19 квітня 2016 року Справа № 876/506/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
представників позивача Тершака Б.А., Палятинського В.І.,
представника відповідача Пазинюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом колективного науково-виробничого підприємства ,,Нафтогазтехсервіс" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
24 червня 2015 року колективне науково-виробниче підприємство (КНВП) ,,Нафтогазтехсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) від 25.02.2014 року за № 0005220101 та № 0006220101.
Постановою від 04 грудня 2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи податкового органу щодо неможливості виконання ПП ОСОБА_4 робіт згідно договору від 08.06.2008 року №08/06-08, оскільки для проведення якісної інтерпретації (переінтерпретації) результатів ГДС (геолого-фізичні дослідження свердловин) необхідно мати кваліфікацію інженера - геофізика або геолога. А вказані роботи виконують організації і установи, які працюють у геологічній сфері.
В наданих КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" документах зазначено, що ПП ОСОБА_4 здійснював сканування, оцифрування даних родовищ корисних копалин, сервісно-комп'ютерне забезпечення обробки та оформлення геолого-геофізичної інформації за матеріалами наданими замовником. Однак, позивач не надав жодних документів, які б розкривали зміст виконаних робіт ПП ОСОБА_4. В ході допиту Тершак Б.А. повідомив, що ПП ОСОБА_4 виконував роботи з опрацювання даних ГДС, а саме якісну та кількісну інтерпретацію результатів ГДС.
В ході перевірки не підтверджено наявність виконання робіт (послуг) від фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, що свідчить про те, що правочини між ПП ОСОБА_4 та позивачем укладені без мети настання реальних наслідків.
Відповідач також зазначає, що у ПП ОСОБА_4 відсутні необхідні умови для здійснення наданих послуг, є показання фахівців у сфері геології, які повідомили, що роботи по проведенні якісної і кількісної інтерпретації проводяться лише фахівцями, що мають геологічну або геофізичну освіту, а тому діяльність ПП ОСОБА_4 не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пункту 1.32 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
На підставі викладеного, відповідач вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі .
Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, в тому числі по взаємовідносинах із ПП ОСОБА_4 за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, оформленої актом від 15.08.2011 року за № 6508/23-2/22188145 (т.1 а.с. 21-61), ДПІ у м. Івано-Франківську 25.02.2014 року прийняла податкові повідомлення-рішення:
- за № 0005220101, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 129 872 грн., в тому числі 903 897,00 грн. за основним платежем та 225 975,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0006220101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 903 895,00 грн., в тому числі 723 116,00 грн. за основним платежем та 180 779,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 73, 74).
Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" допустило заниження податку на прибуток на загальну суму 903897,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2008 року в сумі 207854,00 грн., за І квартал 2009 року в сумі 11667,00 грн.., за ІІ квартал 2009 року в сумі 354167,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 312917,00 грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 17292,00 грн..
Крім того, на порушення вимог підпунктів 7.2.1 , 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 723117,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину з ФОП ОСОБА_4, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 723117,00 грн. за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, в тому числі за листопад 2008 року в сумі 164167,00 грн., за грудень 2008 року - 2117,00 грн., за січень 2009 року - 6000,00 грн., за лютий 2009 року - 3333,00 грн., за квітень 2009 року - 178333,00 грн., за травень 2009 року - 2000,00 грн., за червень 2009 року - 103000,00 грн., за липень 2009 року - 1667,00 грн., за серпень 2009 року - 63333,00 грн., за вересень 2009 року - 185333,00 грн., за жовтень 2009 року - 2200,00 грн., за листопад 2009 року - 833,00 грн., за грудень 2009 року - 10800,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_4 договору № 08/06-08 не відповідають дійсності, оскільки умови договору виконанні сторонами у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 129 872,00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 903 895,00 грн. з підстав нікчемності правочину є протиправними.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 08.06.2008 року КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" (Замовник) і ПП ОСОБА_4 (Виконавець) уклали договір за № 08/06-08 на інформаційні послуги, за умовами якого Виконавець зобов'язався здійснити інформаційний моніторинг виробничо-технологічних даних нафтогазових родовищ України (згідно завдання), а Замовник зобов'язався проводити оплату поетапно за виконані обсяги робіт (т.1 а.с. 173).
Для виконання вказаного договору ПП ОСОБА_4 відповідно договору № 87 від 09.08.2008 року та трудової угоди залучав спеціалістів в галузі геології і розвідки нафтових і газових родовищ (т.1 а.с. 174 - 182).
Факт виконання умов договору від 08.06.2008 року за № 08/06-08 підтверджується актами здачі приймання-робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, які вилучені у позивача згідно протоколу виїмки від 06 квітня 2011 року ( т.1 а.с. 63).
На підставі виданих ПП ОСОБА_4 податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 723117,00 грн.. Також позивач відніс до складу валових витрат суму коштів, сплачену ПП ОСОБА_4 за виконанні роботи в розмірі 3615588,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.
Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.
Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентом ПП ОСОБА_4 мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, бухгалтерськими проведеннями.
Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.
Придбані роботи відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, а саме: передані НАК ,,Нафтогаз України", претензії зі сторони НАК ,,Нафтогаз України" до позивача щодо неналежного виконання договірних умов відсутні, що підтверджується актом № 7 здавання-приймання геологорозвідувальних робіт (т. 1 а.с. 82 83).
Отримані від НАК ,,Нафтогаз України" за виконані роботи кошти позивачем належним чином оподатковані, сплачені відповідні податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент - ПП ОСОБА_4 були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.
Суд першої інстанції також врахував ті обставини, що відповідно довідки № 20095/23-1/22188145 від 03.12.2010 року державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Про результати документальної невиїзної перевірки КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 року податковим органом встановлено, що за угодою від 08.06.2008 року, приватний підприємець ОСОБА_4 здійснював копіювання, електронну обробку, в тому числі сканування оцифрування каротажних діаграм, даних сейсмічних, геолого-геофізичних досліджень свердловин, систематизацію вихідної інформації для формування баз даних родовищ корисних копалин, а також сервісно-компютерне забезпечення обробки та оформлення геолого-геофізичної інформації відповідно до оперативних завдань та за матеріалами наданими замовником. Результати робіт надавались приватним підприємцем ОСОБА_4 на електронних носіях. Вказаною довідкою підтверджено та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських правовідносин КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" та ПП ОСОБА_4 і не встановлено розбіжностей у відомостях платників податків. Будь-яких порушень податкового чи іншого законодавства при здійсненні господарських операцій вказаною перевіркою не виявлено (т.1 а.с. 196 - 202).
Таким чином, ПП ОСОБА_4 належним чином відобразив у своїй податковій звітності господарські операції з надання послуг КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" та сплатив відповідні податкові платежі.
Також суд першої інстанції встановив, що договірні взаємовідносини між позивачем та ПП ОСОБА_4 відбувались протягом тривалого часу, що передував періоду, який перевірявся. Зокрема, сторонами договору у 2005-2009 роках укладались угоди та надавались послуги, що підтверджує їх системний характер. Системний характер договірних відносин позивача з ПП ОСОБА_4 встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-2694/12/0970 і з таким висновком погодився Вищий адміністративний суд (т.1 а.с. 130 - 142).
Виконання зазначених робіт позивач замовляв у ПП ОСОБА_4 в порядку затвердженої першим заступником голови Державної геологічної служби та погодженої членом правління НАК ,,Нафтогаз України" Програми на виконання робіт за темою ,,Вивчення особливостей геологічної будови, напрямків та обєктів пошуків родовищ вуглеводнів в межах слабо вивчених територій і стратиграфічних комплексів нафтогазоносних басейнів України", яка містить відповідне геологічне завдання та плановий кошторис витрат в розмірі 7000,00 тис. грн. (т.1 а.с. 143 - 165 ).
Відповідно до експертного висновку Державної комісії з експертизи геологічних проектів та кошторисів № 196-Тн від 19.03.2008 року, кошторисно-фінансові розрахунки за статтями вартості витрат на проведення науково-дослідних робіт за темою виконанні за нормативними показниками витрат НДДКР. Вказаною кошторисною документацією передбачено, зокрема, витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи, організації в розмірі 5024,94 тисяч гривень. ( т.1 а.с. 165-166).
З метою реалізації вказаної програми 30.08.2010 року НАК ,,Нафтогаз України" та КНВП ,,Нафтогазтехсервіс" уклали договір за №4/10, погодивши при цьому залучення третіх осіб, як співвиконавців для виконання умов договору (т.1 а.с. 77 - 80).
8-9 грудня 2010 року відбулось засідання секції Науково-технічної ради Національної акціонерної компанії ,,Нафтогаз України" з питань геологорозвідувальних робіт на нафту і газ. На вказаному засіданні розглянуто питання звіту по завершеній роботі ,,Вивчення особливостей геологічної будови, напрямків та об'єктів пошуків родовищ вуглеводнів в межах слабо вивчених територій і стратиграфічних комплексів нафтогазоносних басейнів України (виконавець - КНВП ,,Нафтогазтехсервіс"). На засіданні секції прийнято рішення вважати результати роботи такими, що відповідають умовам договору та звіт прийнято (т.1 а.с. 191 - 192).
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені докази в їх сукупності підтверджують факт реального виконання сторонами умов договору від 08.06.2008 року за № 08/06-08 та відповідно правомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з виконання зазначеного договору.
Доводи податкового органу щодо нікчемності цього правочину спростовуються наведеними вище обставинами, та договорами на залучення до виконання робіт спеціалістів у сфері геолого-розвідувальних робіт та опрацювання даних ГДС.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у справі № 809/2479/15 - без змін.
Стягнути з державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять ) грн. 20 коп. на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, ,,Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
Н.В. Ільчишин
Ухвала в повному обсязі складена 21 квітня 2016 року.