Справа № 202/1403/16-ц
Провадження № 2/2020/1140/2016
Іменем України
04 квітня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Бєсєди Г.В.
при секретарі: Прогонній В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та скасування заборони на відчуження, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та скасування заборони на відчуження.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що їй та ОСОБА_3 в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1. 27 серпня 2004 року між ними та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язувалась надавати довічно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 всі види матеріального забезпечення та догляду, медичного обслуговування. 25 квітня 2006 року ОСОБА_3 помер, після смерті якого ОСОБА_2 перестала допомагати їй та надавати матеріальну допомогу. Фактично відповідач не заперечує проти розірвання договору, однак коли вони звернулись до нотаріуса із заявою про розірвання договору довічного утримання, отримали відмову, адже окрім того, що договір є двостороннім, він ще й містить множинність сторін з боку відчужувачів, одна із яких померла, у зв'язку з чим розірвати договір довічного утримання в позасудовому порядку є неможливим. Просила суд розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з однією сторони та ОСОБА_2 з другої сторони, який 27 серпня 2004 року був посвідчений державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1-1662; скасувати державну реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2, накладену державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, яка зареєстрована в реєстрі заборон за № 128/2004.
В судові засідання з'являвся представник позивача, який підтвердив викладені в позовній заяві обставини та вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явилась, визнала позовні вимоги, зазначивши, що дійсно вона не здійснює догляд та не виконує обов'язки, які визначені договором довічного утримання, оскільки не має бажання та можливості, тому просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку. Через канцелярію суду державний нотаріус Четвертої дніпропетровської нотаріальної контори подав заяву про розгляд справи за відсутністю їх представника.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Згідно матеріалів справи 27 серпня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, з однією сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, був укладений договір довічного утримання, посвідчений державний нотаріусом Четвертої дніпропетровської нотаріальної контори ОСОБА_4, відповідно до п. 1 якого гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 передавали у власність гр. ОСОБА_2 належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2.
Зазначена квартира належала гр. ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_1, в рівних частках кожному, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська 12 грудня 1996 року згідно з розпорядженням від 12.12.1996 р. № 3/2590-96, зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 76 п та за реєстровим № 57 в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2956990.
Згідно з п. 5 договору довічного утримання ОСОБА_2 зобов'язувалась надавати довічно ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 всі види матеріального забезпечення та догляду, медичного обслуговування. Керуючись засадами розумності та справедливості (забезпечувати її медикаментами, харчуванням, одягом, доглядом, іншої необхідною допомогою); забезпечувати гр. ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_1 правом користування квартирою, що відчужується, та правом довічного проживання в ній; у разі смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 здійснювати всі витрати по їх похованню.
Згідно з пунктом 11 договору довічного утримання, договір може бути розірвано за згодою сторін, а разі невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін - у судовому порядку.
ОСОБА_3 25 квітня 2006 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 093651, виданим Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 03 травня 2006 року.
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 24 лютого 2016 року відмовлено гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 в розірванні договору довічного утримання і знятті заборони, накладеної Четвертої дніпропетровської державною нотаріальною конторою 27 серпня 2004 року на квартиру АДРЕСА_2 у зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_3.
Згідно даних архіву Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори після померлого 25 квітня 2006 року гр. ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не відкривалась, свідоцтва про право на спадщину не видавалось.
Відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні визнано факт невиконання умов договору довічного утримання та небажання здійснювати в подальшому догляд за гр. ОСОБА_1
На підставі ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, позовні вимоги в частині розірвання договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Що стосується розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то слід зазначити, що ч. 2 ст. 755 ЦК України встановлено, що договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Оскільки на момент подачі позову до суду ОСОБА_3 помер, то договір в частині, що стосується відносин між померлим та ОСОБА_2 є припиненим та не може бути розірваний.
Тому, позовні вимоги щодо розірвання договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 04 квітня 2016 року, відомості про державну реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, відсутні. Інших документів, які б свідчили про реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 за гр. ОСОБА_2, позивачем не надано.
Тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до частини 1 статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Виходячи із зазначених вище положень Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з чим підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо скасування заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2, яка накладена державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованої в реєстрі заборон за № 128/2004.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, сплачений судовий збір позивачем підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та скасування заборони на відчуження - задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 27 серпня 2004 року, в частині прав та обов'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1-1662.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 30, 8 кв.м, житлова 17, 2 кв.м.
Скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2, накладену державний нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованою в реєстрі заборон за № 128/2004.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 653 (однієї тисячі шістсот п'ятдесят трьох) грн. 60 (шістдесяти) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Г.В. Бєсєда