18 квітня 2016 року Справа № 876/1935/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» в якому просила, з урахуванням уточнень, визнати протиправним та скасувати рішення про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 006-13110-130215 від 13.02.2015 року укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, оформлене листом № 8821/2310 від 23.09.2015 року, зобов'язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо збільшення розміру суми, яка підлягає виплаті за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 виданий Дрогобицьким МВ УМВС 04.07.2014 року, реєстраційний помер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) вкладнику ПАТ «Дельта Банк» на 134322.53 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 006-13110-130215 від 13.02.2015. укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2013 року, зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) № 006- 13110-130215 від 13.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що 02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
Постановою НБУ №664 від 02.10.2015 року, відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Отже, починаючи з 03.03.2015 р. банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації, у банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно.
Так, дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (200 000 грн.), і відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна.
З огляду на це, вказані фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків.
Таким чином, вказані операції призвели до того, що власник великого вкладу, залучивши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування. Наслідком такого правочину є надання переваги вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, на отримання відповідного відшкодування замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку в порядку черговості згідно ст. 52 Закону.
При цьому, зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку були здійсненні в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» (далі - «Постанова»). Відповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Незважаючи на заборону, АТ «Дельта Банк» був укладений депозитний договір з позивачем та проведено операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що є порушенням Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка обов'язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності. Вже постановою НБУ №150 від 02.03.2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесене до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно Банку постановою від 30.10.2014 р.
При цьому, як зазначено в Рішенні Виконавчої дирекції Фонду (протокол № 174/15 від 27.07.2015 року), керівників структурних підрозділів Банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлені вказаною Постановою, лише 15.01.2015 року, а отже, факт надання переваги Банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16.01.2015 року включно.
Тобто, за таких умов, укладання між Банком та фізичними особами після 16.01.2014 року договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.
Відповідно до пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» затверджених Рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20 березня 2013 року (з відповідними змінами) зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається. А фактично ж кошти вносилися третіми особами, що є порушенням Правил.
Крім того, порядок залучення вкладів банками України від фізичних осіб врегульовані Інструкцією про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановок правління НБУ від 01.06.2011 р. №174 та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. №492. Згідно з п.10.1 Інструкції № 492 закріплено, що на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк вдає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Відповідно до п.2.9 Інструкції №174, банк (філія, відділення) зобов'язані видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордеру) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для включення особи до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом, зокрема квитанцією про внесення коштів на її рахунок.
Крім того, спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам підтверджує і додаткова угода до згаданого договору банківського вкладу, згідно якої, всупереч положенням п. 5.11. Правил, змінено порядок зарахування вкладу - шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Перерахування коштів у вказаний спосіб підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.
Також Позивачем як у позовній заяві, так і в судових засіданнях в суді першої інстанції не наведено жодних правових підстав набуття ним цих грошових коштів, що надійшли від третьої особи із зазначенням у платіжному дорученні призначення платежу - «переказ коштів».
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, зазначене додатково підтверджує отримання переваги ОСОБА_5 (особа, що здійснила переказ коштів на вкладний рахунок позивача) перед іншими кредиторами Банку. Оскільки, шляхом укладення договору банківського вкладу позивачем та перерахування йому коштів, кредитор Банку - ОСОБА_5 зменшив свою дебіторську заборгованість перед АТ «Дельта Банк», і в силу положень ст. 1212 ЦК України набув право вимоги до позивача щодо грошових коштів в сумі здійсненого ним переказу, яке кореспондується із обов'язком позивача повернути ОСОБА_5 безпідставно набуте майно. А відтак, отримав право на одержання через третю особу (позивача) цих грошових коштів, всупереч положень чинного законодавства щодо розміру гарантованої суми відшкодування коштів Фондом.
Відповідно до пункту 7 частини 3 ст. 38 вказаного Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав - банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
На підставі вище викладеного, Комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів (перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Протоколу), укладені між Банком та фізичними - особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків третіх осіб є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону.
У зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеною наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 р. нікчемних правочинів відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу, що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно, за якими кошти були зараховані за такими договорами від інших фізичних осіб, та операції за якими призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, 16 вересня 2015 року був винесений наказ тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями».
Даним наказом відповідача вирішено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу.
Частиною 2 статті 37 Закону визначено, що уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів та звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку. Крім того, відповідно до частини 2 статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у зв'язку з тим, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно з частиною 4 статті 38 Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами. зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Отже, з огляду на наведені норми Закону уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними не потрібно вчиняти будь-яких дій. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.
Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом. нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Відповідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З аналізу вище викладеного вбачається, що відповідач під час процедури перевірки та виявлення правочинів, що є нікчемними, має діяти і діяв в межах процедури визначеної Законом в розглянутому випадку Уповноважена особа направила на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину.
Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України. Статтею 5 цього Закону передбачено, що держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. За положеннями статті 58 вказаного Закону банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства, а учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.
Поряд з цим, з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків в Україні функціонує система гарантування вкладів фізичних осіб.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частиною 1 статті 3 вказаного Закону встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до п. 15 ч, 1 ст. 2 цього ж Закону системою гарантування вкладів фізичних осіб є сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники. Метою запровадження такої системи, згідно Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Водночас, особа яка вступає в комерційні відносини з конкретним банком, залучаючи власні кошти на депозит в банку, свідомо несе ризик неповернення вказаних коштів у випадку визнання банку неплатоспроможним та неможливістю виконання банком своїх зобов'язань. Держава в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснює співпрацю з банками та гарантує повернення вкладникам банку повернення їх вкладів лише в межах визначеної суми. Проблемний банк не може повністю перекладати власні зобов'язання перед вкладниками на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема й шляхом внесення коригувань до структури банківського балансу шляхом збільшення чи зменшення зобов'язань банку перед окремими особами. Такі дії банку суперечать вимогам Закону та призводять до неправомірних відрахувань з Фонду, що є неприпустимим.
В той же час, суд першої інстанції не прийняв до уваги вказаних тверджень відповідача, та не надав їм належної правової оцінки, обмежившись лише посиланням на положення Цивільного кодексу України.
Проте, для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації, у Банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб »).
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону, який є спеціальним законом і нормативно-правових актів Фонду (частина 1 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Таким чином, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в АТ «Дельта Банк» було вчинено належні відповідні дії, на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи вище викладене просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №006-13110-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США . Відповідно до пункту 1.2 договору сума вкладу складає 5000.00 (п'ять тисяч доларів США 00 центів). Відповідно до додаткової угоди №1 до договору від 13.02.2015 р. № 006-13110-130215 пункт 1.8 вказаного договору викладено в наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами нього договору. Відповідно до платіжного доручення від 13.02.2015 р. кошти в сумі 5000 доларів США надійшли на рахунок позивача шляхом перерахування з банківського рахунку ОСОБА_5 відкритого в ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 11 червня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків.
Відповідно до протоколу засіданні Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» призначеної наказом від 29.05.2015 р. №408 та наказу від 16.09.2015р. №813 застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком та, зокрема. договір банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 р. №006-13110-130215. Листом від 23.09.2015 р. позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 р. № 006-13110-130215.
Відповідно до постанови Правління НБУ віл 02 жовтня 2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37. 38.51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що ч.1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до ч. 1,2 ст. 26 вказаного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 2-4 ст. 38 зазначеного Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв па себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій. відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим: 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням байку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону. про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) байку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.
Судом з'ясовано, що відповідач дійшов висновку про нікчемність вказаного договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 р. №006-13110-130215, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок надійшли з банківського рахунку іншої особи ОСОБА_5 відкритого в АТ «Дельта Банк», що на думку відповідача свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. Однак додатковою угодою №1 до договору від 13.02.2015 р. № 006-13110-130215 пункт 1.8 вказаного договору викладено в наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору.
Відповідно до п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк» затверджених рішенням ради директорів АТ «Дельта Банк» протокол №14 від 20.03.2013 р. зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладників від третьої особи не допускається.
При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2, ч. З ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
Проте, такі Правила не є нормою закону в розмінні ст. 215 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_5, яким перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатись коштами, які є його власністю, дії останнього щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечить закону, а отже доводи відповідача, щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою фізичною особою, не грунтуються на нормах законодавства
Крім того судом першої інстанції правильно вказано, що відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління: 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень: 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника: 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань: 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Статтею 27 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум. що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників.
Відповідно до п. 12 р. II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням 20 жовтня 2014 р. за № 1293/26070, які набрали чинності 11.11.2014р.) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012р. за №1548/21860. передбачено, що протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики. Пунктом 6. р. III Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, визнаючи протиправним та скасовуючи рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 006-13110-130215 від 13.02.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 року поза увагою залишив ту обставину, що до вказаного наказу № 813 від 16.09.2015 року внесено зміни наказом № 836 від 22 вересня 2015 року щодо незастосування наслідків нікчемності договорів.
А тому позовні вимоги підлягають до задоволенні лише в частині зобов'язаня уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) № 006-13110-130215 від 13.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» - задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 813/6014/15 - скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково, зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) № 006-13110-130215 від 13.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 487,20 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин
Повний текст постанови виготовлений 22.04.2016 року