надсилання актів здачі приймання робіт, позивачем надано оригінал опису вкладення та фіскальний чек до цінного листа.
У відповідності до виписки з рахунку позивача від 01.04.2016 р., відповідачем була здійснена оплата на суму 2 400,00 грн. за січень 2014 р. за розміщення реклами за спірним договором.
Станом на 01.04.2015 р. вищезазначені акти відповідачем не були підписані, а також не було надано мотивованої відмови від їх підписання.
За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагональ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30 477,23 грн. (з яких: 24 000,00 грн. заборгованості та 6 477,23 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами.
05.04.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 15 261,44 грн. (з яких: 14 400,00 грн. заборгованості та 861,44 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.
Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами в розмірі 14 400,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагональ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14 400,00 грн. заборгованості за надані послуги за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагональ» просить суд також стягнути з відповідача 861,44 грн. пені за період з 15.03.2013 р. до 15.08.2014 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За несвоєчасну сплату наданих послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання (платежу) за кожен день прострочення.
Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 861,44 грн. пені за період з 15.03.2013 р. до 15.08.2014 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240202 від 24.02.2012 р. про розміщення реклами.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагональ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагональ» (65007, м. Одеса, провулок Високий, 12/14, код ЄДРПОУ 32432470) 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. заборгованості, 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 44 коп. пені та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 22.04.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина