Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 77-б, 49006, (056) 371-27-02
30 серпня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю відповідачки ОСОБА_2
за участю представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, 3-я особа гаражно-будівельний кооператив «Красногвардієць» про розподіл спільної сумісної власності, -
В серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив поділити спільне майно подружжя по ? частці домоволодіння № 48 по вул. Давидова в м. Дніпропетровську кожному, по ? частці приміщення магазину № 3 в будинку № 30 по вул. Тітова в м. Дніпропетровську, загальною площею 40,5 кв.м. кожному, розподіл повести шляхом компенсації ОСОБА_4 вартості вказаних часток, яка повинна буди стягнута з відповідача ОСОБА_2, а також стягнути з відповідачки на його користь судові витрати по справі. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що він з відповідачкою перебував у шлюбі з 1985 року по 15.10.2001 рік. У період подружнього життя ними був придбаний будинок № 48 по вул. Давидова в м. Дніпропетровську та квартира АДРЕСА_1. На підставі Рішення Виконавчого комітету № 2694 від 16.12.1999 року квартира була виведена з житлового фонду для використання її в підприємницькій діяльності і на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтвом про право власності від 20.01.2000 року. Після розлучення він реалізував своє право власності дозволивши користуватися своєю часткою в спільній власності своїм неповнолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але відповідачка в 2007 році позбавила можливості сина користуватися житловою площею в будинку № 48 по вул. Давидова в м. Дніпропетровську. Таким чином, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.
В листопаді 2007 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4, 3-я особа гаражно-будівельний кооператив «Красногвардієць» про розподіл спільної сумісної власності, де ОСОБА_2 просила суд збільшити її частку в об'єктах спільної сумісної власності подружжя, виділити в натурі ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, гаражний бокс № 180 у ГБК „Красногвардієць”, автомобіль „Хонда CRV”, державний номер НОМЕР_1, стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію 2/3 частин вартості квартири АДРЕСА_3, 2/3 частин вартості гаражного боксу № 180 у гаражно-будівельному кооперативі „Красногвардієць”, 2/3 частин вартості автомобіля „Хонда CRV”, державний номер НОМЕР_1. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на те, що під час шлюбу вони з чоловіком збудували гаражний бокс у гаражно-будівельному кооперативі „Красногвардієць”. Ними в травні 1998 року був придбаний автомобіль „Хонда CRV”, державний номер НОМЕР_1 і зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 04.10.2007 року вказаний автомобіль був знятий з обліку по дорученню ВСА № 217525 від 07.02.2005 року ОСОБА_5 Таким чином на теперішній час відповідач являється власником вказаного транспортного засобу, видав доручення на зняття з обліку після розірвання шлюбу, передав автомобіль в користування без її згоди. Їх дочка ОСОБА_6 є інвалідом другої групи з дитинства і знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-ендокринолога, їй протипоказані усі види праці. У зв'язку з цим можливо збільшити її частку під час розподілу спільного сумісного майна подружжя до 2/3 частин.
Ухвалою суду від 30.08.2010 року позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа гаражно-будівельний кооператив „Красногвардієць” про розподіл спільної сумісної власності в частині розділу гаражного боксу № 180 у ГБК „Красногвардієць” були залишені без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом уточнила позовні вимоги та просила суд поділити спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2, виділивши ОСОБА_2 приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 40,5 кв.м. в будинку № 30 по вул. Тітова в м. Дніпропетровську, вартістю 682 404 грн., квартиру АДРЕСА_4, вартістю 306 990 грн., грошову компенсацію ? вартості автомобіля „Хонда CRV”, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 40 514 грн., ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості ? частини приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 40,5 кв.м. в будинку № 30 по вул. Тітова в м. Дніпропетровську в розмірі 341 202 грн., яку стягнути з ОСОБА_2, грошову компенсацію вартості ? частини квартири АДРЕСА_4 в розмірі 153 495 грн., яку стягнути з ОСОБА_2, автомобіль „Хонда CRV”, державний номер НОМЕР_1, вартістю 81 027 грн., також стягнути з відповідачки на його користь судові витрати по справі, посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві, а також вказала на те, що ОСОБА_2 зловживає становищем доньки ОСОБА_6, яка має інвалідність і вводе суд в оману відносно її працездатності, оскільки донька є повнолітньою, займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців і має самостійний прибуток як підприємець. Крім цього ОСОБА_6 постійно спілкується з батьком, отримує від нього матеріальну та моральну підтримку, коли в тому є потреба. Тому вона вважає, що не має підтавав просити суд про відступ від рівності часток при поділі спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Відповідачка за первісним позовом в судовому засіданні свій зустрічний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на підстави зазначені в зустрічній позовній заяві, а також вказала на те, що її дочка ОСОБА_7 проживає один рік в квартирі на вул. Робочій цивільним шлюбом з чоловіком, до цього вона проживала разом з нею. Вона дочці постійно допомагає матеріально, оскільки аліментів по інвалідності їй не вистачає навіть на ліки. ОСОБА_7 приходить до неї інколи на роботу допомагати для того, щоб відволікалася від хвороб. Самостійно працювати вона не має можливості, оскільки дуже хвора, є інвалідом другої групи. Вона оформлювала на ОСОБА_6 приватне підприємство для того, щоб була можливість оформити Шенгенську візу для виїзду за кордон на лікування, оскільки без наявних доходів її не впустять до Шенгенської зони. Але зазначеним підприємством займалася вона сама, ОСОБА_2
Представник відповідачки за первісним позовом зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на підстави зазначені в зустрічній позовній заяві.
