21 квітня 2016 року
справа № 808/8770/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року в адміністративній справі
за позовом Комунального підприємства «Водоканал»
до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,-
До суду надійшов позов Комунального підприємства «Водоканал», в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 письмової вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 27.10.2015 № 08-06-14-14/6845.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Водоканал» за період з 01.02.2013 по 31.05.2015, за результатами якої складено акт від 15.09.2015 № 06-21/7.
В ході ревізії було встановлено, що в порушення ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.07.2014 № 264 «Про впорядкування відносин з надання комунальних послуг» за період з 01.08.2014 по 31.05.2015 позивачем проведено покриття витрат іншої юридичної особи, які зумовлені не обліченими втратами води у мережі, що утворилися при наданні послуг гарячого водопостачання Концерном «МТМ», на загальну суму 7105759,52 грн. (1594778,043 м куб).
Також, в порушення п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 № 318, внаслідок оплати позивачем послуг, придбання яких документально не підтверджено їх надавачем - МКП «Основаніє» по договору субпідписки від 29.08.2013 №1 СП, по договору від 30.09.2013 № 1- ПС, 29.08.2013 № сі/2 ФНП, укладеним між позивачем та МКП «Основаніє», підприємству завдано збитків на загальну суму 891018,71 грн.
Крім того, в порушення ч. 14 ст. 69 Бюджетного кодексу України позивачем за лютий - березень 2013 року не перераховано до місцевого бюджету надходження від орендної плати за користування майном, яке перебуває в комунальній власності та відноситься до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок чого місцевим бюджетом недоотримано доходів в сумі 25764,97 грн.
З метою повного усунення виявлених ревізією порушень, попередження їх виникнення в подальшому, Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області на адресу позивача направлено вимогу від 27.10.2015 № 08-06-14-14/6845.
Надаючи оцінку правомірності вимоги ДФІ в частині оскаржуваних пунктів 1, 2, 4, суд першої інстанції вірно визначив, що позов КП «Водоканал» не підлягає задоволенню, проте з підстав, які виходять за межі дослідження в даній адміністративній справі.
Так, з оскаржуваної вимоги вбачається, що остання направлена з метою забезпечення відшкодування Підприємством збитків, наявність яких виявлено під час ревізії. При цьому оскаржувані вимоги вказують на виявлені збитки та їх розмір.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності пунктів 1, 2, 4 вимоги ДФІ в Запорізькій області від 27.10.2015 № 08-06-14-14/6845, не врахував правову позиції Верховного Суду України, викладену в постанові від 10.02.2015, згідно з якою збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимог протиправною.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 10 статті 10 вказаного Закону встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями по здійсненню контролю за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, ДФІ має право визначити їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної установи у відповідність до вимог законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, - про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Вказана правова позиція також була викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року в адміністративній справі № 808/8770/15 скасувати.
У задоволенні позову Комунального підприємства «Водоканал» відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 22 квітня 2016 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова