Справа № 22ц-11404/2006 Головуючий у першій
Категорія № 5 інстанції - Макарова Т.Ю.
Доповідач - Ляховська І.Є.
У X В А Л А
21 грудня 2006 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОІ А.П.,
суддів - ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАН Н.О.,
при секретарі - САВЧУК Н.О.,
за участю - позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2006 року за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за реалізоване спільно набуте майно,
08 лютого 2005 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_1 про стягнення компенсації за реалізоване спільно набуте майно в сумі 10423грн.73коп., посилаючись на те, що в період шлюбу ними було придбано І\2 частина автобусу ЛАЗ 42-02, 1990р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. загальною вартістю 24236грн.94коп., гараж №47 в ГБК «Обогатитель» вартістю 4529грн., а також телевізор LG 29FA31 вартістю 4200грн. Без її згоди відповідач 09.02.2003р. продав 1\2 частину автобусу згідно договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі НОМЕР_2, своєму батькові ОСОБА_5. Гараж також без її згоди 20.11.2002р. було переоформлено на мати відповідача ОСОБА_6, а телевізор відповідач забрав собі. Тому позивачка просила стягнути на її користь вартість 1\2 частини зазначеного майна.
Згодом позивачка доповнила свої вимоги та просила визнати зазначене майно спільною сумісною власністю.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано, що майно, яке складається із 1\2 частки автобусу ЛАЗ 4202, гаражу № 47 та телевізору, належало сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, на користь позивачки стягнено компенсацію 1\2 частки спільної сумісної власності подружжя в сумі 11513грн.28коп., а також судові витрати: повернення держмита в сумі 105грн., витрат на експертизу 465грн., а всього стягнути 12083 грн. 38коп.
Ухвалою від 11 квітня 2006р. виправлена описка та арифметичні помилки в рішенні суду, зокрема, резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1\2 частки спільної сумісної власності подружжя в сумі 8664грн.89коп., а також судові витрати: повернення держмита в сумі 86грн.64коп., витрат на експертизу 470 грн., а всього стягнути 9221 грн. 53коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового через неповне з'ясування судом обставин справи, неправильну оцінку доказів, що мають суттєве значення для справи. Зокрема, на його думку, не прийняті до уваги його заперечення проти позову в частині обставин придбання 1/2 частини автобусу, будівництва гаражу та відсутності в нього телевізору. Крім того, відповідач вважає, що суд не врахував, що на його утриманні та вихованні знаходиться неповнолітній син, тому суд міг відступити від начала рівності часток подружжя.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню з таких підстав.
Судом: встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 квітня 1989р. до 06 травня 2003р., коли розірвання шлюбу зареєстровано в органах РАГСу.
В період шлюбу відповідач, згідно договору купівлі-продажу від 16.02.2002р., посвідченому приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, спільно із ОСОБА_8 за 4360грн. придбав автобус ЛАЗ 42-02, 1990р. випуску, двигун НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, держномер НОМЕР_5, та став співвласником цього автобусу в рівних долях із ОСОБА_8 (ах. 5). Згідно договору купівлі-продажу від 09.02.2003р., посвідченому приватним, нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованому в реєстрі НОМЕР_2, відповідач продав свою 1\2 частку автобусу своєму батькові ОСОБА_5 за 3617грн.(а.с. 6), після чого 15.02.2003р. автобус перереєстровано на ОСОБА_8 (а.с. 10).
Крім того, в період шлюбу сторони побудували гараж № 47 в ГБК «Обогатитель», членом якого був відповідач ОСОБА_1, проте 20.11.2002р. відповідач переоформив гараж на свою мати ОСОБА_6 (а.с. 29, 53).
Крім того, судом встановлено, що сторони в період шлюбу також придбали телевізор LG 29FA31.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини по справі та надав їм правильну юридичну оцінку.
Оскільки 1/2 частина автобусу, гараж та телевізор були придбані сторонами в період шлюбу, суд правильно визнав, що це майно належало їм на праві спільної сумісної власності подружжя.
Доводи апеляційної скарги стосовно обставин придбання частини автобусу та будівництва гаражу безпідставні, оскільки майно придбано подружжям в період шлюбу, а обставини ного придбання не мають правового значення при вирішенні даного спору,
Також необгрунтовані доводи відповідача щодо його права особистої власності на телевізор, оскільки, як убачаються із гарантійного талону, наданого відповідачем суду апеляційної інстанції, телевізор LG 29FA31 придбано подружжям ОСОБА_1 01.02.2001р., тобто, також в період шлюбу.
Як зазначено в рішенні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2003р. про розірвання шлюбу, шлюбні стосунки припинені сторонами з листопада 2002 року. Цей факт встановлено судовим рішенням, тому на підставі ч. З ст. 61 ЦПК України не доказується при розгляді даної справи.
З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, відчужуючи 1/2 частину автобусу і гараж, приховуючи телевізор, діяв всупереч волі дружини, тому правильно стягнув з нього 1\2 частину вартості спільно набутого майна в сумі 8664грн.89коп.
Інтереси неповнолітнього сина, який знаходиться на утриманні відповідача, на думку колегії суддів, не можуть бути враховані, оскільки відповідач не навів судові, які саме інтереси дитини заслуговують на увагу, та не надав доказів на їх підтвердження.
Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія судців
У X В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від ЗІ березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
СУДДІ: БАРИЛЬСЬКА А.П.
ЛЯХОВСЬКА І .Є.
СОКОЛАН. Н.О.