Справа 2-2812/09
25 вересня 2009 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючої судді Стоілової Т.В.,
при секретарі Коваленко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
18.06.2009р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначила, що 28.09.2007р. приблизно в 18год. під вікнами її квартири АДРЕСА_1 діти грали в футбол.. Декілька разів м'яч попадав в вікна її квартири, на зауваження позивачки діти не реагували і вона забрала в них м'яч і занесла к собі в квартиру. Пізніше до неї в квартиру постукалась відповідачка і стала на неї кричати та розмахувати костилем. Позивачка схопилася за костиль, а відповідачка стала його викручувати, в наслідок чого позивачка отримала вивих плеча.
Після цього позивачка закрила двері, а відповідачка стукала в двері своїм костилем до приїзду міліції. Постановою УІМ Красноармійського МРВ від 07.10.2007. відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 194, 296 КК України щодо ОСОБА_3. В результаті дій відповідачки була пошкоджена майно позивачки, а саме вхідні металеві двері вартістю 1650грн., цю суму позивачка просить стягнути з відповідачки.
Крім того позивачка ОСОБА_1 вважає, що їй також спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, викликаних протиправною поведінкою відповідачки, отриманні фізичного болю та спричиненням їй матеріальної шкоди, яку позивачка оцінила в 1000 гривень.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що вона дійсно 28.09.207р. приходила до позивачки, щоб забрати м'яч, яким грали діти. В двері вона стукала кулаком, при цьому двері вже були пошкоджені. При розмові з ОСОБА_1 остання хотіла забрати в неї палку, на яку спирається відповідачка, так як є інвалідом, але ніяких телексних ушкоджень позивачці не наносила. А тому просила відмовити позивачці в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, відшкодовується в випадках, встановлених законом.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду зазначені в ст.1167 ЦК України, а саме неправомірність рішень, дії чи бездіяльність особи, що завдала шкоду, за наявності її вини, доказаної належним чином.
Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, зокрема постановою УІМ Красноармійського МРВ від 07.10.2007р., що в порушенні кримінальної справи за ст.194 КК України(за умисне знищення чи пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах) та за ст.296 КК України(хуліганство) щодо ОСОБА_3 відмовлено згідно ст. 6 п.2 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину (а.с.10).
Згідно акту судово-медичного обстеження №442 від 5 жовтня 2007 року, при зверненні громадянки ОСОБА_1 за медичною допомогою та обстеженні в відділі судово - медичної експертизи яких-небудь тілесних пошкоджень чи слідів від них не було виявлено, а було встановлено діагноз: розтягнення зв'язки лівого плечового суглобу, який згідно приміток до п.4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень", затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року - не можуть враховуватись при визначенні ступеня тяжкості, оскільки не підтверджені об'єктивними даними, а встановлені тільки на підставі скарги потерпілої.
До суду зі скаргою приватного звинувачення про спричинення їй відповідачкою ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень позивачка не зверталась і відсутні будь-які докази того, що саме з вини відповідачки у неї було розтягнення лівого плечового суглобу. Також відсутні докази того, що саме відповідачка пошкодила вхідні двері в квартирі, що належить позивачці та докази про розмір шкоди, спричиненої позивачці.
Із пояснення свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона разом в відповідачкою ОСОБА_2 ходила до позивачки ОСОБА_1, щоб та повернула м'яч їх дітям, але при цьому бійки між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 не було, в двері вона костилем не стукала, двері уже мали незначні пошкодження.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 28.09.2007 року знаходилась в квартирі позивачки, та лікувала їй ногу. Вона чула як в двері хтось стукала якась жінка і вимагала повернути дітям м'яч, але не бачила хто пошкодив двері позивачки, оскільки знаходилась к кімнаті, з якої їй нічого не було видно. Крім того, після повернення ОСОБА_1 до кімнати та скаржилась, що у неї болить рука і попросила її смикнути за руку, що вона і зробила.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що бачила як влітку 2007 року, точну дату вона не пам'ятає, відповідачка ОСОБА_2 стукала в двері позивачки ОСОБА_1 і , як їй здається палкою, але чи вона пошкодила двері напевно сказати не може.
Із пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що вона проживає в одному під'їзді з позивачкою, але поверхом вище. Одного разу вона поверталась додому з роботи в 17.30 годин і бачила, що біля їх під'їзду стояли люди, серед них були працівники міліції і відповідачка ОСОБА_2. Двері у позивачки ОСОБА_1 на той час були пошкоджені, хто їх пошкодив вона не знає.
За таких обставин, суд вважає, що позивачка не надала достатніх і належних доказів вини відповідачки у спричиненні їй як матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження дверей, так і моральної.
Зважаючи на викладене та враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу, суд вважає що позивачка ОСОБА_1 не надала доказів спричинення їй шкоди відповідачкою, а тому в задоволенні вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди їй необхідно відмовити.
Керуючись ст.1166, 1167 ЦК України, ст. 10, 11,60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд-
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної коди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: