Справа № 22-6603/2006 рік Головуючий в 1-й інстанції Овчаренко Н.Г.
Категорія 44 Доповідач - Осіян О.М.
15 листопада 2006 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді- Костюченко Н.Є.
суддів - Осіяна О.М., Басуєвої Т.А.,
при секретарі - Сидоренко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду М.Дніпропетровська від 05 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 3-я особа: Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська про стягнення суми, -
встановила:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому вказував на те, що 26 квітня 2004 року при посадці у вагон приміського потягу на ст. Зустрічна Придніпровської залізниці він отримав травму, внаслідок чого йому було ампутовано гомілки обох ніг, та його визнано інвалідом першої групи. На підставі рішення суду відповідач виплачує йому 334,44 гривень на відшкодування шкоди. Але починаючи із березня 2004 року відповідач почав відраховувати податок у розмірі 13%. На його запит в ДПА України, він отримав відповідь що суми виплат по відшкодуванню втрати професійної працездатності та витрати пов'язані із необхідністю стороннього догляду та на придбання ліків відносяться до сум матеріальної шкоди які звільняються від податкових платежів.
Після його звернення до відповідача йому повернули суми стягнутого податку із витрат, пов'язаних із необхідністю стороннього догляду та на придбання ліків, а повернути суми стягнутих податків із виплат по відшкодуванню втрати професійної працездатності відповідач відмовляється. Тому він просив стягнути із відповідача на свою користь 1145,4 гривень сплачених податків.
Рішенням Кіровського районного суду М.Дніпропетровська від 05 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, та постановления нового рішення про стягнення із відповідача суми утриманого податку, оскільки суд не врахував всі обставини у справі, та не правильно застосував норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, постановивши у справі нове рішення із наступних підстав.
Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2004 року позивач повинен отримувати на відшкодування втрати професійної працездатності 334,44 гривень щомісячно. Відрахування із позивача суми податку із цих виплат у розмірі 13%, починаючи із березня 2004 року суд визнав правомірним на підставі ст.1195 ЦК України, п.п. 4.2.10 "а" п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок із доходів фізичних осіб", вважаючи вказані виплати не прямими збитками.
Але із такими висновками погодитись не можна, оскільки суд не вірно застосував норми матеріального права.
На підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2004 року позивач повинен отримувати на відшкодування втрати професійної працездатності 334,44 гривень щомісячно (а.с.8-9).
Як вбачається із матеріалів справи, чого не заперечує і відповідач у справі, починаючи із березня 2004 року проводились відрахування податку у розмірі 13% від суми належних позивачу виплат на відшкодування втрати професійної працездатності.
Відповідно до п. 4.2.10 "а" ст.4 Закону України "Про податок із доходів фізичних осіб" підлягає оподаткуванню дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.
Внаслідок спричинення шкоди позивач втратив заробіток, в зв'язку із чим на підставі ст.1195 ЦК України судом стягнуто на його користь необхідні суми на відшкодування шкоди.
Таким чином стягнення на користь позивача сум на відшкодування втрати професійної працездатності і є прямими збитками, які відповідно до вимог закону не повинні оподатковуватися.
А тому дії відповідача щодо стягнення податку із нарахованих позивачу сум не відповідають вимогам закону.
В зв"язку із цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення на його користь із відповідача утриманих податків у розмірі 1 145,4 гривень, оскільки на таку загальну суму податків вказує і відповідач.
Керуючись ст.1195 ЦК України, п. 4.2.10 "а" ст.4 Закону України "Про податок із доходів фізичних осіб", ст. 88, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду М.Дніпропетровська від 05 червня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_1 і, 145 гривень 40 копійок сплаченого податку, а також судовий збір у розмірі 5 ї гривня.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути
оскаржене до Верховного Суду України рпротягом двох місяців з моменту його
проголошення.
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя О.М.Осіян