20 квітня 2016 року Справа № 908/5007/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Кравчука Г.А.,
суддів: Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016
у справі Господарського суду№ 908/5007/15 Запорізької області
за позовомдержавного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 10 144,40 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились;
У вересні 2015 року державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) 10 144,40 грн. заборгованості, яка складається з основної заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008 (далі - Договір) у розмірі 3 483,24 грн., пені у розмірі 3 439,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 689,05 грн. та 3 % річних у розмірі 532,21 грн.
Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що Підприємцем порушено умови укладеного між сторонами Договору в частині своєчасного внесення орендних платежів за користування орендованим нежитловим приміщенням. Сторони не дійшли згоди щодо погашення існуючої заборгованості, у зв'язку із чим заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку з урахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 (суддя Мойсеєнко Т.Б.) в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 (колегія суддів: Зубченко І.В., Ломовцева Н.В., Попков Д.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 залишено без змін.
Вказані судові рішення прийнято з мотивів недоведеності належними та допустимими доказами обставин передачі нежитлового приміщення орендарю та обставин фактичного користування цим приміщенням останнім.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 і рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами Договору, приписи ст. ст. 6, 11, 526, 530, 627, 628, 629 ЦК України та ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Підприємець не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- між державним підприємством "Дослідне господарство "Ізвєстія" ІОК УААН (орендодавець, в подальшому найменування орендодавця було змінено на державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Національної академії аграрних наук України") та Підприємцем (орендар) 14.10.2008 укладено Договір за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене приміщення бару в смт. Веселе (надалі - майно) площею 137,55 кв. м, із них 42,3 кв. м в оренду за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ДП "ДГ "Ізвєстія" ІОК УААН, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 41 036,00 грн., із них 42,3 кв. м 12 619,58 грн. Майно передається в оренду з метою громадського харчування, роздрібної торгівлі;
- відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.4 Договору);
- у п. 2.5 Договору сторони дійшли згоди, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору;
- згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за домовленістю сторін і становить без ПДВ за перший місяць оренди 298,26 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції 1,226 за 05-12.2006, 01-12.2007, 01-09.2008;
- за приписами п. п. 3.2 та 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата в повному обсязі перераховується Підприємству щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем;
- в силу вимог пункту 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у визначеному пунктом 3.3, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати;
- відповідно до п. 10.1 Договору, його укладено строком на 1 рік, що діє з 14.10.2008 по 14.10.2009 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6 Договору);
- 03.02.2010 директором Підприємства був виданий наказ № 34 "Про розторгнення договору оренди № 110; № 111 від 14.10.2008 магазин-бар АДРЕСА_1" у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати і наявністю дебіторської заборгованості в сумі 15 954,69 грн. Було вирішено: 04.02.2010 провести інвентаризацію наявності цілісності майна господарства; майстру-будівельнику господарства Клим О.Г. разом із зав. господарством Павшок О.Є. забезпечити заміну замків на дверях магазину;
- 05.04.2012 Підприємством на адресу Підприємця була направлена вимога сплатити заборгованість та акт звірки взаєморозрахунків, однак ці вимоги залишились без задоволення, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 ЦК України).
Відносини у сфері оренди державного майна врегульовано нормами спеціального законодавства - Закону України "Про оренду державного та комунального майна". За приписами частин 1 та 4 статті 13 цього Закону передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.
Судами встановлено, що аналогічні положення погоджено сторонами і у Договорі. Так, відповідно до п. 7.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 Договору). Крім того, згідно з п. 2.5 Договору обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.
Таким чином, як положеннями законодавства України, так і умовами укладеного між сторонами Договору встановлено, що доказом прийняття майна в оренду є підписання сторонами акту приймання-передачі майна, обов'язок по складанню якого Договором покладено на Підприємство.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим, як було з'ясовано судами попередніх інстанцій, акт приймання-передачі орендованого нерухомого майна сторонами не складався і матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджували б фактичне користування орендованим приміщенням.
За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин справи, враховуючи недоведеність факту користування орендованим приміщенням Підприємцем, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно і обґрунтовано відмовили як у задоволені основних позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, так і похідних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Доводи касаційної скарги Підприємства наведених висновків не спростовують та не впливають на них. Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм процесуального права не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне також відзначити, що окремі доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та вільного тлумачення правових норм, тому не можуть бути прийняті до уваги суду.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 908/5007/15 Господарського суду Запорізької області - без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.П. Коробенко
Суддя Г.М. Мачульський