61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
12.04.2016 Справа № 905/988/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НСК Прометей»
до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»
простягнення 9 598,24 грн
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК Прометей» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення заборгованості у розмірі 4998,00 грн, пені у розмірі 342,94 грн, 3% річних у розмірі 356,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 3919,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором №1735 поставки від 05.06.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не були передані відповідачу усі документи, які передбачені п. 3.1 договору, що, на думку відповідача, свідчить про ненастання факту поставки продукції, а тому зобов'язання відповідача по оплаті даного товару не настало. Також відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
05.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НСК Прометей» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір №1735 поставки (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався передати покупцю товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна, виробник якого визначені сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язався у відповідності з умовами даного Договору прийняти цей товар і оплатити його.
05.06.2013 позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №1 до Договору, у якій погоджено поставку товару на суму 4998,00 грн.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 4998,00грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №149 від 21.06.2013 на поставку товару на суму 4998,00 грн.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній та довіреністю відповідача на отримання товару від позивача.
Посилання відповідача на те, що позивачем не були передані усі документи, які передбачені п. 3.1 Договору, що, на думку відповідача, свідчить про ненастання факту поставки продукції, а тому зобов'язання відповідача по оплаті даного товару не настало, судом відхиляється з огляду на наступне.
Згідно з п. 3.1 Договору постачальник зобов'язується передати з товаром покупцеві наступні документи: рахунок, накладну (в накладній обов'язкове посилання на одержувача товару), податкову накладну, сертифікат (паспорт).
Згідно з п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.
При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.
Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у відповідній накладній та довіреністю відповідача на прийняття товару від позивача, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору №1735 поставки від 05.06.2013.
Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_1 господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1 Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України на підставі рахунку.
Умови оплати вказуються в Специфікації (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 2 Специфікації умови оплати: 100% оплати по факту поставки протягом 30 банківських днів.
Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №149 від 21.06.2013 відповідач зобов'язаний був оплатити до 05.08.2013 включно.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 4998,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 4998,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 4998,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 342,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 3919,14 грн та 3% річних у розмірі 356,16 грн.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.
Однак, відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за видатковою накладною № 149 від 21.06.2013, розпочався з 06.08.2013.
У п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Проте позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 24.02.2016 (згідно штампу поштової установи на конверті). Таким чином, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення пені за видатковою накладною №149 від 21.06.2013.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.
Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.
Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з вимогами про стягнення пені за
видатковою накладною №149 від 21.06.2013, поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд прийшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за видатковою накладною №149 від 21.06.2013 слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК Прометей» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, ідентифікаційний код 38359889) заборгованість у розмірі 4998 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3919 (три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 356 (триста п'ятдесят шість) грн 16 коп. та судовий збір 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 29 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено: 18.04.2016
Суддя М.В. Сажнева