19 квітня 2016 року Справа № 876/644/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В жовтні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ) Славкіної М.А. (далі - Уповноважена особа) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уповноважена особа зобов'язана була внести зміни в реєстр акцептованих вимог кредиторів та подати його на затвердження виконавчій дирекції Фонду, оскільки така вимога виникла на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначає, що вказана вимога є вимогою кредитора до боржника, а не вимогою вкладника, тому положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) щодо тридцятиденного строку на пред'явлення вимог кредитора з моменту опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, не підлягає застосуванню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року у справі №813/5864/15 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Уповноважена особа, яка покликаючись на недоведеність обставин, які мають значення для справи просить скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що відповідачем не вчинено жодних протиправних дій, які б могли зашкодити реалізації позивачем своїх законних прав. Також зазначає, що станом на 04.11.2015 рахунки клієнта ОСОБА_2 закриті.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його також оскаржив Фонд, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. У поданій апеляційній скарзі посилається на той факт, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та зобов'язано Фонд в особі його виконавчої дирекції прийняти рішення про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки останній не наділений такими повноваженнями. Виконавча дирекція Фонду лише затверджує зміни до реєстру акцептованих вимог на підставі пропозиції Уповноваженої особи.
Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки такий був завчасно повідомлений про розгляд справи та мав можливість забезпечити явку інших представників чи взяти участь у розгляді особисто. Більше того, позивач та його представник не надали жодних доказів неможливості участі у розгляді даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги належить задовольнити частково з таких міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважена особа не мала права не включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги позивача, які підтверджені рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки це порушує принцип обов'язковості виконання судових рішень, передбаченого ст.124 Конституції України.
Повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі постанови Правління Національного Банку України (далі - НБУ) від 19.03.2015 №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ» (далі - Постанова), виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.03.2015 №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ та призначення уповноваженої особи» (далі - Рішення), яким розпочату процедуру ліквідації ПАТ з відшкодування з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб з 20.03.2015 та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.
26.03.2015 в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України» №54 (6058) опубліковано оголошення про те, що відповідно до Постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято Рішення.
24.03.2015 позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ про розірвання договорів, та стягнення коштів. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 13 травня 2015 року у справі №461/3428/15-ц заявлений позов задоволено частково. Судом постановлено розірвати договір банківського вкладу «Марафон лояльності - Подвійний дохід ЕПС» від 27.08.2014 №837902/2014 (в доларах США); розірвати договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» від 27.08.2014 НОМЕР_2 (в доларах США); стягнути з ПАТ на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти у сумі: 12777,99 доларів США; стягнути з ПАТ на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмірі 3300грн.
Вказане судове рішення набрало законної сили та у встановленому законом порядку не скасовано.
18.06.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ.
20.06.2015 позивач звернулася до Уповноваженої особи з вимогою про включення в реєстр вимог кредиторів вимоги позивача на суму 12777,99 доларів США та 3300грн у четверту чергу реєстру вимог кредиторів ПАТ на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 травня 2015 року у справі №461/3428/15-ц, яке набрало законної сили 22.05.2015
Проте у відповідь на вказану заяву, позивачем одержана довідка від Уповноваженої особи, якою повідомляється про включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів в сумі 7294,26грн до четвертої черги.
Вважаючи такі дії Уповноваженої особи протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
На думку апеляційного суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII) передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон №2121-III) передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У п.6 ст.2 Закону №4452-VI зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення ст.12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15.
Апелянти в апеляційних скаргах на вказані обставини не посилаються, однак відповідно до ч.1 ст.195 КАС, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 цього ж Кодексу суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому ч.1 ст.203 КАС визначає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та постановлення ухвали про закриття провадження у цій справі.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС, суд,
Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року скасувати та закрити провадження у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 25 квітня 2016 року.