Представник третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України - до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 дізнався про порушення свого права власності в 2007 році, отже трирічний строк звернення до суду з даним позовом не сплинув, а тому судом не може вирішуватися питання про поновлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України - за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У відповідності до ст. 71 СК України - майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 березня 1985 року. 15.10.2001 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого Відділом РАГС Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська від 15.10.2001 року (а.с. 6). Згідно відповіді КП „ДМБТІ” Дніпропетровської міської ради № 7865 від 09.07.2007 року право власності на домоволодіння № 48 по вул. Давидова в м. Дніпропетровську зареєстроване за ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.1996 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-2657, на приміщення магазину по вул. Тітова, 30 в житловому будинку літ. А-5 на 1 поверсі приміщення № 3 поз. 1-4 загальною площею 40,5 кв.м. зареєстроване за ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності від 20.01.2000 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконкому № 2694 від 16.12.1999 року (а.с. 7). ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_5, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 17.04.1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі № 3012 (а.с. 37-38). Згідно відповіді Державтоінспекції Першого міжрайонного відділу реєстраційно-екзаменаційного відділення № 14/1МР 7500 від 04.10.2007 року станом на 03.10.2007 року автомобіль „Хонда CRV”, державний номер НОМЕР_1 був зареєстрований 27.05.1998 року за ОСОБА_4, 31.03.2005 року автомобіль знятий з обліку по дорученню ВСА № 217525 від 07.02.2005 року ОСОБА_5 (а.с. 45).
Як вбачається з висновку експерта № В-10999 від 14.12.2007 року середня ринкова вартість автомобіля „Хонда CRV”, державний номер НОМЕР_1 складає 81 027 грн. (а.с. 55-56). Ринкова вартість магазину непродовольчих товарів, загальною площею 40,8 кв.м., розташованого по вул. Тітова, 30 в м. Дніпропетровську на момент дачі висновку складає 682 404 грн., що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1982 від 10.03.2008 року (а.с. 65-78). Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1981 від 10.03.2008 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 станом на березень 2008 року складає 306 990 грн. (80-90).
З показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 вбачається, що вона не має можливості працювати, оскільки є інвалідом другої групи, цукровий діабет першого типу тяжкої форми, що також підтверджується Виписними епікризами № 2105, 8798 (а.с. 161-164) та Довідкою до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 016597 від 05.05.2010. Їй матеріально постійно допомагає мати, вона завжди проживала з ОСОБА_2, а останній рік проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюбом з чоловіком. Вона самостійно ніколи не займалася підприємницькою діяльністю, оскільки погано себе почуває. На її ім'я було оформлено приватне підприємство для того, щоб була можливість оформити Шенгенську візу для виїзду за кордон на лікування, оскільки без наявних доходів її не впустять до Шенгенської зони. Вона тільки інколи приходить до матері на роботу допомагати, щоб відволіктися від хвороб. Вона дійсно бере у матері товар та продає, але матері гроші не повертає. Батько ОСОБА_4 їй допомагає не регулярно, тільки коли вона попросить, посилаючись на те, що у нього є й інша родина, на її прохання він надає кошти тільки на ліки, а аліментів по інвалідності їй не вистачає навіть на придбання ліків. Квартиру, в якій вона проживає батько на неї не оформлював, а лише дозволив в ній мешкати. ОСОБА_4 на день народження подарував їй автомобіль, але сказав, щоб вона до нього не зверталася за грошима на протязі одного року, оскільки зробив їй дорогий подарунок.
Показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_9 не знає про взаємовідносини та на дання матеріальної допомоги ОСОБА_6 їх батьками.
Також суд не бере до уваги посилання представника позивача за первісним позовом на те, що ОСОБА_6 займалася підприємницькою діяльністю і отримувала від цього доходи, оскільки з пояснень в судовому засіданні ОСОБА_2 та показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що на її ім'я ОСОБА_6 було оформлено приватне підприємство для того, щоб була можливість оформити Шенгенську візу для виїзду за кордон на лікування, оскільки без наявних доходів її не впустять до Шенгенської зони, крім того з Довідки МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 596535 вбачається, що ОСОБА_6 протипоказані всі види праці (а.с. 43).
Таким чином, суд приходить до висновку, що можливо збільшити частку ОСОБА_2 в об'єктах спільної сумісної власності подружжя, а саме при поділі приміщення магазину по вул. Тітова 30 та квартири АДРЕСА_6 до 2/3 частин, оскільки в судовому засіданні встановлено, що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться повнолітня непрацездатна дитина ОСОБА_6, яка потребує матеріальної допомоги, оскільки аліментів по інвалідності та допомоги батька на проживання та лікування їй не вистачає, ОСОБА_4 надає доньці матеріальну допомогу, але вона є не регулярною та не значною. Що стосується поділу між подружжями автомобіля НОМЕР_2, то частка ОСОБА_2 не може буди збільшена до 2/3 частин на зазначений автомобіль, оскільки ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 автомобіль, отже інтереси дитини-інваліда при поділі автомобіля НОМЕР_2 між подружжями по 1/2 частині порушені не будуть.
Що стосується вимог представника позивача за первісним позовом стосовно виділення в натурі у власність ОСОБА_2 усього ділимого майна, а компенсацію за 1/2 майна повністю сплатити ОСОБА_4, то вони підлягають частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 вказала на те, що у неї не має коштів для сплати компенсації в такому розмірі, а тому, таким поділом буде поставлено ОСОБА_2 у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 продав автомобіль НОМЕР_2 в 2005 році та те, що єдиним доходом ОСОБА_2 є реалізація товарів з магазину непродовольчих товарів, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова 30, суд вважає необхідним виділити в натурі у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_7 та автомобіль НОМЕР_2, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 2/3 частини квартири у розмірі 204 660 грн. та грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля у розмірі 40 513 грн., виділити в натурі у власність ОСОБА_2 приміщення магазину непродовольчих товарів, яке розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова 30, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/3 частину приміщення магазину у розмірі 227 468 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було сплачено за проведення експертизи 1 692 грн., що підтверджується квитанцією № 16929.221.1 від 28.03.2008 року. Таким чином, необхідно з ОСОБА_2 стягнути на користь ОСОБА_4 витрати за проведення експертизи в сумі 1 692 грн.
ОСОБА_2 за проведення експертиз було сплачено 2 863 грн., що підтверджується квитанцією від 14.12.2007 року (а.с. 126), квитанцією від 15.10.2008 року (а.с. 127), квитанцією № 1 та № 2 від 24.03.2008 року (а.с. 130). Таким чином, необхідно з ОСОБА_4 стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертиз в сумі 2 863 грн. А також необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати за подачу позову в сумі 81 грн. З ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати за подачу позову в сумі 1 730 грн.
Також з ОСОБА_4 необхідно стягнути недоплачені ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на користь держави в розмірі 90 грн. З ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави недоплачені при подачі позову ОСОБА_4 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 70, 71, 72 СК України, ст. ст. 10, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, 3-я особа гаражно-будівельний кооператив «Красногвардієць» про розподіл спільної сумісної власності - задовольнити частково.
Виділити в натурі у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_7 та автомобіль НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 2/3 частини квартири у розмірі 204 660 грн., грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля у розмірі 40 513 грн. судові витрати за проведення експертиз у розмірі 2 863 грн, судові витрати за подачу позову у розмірі 81 грн., а всього 248 117 грн.
Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 приміщення магазину непродовольчих товарів, яке розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова 30.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/3 частину приміщення магазину у розмірі 227 468 грн., судові витрати за проведення експертиз у розмірі 1 692 грн, судові витрати за подачу позову у розмірі 1730 грн., а всього 230 890 грн.
В задоволенні решти позовних вимог по первісному та зустрічному позовах - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави в сумі 1649 грн., а також на користь держави недоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави недоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т. О. Дубіжанська